Print this Сторінка

Кочурська І.В. Особливості історичного розвитку гуманістичних ідей у музичній освіті молоді

Кочурська І.В.,
викладач-методист, завідувач предметної комісії Вінницького училища культури і мистецтв ім. М.Д. Леонтовича

 

Особливості історичного розвитку гуманістичних ідей  у музичній освіті молоді

 

Стаття присвячена аналізу особливостей історичного розвитку гуманістичних ідей в музичній освіті як підґрунтя гуманізації сучасної професійної підготовки педагогів-музикантів.

Ключові слова: гуманізм, гуманізація музичної освіти, професійна підготовка педагогів-музикантів, гендерна складова.

 

Постановка проблеми. Провідними напрямами реформування сучасної системи освіти є  її демократизація та гуманізація. На етапі оновлення національної музичної освіти підготовка сучасного фахівця передбачає використання надбань гуманістичної педагогіки, більш широку реалізацію особистісного підходу до навчання індивідів, кожен із яких має певні погляди, досвід, прагнення, потреби.

Упродовж століть утвердження гуманістичних ідей у вихованні молодого покоління обумовлювалося низкою соціальних чинників, оскільки кожний тип суспільства характеризувався певним комплексом уявлень про гуманізм як соціально-педагогічний феномен, який розкривав суспільні налаштування щодо побудови й функціонування освітньої системи, механізмів їх реалізації. Отже, гуманізацію музичної освіти варто розглядати в контексті історичного розвитку, ураховуючи її обумовленість конкретним місцем і часом. Тому метою статті є розгляд особливостей історичного розвитку гуманістичних ідей в музичній освіті як підґрунтя гуманізації сучасної професійної підготовки педагогів-музикантів.

Виклад основного матеріалу. На початку цивілізації гуманістичний світогляд пов’язувався з поняттями рівності, справедливості, честі, гідності. Серед головних моральних принципів у філософському вченні Конфуція [1] – людяність, справедливість, обов’язок, знання, довіра, релігійна мораль; при цьому музичне виховання розглядалось як потужний спосіб формування гуманності людини, встановлення соціальної гармонії.

Основою формування античної гуманістичної педагогіки став сократівський діалог – метод навчання, що ґрунтується на повазі до учня та співпраці з ним [6]. Особливо цінним є досвід афінської системи навчання, де заняття музичною творчістю були обов’язковим елементом виховання молоді, спрямованого на підготовку не лише фахівця певної галузі, а насамперед людини як особистості, яка має цінні орієнтири.

Специфіка гуманістичного підходу в музичній освіті полягала в  безпосередньому зв’язку процесу гуманізації навчання з морально-виховним потенціалом музики. Засадничим є положення античної музичної естетики про можливість регулювання психічних процесів людини за допомогою музичного сприйняття, акцентування ролі музичного мистецтва як способу вдосконалення особистості, мети й засобу виховання, досягнення злагоди в суспільстві.

Гуманістичні освітні тенденції періоду античності [4] виявлялись у появі основ індивідуалізації навчання музиці – диференціації хорів за віковими групами, доборі репертуару відповідно до здібностей виконавців, формуванні критеріїв оцінювання виступів, індивідуальних методик роботи з учнями.

Підґрунтям для становлення концепції гуманізму в подальшому стало положення античної філософії щодо права людини на власні судження. Однак тодішнє розуміння свободи – найвищої суспільної цінності – виключало надання її рабам і жінкам, що виявляло обмеженість гуманізму й неможливість його реалізації.

В епоху Відродження [7] вперше було висунуто ідеали людяності, творчої здатності людського розуму, цінності особистості, віри у власні сили, права на щастя, заохочувався індивідуалізм, особисті досягнення (на противагу корпоративному феодальному світогляду), стверджувалася спрямованість на перебудову суспільного життя на основі освіти, науки, культури.

Нові гуманістичні ідеї втілились передусім у мистецтві: музиці Ренесансу властива врівноваженість образного строю, стилістики, оптимістична віра в можливість усебічного розвитку людини [12]. Поліфонічний композиторський стиль (багатоголосся) був не лише художнім методом, а втіленням гуманістичного ідеалу рівності як змістовна розмова кількох рівноправних людей, що інтелектуально не поступаються один іншому.

Підґрунтям педагогіки Відродження (Й.Л. Вівес, Ф. Рабле, М. Монтень, Ф. Петрарка) [7] стали оновлені античні гуманістичні ідеї: поваги до особистості, її гармонійного розвитку, поглиблення змісту навчальних дисциплін, художнього розвитку молоді, формування її моральності, поєднання вимогливості з добрим і чуйним ставленням до учнів, свободи й відповідальності, самовиховання, індивідуалізації навчання на основі природної рівності людей.

Так, гуманістичні погляди на музичну освіту органіста Дж. Царліно [4] передбачали передусім провідну роль музики в людському пізнанні та всебічному розвиткові особистості, важливість музичного виховання та емоційного спілкування педагога з учнем щодо мистецтва.

Таким чином, гуманістичні тенденції музичного мистецтва й педагогіки цього періоду, які набули світського характеру, сприяли формуванню нового типу особистості – різнобічної, вільної, з почуттям власної гідності, розвиненою емоційною сферою. Освіта декларувалась для всіх незалежно від статків і статі, зріс соціальний статус учителя, вимоги до нього щодо виявлення прихильності, милосердя до учнів, проте реалізація цих прогресивних починань наштовхувались на протидію консервативних сил тодішнього суспільства.

Недосконалість ренесансного гуманізму полягала в тому, що його принципи у прихованому вигляді містили думку про можливість досягнення людиною успіху за будь-яку ціну. Окрім того, вони стосувалися не всіх громадян, а насамперед обраних – "сильних" особистостей; ця суперечність позначилася на процесі гуманізації навчання й виховання молоді.

Гуманістичні ідеї доби Просвітництва [12] ґрунтувались на думці про те, що засвоєння всіма людьми універсальної системи знань – це спосіб здійснення миролюбства, гуманних відносин. Вважаємо, що прогресивний напрям епохи насамперед відображає мистецтво віденських класиків.  Так, змістом музики Й. Гайдна стала людина з народу; для  Л. Бетховена сутність понять "прекрасне" (мистецтво) і "добре" (моральність) були тотожними. Тому в центрі його поглядів – щира любов до людини, до людства, співчуття до знедолених, а в основі творчості –  віра в людську особистість, у торжество духу й духовного. Попри це в навчанні музики переважали авторитаризм і муштра.

Гуманістичні ідеали стали основою музично-естетичних поглядів композиторів-романтиків [8] як втілення почуттів і переживань конкретної людини (самого митця), індивідуальне ставлення суб’єкта до об’єкта, значущість і цінність самого суб’єкта, індивідуальна психологія особистості, боротьба за ствердження духовності, мистецтва як найвищого прояву вільної творчості.

Маніфестом гуманістичної педагогіки стали "Домашні й життєві правила для музикантів" Р.Шумана, ключову роль у педагогічних  поглядах якого відіграє мораль, бачення призначення мистецтва як засобу морального становлення людини. Ф. Ліст [3] як талановитий педагог у навчанні ставив передусім завдання формування особистості: він обстоював індивідуальне тлумачення музичного твору учнем, навіть якщо воно не збігалося з його власним.

Отже, пріоритетом гуманістичної музичної педагогіки ХІХ ст. стало формування особистості учня на основі його цілісного естетичного розвитку, заохочення виявлення художньої ініціативи. Попри це, важлива соціокультурна роль мистецтва часто лише декларувалася, а в педагогіці переважали механістичні підходи, орієнтовані не на виховання музиканта-особистості, а лише віртуоза. До музичної освіти, професійної музичної діяльності, як і до будь-якої іншої, долучали здебільшого чоловіків, а творчим досягненням композиторів жіночої статі приписувалося авторство їхніх батьків, братів тощо.

Гуманізм доби капіталізму, зазначає Р. Бєланова [1], обмежувався класовими межами, мав антирелігійний, антиморальний характер. Водночас нові прогресивні концепції освіти й виховання цього періоду стали визначальними для подальшого розвитку гуманістичних ідей у педагогічній науці й практиці, оскільки їх провідною рисою була увага до проблем становлення особистості вихованця, вивчення і врахування його особливостей.

        У ХХ ст. гуманістичні ідеї розроблялися в умовах поширення псевдогуманістичних цінностей, переважання матеріального над духовним. Тому основою "нового гуманізму" другої половини ХХ ст. стало заперечення антидемократичних режимів, ствердження цінності особистості [5]. Методологічне підґрунтя нових педагогічних підходів склали персоналістичні концепції філософії та соціології, а також погляди західної гуманістичної педагогіки й психології (В. Франкл, К. Роджерс, А. Маслоу, М. Монтессорі). Для прикладу, за твердженням К. Роджерса [9], у сучасному мінливому світі потрібно змістити акцент з навчання й виховання на осмислене самонавчання, організовуючи педагогічний процес не як трансляцію знань, а як створення інтелектуальної та емоційної атмосфери, забезпечення психологічної підтримки учня для вільної реалізації ним власного творчого потенціалу, зміни його внутрішнього чуттєво-когнітивного досвіду, формування гуманістичного світогляду на основі впевненості педагога в можливостях вихованця, щирого й справедливого ставлення до нього, беззастережного прийняття, емпатійного розуміння, співпереживання.

Характерною ознакою гуманізації музичної освіти цього періоду було усвідомлення згубного впливу технократичного суспільства на людину й посилення ролі мистецької освіти як способу естетизації життя. Ідея гуманного ставлення до особистості найбільше втілилася в концепціях масової музичної освіти ( К. Орф, З. Кодай, Б. Трічков, Ш. Судзукі, Д. Кабалевський [4; 6]), орієнтованих на виховання людяності, створення атмосфери радості, розвиток творчих здібностей на основі власної діяльності, творчості як методі навчання.

На початку ХХІ століття проблема гуманізації актуалізується, що є відповіддю на глибокі соціальні зміни. Гуманізм попередніх століть потребує переосмислення, адаптації до нових суспільних умов. Учені наголошують, що основою освіти мають бути демократичні принципи, особистісно-розвивальні форми й методи навчання [11], гуманістичні традиції вітчизняної музичної культури й педагогіки. Пріоритетами професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів визначаються варіативність, індивідуалізація діяльності, її практична спрямованість, створення позитивної емоційної атмосфери процесу навчання, розвиток самостійності суб’єктів у здобутті інформації [10].

Аналіз особливостей багатовікової трансформації гуманістичної тенденції показує, що однією зі значних перепон на шляху гуманізації освіти були й залишаються соціокультурні налаштування патріархального характеру, що перешкоджають втіленню прогресивних ідеалів рівності, цінності кожної особистості, її вільного розвитку відповідно до інтересів, прагнень, обмежуючи сферу професійної та особистісної самореалізації як жінок, так і чоловіків.

Індивідуальний підхід у музичній освіті не враховує наявність осіб різної статі, які можуть мати неоднаковий життєвий досвід, зацікавлення, систему цінностей, психологічні особливості, відмінності в осягненні музики. Тому впровадження гуманістичних засад у підготовці фахівців неможливе без урахування нових гендерних реалій.

Висновки. В інформаційному суспільстві, коли істотно зростає значення потенціалу кожної людини, гуманізація має розумітись як надання індивідам (як чоловікам, так і жінкам) необхідної підтримки в їхньому саморозвиткові, задоволенні їхніх пізнавальних потреб [2]. Актуальність цих положень для професійної підготовки педагогів-музикантів зумовлюється тим, що музика через світ художніх образів по-різному впливає на кожну людину. Урахування гендерних аспектів музичного сприйняття, навчання й виховання майбутніх педагогів-музикантів уможливить розширення простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків юнаків і дівчат на основі вивчення специфіки їхнього світобачення, емоційних і креативних виявів, особливостей сприйняття музичних творів, формування професійно важливих якостей для забезпечення атмосфери партнерства й співтворчості в музично-освітньому процесі як невід’ємних ознак гуманістичного підходу в підготовці фахівців, підґрунтям якого є здобутки гуманістичної музичної педагогіки, духовно-моральний потенціал творів музичного мистецтва.

 

Список використаних джерел

  1. Бєланова, Р.А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна – США) [Текст] : монографія / Р.А. Бєланова. – К. : Центр практичної філософії, 2001. – 216 с.
  2. Булатова, Л.А. Гендерний аспект підготовки учителя [Текст] / Л.А. Булатова // Наукові праці. – 2002. – Вип. 2. Серія "Педагогічні науки". – С. 21.
  3. Вопросы музыкальной педагогики  [Текст] / ред.-сост. В.А. Натансон. – М., 1984. – Вып. 5. – 114 с.
  4. Горбенко, С. Історія гуманізації музичної освіти дітей шкільного віку [Текст] : навч. посіб. [за мод.-рейт. сист. навч.] / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – Вид. 2-ге, доп. – Житомир : В.Б. Котвицький, 2008. – 416 с.
  5. Губерський, Л.В Культура. Ідеологія. Особистість : методолого-світоглядний аналіз [Текст] / Губерський Л.В., Андрущенко В.П., Михальченко М.І. – К. : Знання України, 2002. – 580 с.
  6. Из истории музыкального воспитания [Текст] : хрестоматия / сост. О. Апраксина. – М. : Просвещение, 1990. – 206 с.
  7.  Левківський, М.В. Історія педагогіки [Текст] : підручник  / М.В.Левківський. – К. : Центр навч. літер., 2003. – 360 с.
  8. Маркус, С.А. История музыкальной эстетики. В 2-х т. / С.А. Маркус. – М. : Музыка, 1968. – Т. 2. – Романтизм и борьба эстетических направлений [Текст]. – 687 с.
  9. Роджерс, К. Клиентоцентрированный (человекоцентрированный) подход в психотерапии [Текст] / К. Роджерс // Вопросы психологии. – 2001. – № 2. – С. 48-58.
  10.  Рудницька, О.П. Музика і культура особистості : Проблеми сучасної педагогічної освіти [Текст]. – К. : ГІМН, 1998. – 230 с.
  11.  Тинний, В.  Ідеї гуманізму в сучасній педагогіці [Текст] / В. Тинний, В. Колечко // Вища школа : наук.-практ. видання. – 2002. – № 2. – С. 70-75.
  12. Шестаков, В.П.  От этноса к аффекту. История музыкальной эстетики от античности до XVIII в. [Текст] / В.П. Шестаков. – М. : Музыка, 1975. – 351 с.

 

Кочурская И.В. Особенности исторического развития гуманистических идей в музыкальном образовании молодежи

Статья посвящена анализу особенностей исторического развития гуманистических идей в музыкальном образовании как основы гуманизации современной профессиональной подготовки педагогов-музыкантов.

Ключевые слова: гуманизм, гуманизация музыкального образования, профессиональная подготовка педагогов-музыкантов,  гендерный компонент.

 

Kochurska, I. V. Peculiarities of Historical Development of Human Ideas in Youth Musical Education

The Article is devoted to analyses of peculiarities of historical development of humanistic ideas in musical education as a base of humanization of teachers-musicians professional training on the modern stage.

Key words: humanism, humanization of musical education, professional training of teachers-musicians, gender component.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=1459