Княжева І. А. Класифікаційна характеристика технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності “Дошкільна освіта”

Княжева І. А.,
докторант кафедри дошкільної педагогіки Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д.Ушинського", кандидат педагогічних наук, доцент

Рецензент: Карпова Е. Е.,
завідувач кафедри дошкільної педагогіки  Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д.Ушинського", доктор педагогічних наук, професор

Класифікаційна характеристика технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта"

У статті розкрито сутність поняття "педагогічна технологія", подано авторське визначення технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта" та здійснено її кваліфікаційну характеристику.

Ключові слова: педагогічна технологія, методична культура, майбутні викладачі педагогічних дисциплін, технологія розвитку методичної культури.

Постановка проблеми. Необхідність реформування системи вітчизняної вищої освіти тісно пов’язана з необхідністю оновлення її технологічного забезпечення. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від підготовленості фахівців до здійснення такої діяльності, від розвитку методичної культури викладачів, які вже працюють і тих, хто буде працювати у вищій школі в подальшому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання порушеної проблеми і на які спирається автор. Проблемі технологізації педагогічного процесу присвячені дослідження В. Андрущенка, В. Беспалька, І. Богданової, В. Боголюбова, В. Бондаря, Б. Гершунського, М. Кларіна, В. Монахова, Г. Селевка, С. Смірнова, В. Фоменка та інших. Окремі аспекти проблеми методичної підготовки майбутніх педагогів розкрито в наукових працях С. Вітвицької, І. Зязюна, О. Коваленко, В. Нагаєва, М. Фіцули, В. Шарко та інших. Розкриттю особливостей педагогічної діяльності і способів професійного становлення викладачів вищих навчальних закладів присвячені наукові роботи А. Барабанщикова, О. Гури, З. Єсарєвої, І. Ісаєва, Н. Кузьміної, В. Сластьоніна, Ю. Фокіна. Проте проблема технологізації процесу розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін досі залишається недослідженою. Як відомо, початковим етапом вирішення проблеми є з’ясування її термінологічного поля, а науковий підхід має в своїй основі визначення класифікаційної належності досліджуваного феномена за допомогою з’ясування його загальних і специфічних, істотних та випадкових, теоретичних і практичних суттєвих ознак. Саме тому мета статті полягає в термінологічному оформленні та здійсненні класифікаційної характеристики технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта".

Виклад основного матеріалу. Аналіз науково-методичної літератури показує, що введення до наукового обігу поняття "педагогічна технологія" є наслідком якісно нового етапу розвитку педагогічної науки, трансформацією методики викладання (навчання) в педагогічну технологію. Серед причин можна виділити такі: прагнення перевести педагогічний процес із функціонального режиму в розвивальний, із екстенсивного в інтенсивний; необхідність запровадження системно-діяльнісного підходу; потребу в запровадженні особистісно орієнтованого навчання; можливість проектування алгоритму організаційних форм, процедур, методів і прийомів, що забезпечують гарантовані освітні результати, мобілізуючи кращі досягнення науки і практики.

Для встановлення теоретико-методологічних основ технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін вважаємо за потрібне визначити сутність поняття "педагогічна технологія".

У загальному розумінні технологія (від грецького techne – мистецтво, майстерність, уміння – і logos – наука, вчення) трактується як "сукупність методів, способів і прийомів отримання, обробки та переробки сировини і напівфабрикатів з метою отримання готової продукції; спосіб здійснення діяльності на основі її раціонального поділу на процедури й операції з їх наступною координацією та вибором оптимальних засобів і методів їх виконання" [1, с. 278]; “спосіб реалізації людьми конкретного складного процесу шляхом поділу його на систему послідовних взаємопов’язаних процедур й операцій, які виконуються більш-менш однозначно і мають за мету досягнення високої ефективності” [2, с. 8] тощо. Таким чином, технологія трактується, з одного боку, як сукупність прийомів і засобів оброблення, зміну стану і властивостей об’єкта з метою визначення і використання у практичній діяльності найбільш ефективних і економічних виробничих процесів, а з іншого, – як наука про них.

Найбільш загальним вважаємо визначення технології Г. Селевка, який трактує її як "науково і / або практично обґрунтовану систему діяльності, застосовану людиною в цілях перетворення довколишнього середовища, виробництва матеріальних чи духовних цінностей" [15, с. 35].

У контексті розглядуваної проблеми варто, на нашу думку, звернути також увагу на твердження В. Беспалька: "Кожна діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво базується на інтуїції, технологія – на досягненнях науки. З мистецтва все починається, технологією – закінчується, щоб потім все розпочати спочатку" [1, с. 5].

Науковцями визначено складові та ознаки технології. Так, В. Бондар [4] вважає, що основу будь-якої технології складають три компоненти: цілепокладання, цілездійснення, целедосягнення. І. Богдановою [2] серед релевантних ознак технології визначено такі: неодмінний розподіл технологічного процесу на внутрішньо взаємопов’язані операції, фази, етапи; координоване і поетапне виконання дій, спрямованих на досягнення запланованого результату; однозначність здійснення включених у технологію процедур і операцій.

Необхідність вказівки на професіональну (галузеву) належність тієї чи іншої технології призвела до появи нового терміна – "педагогічна технологія", який, проте, із причини поєднання в одному терміні досить ємких понять –  "педагогіка" і "технологія", – призвів до відсутності єдності поглядів щодо його трактування. Окрім того, в освітній і науковій практиці зустрічаються терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", що часто використовують як синоніми, мотивуючи це посиланням на англійське "an educational", або співвідносять як категорії "педагогіка", "освіта", "навчання", наголошуючи на тому, що поняття "педагогічна технологія" охоплює процеси освіти, навчання і виховання. У нашому дослідженні будемо використовувати термін "педагогічна технологія", оскільки вважаємо його найбільш доречним за призначенням, змістом і цільовими орієнтирами.

За визначенням ЮНЕСКО [13], педагогічна технологія трактується як системний метод планування, створення, застосування й оцінювання всього процесу викладання та засвоєння знань на основі обліку людських і технічних ресурсів та їх взаємодії для досягнення більш ефективної форми освіти.

Характеризуючи особливості педагогічної технології, В. Монахов [9] наголошує на тому, що вона є продуманою в усіх деталях моделлю спільної педагогічної діяльності із проектування, організації і проведення навчального процесу із забезпеченням комфортних умов для педагога і тих, хто навчається. Педагогічна технологія розуміється і як послідовне та взаємопроникливе сполучення основних складових педагогічного процесу, що забезпечує на ефективному рівні активне засвоєння програмових знань та, водночас, формування особистості студента [12]; як “систематичне і послідовне втілення на практиці концепцій інноваційних процесів в освіті, заздалегідь спроектованих на основі тих чи інших ідей, педагогічних істин, визнаних і застосовуваних суспільством як значимі цінності” [14, с. 31]; як система, що включає деяке уявлення про плановані результати навчання, засоби діагностики поточного стану тих, хто здобуває освіту, безліч моделей навчання та критерії вибору оптимальної моделі навчання для певних конкретних умов [5].

Розуміння педагогічної технології як системного методу планування, застосування, оцінювання всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням людських, технологічних ресурсів у взаємодії між ними для досягнення найбільш ефективної форми освіти [10], на наш погляд, не дозволяє визначити специфіку цього феномена в низці інших та звужує його до вирішення лише дидактичних завдань освіти. Водночас зазначаємо, що в педагогічній науці та дидактиці наявні кілька визначень сутності категорії “педагогічна технологія”. Отже, М. Кларін [6] тлумачить педагогічну технологію як системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей; організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу. Б. Ліхачов [8] конкретизує це визначення, вказуючи на те, що головною характеристикою педагогічної технології є сукупність психолого-педагогічних настанов, які обумовлюють спеціальний набір і поєднання форм, методів, засобів, прийомів навчання і виховання, тобто організаційно-методичного інструментарію педагогічного процесу. Досить поширеним є розуміння педагогічної технології як сукупності дій, операцій і процедур, що інструментально забезпечують одержання прогнозованого результату [11].

В. Сластьонін визначає педагогічну технологію як закономірну педагогічну діяльність, що реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і має більш високий ступінь ефективності, надійності, більш гарантований результат, ніж за умов використання традиційних методик навчання [16]. Саме це визначення приймаємо як робоче, оскільки в ньому означений феномен представлено як спосіб гарантованого досягнення цілей навчання; як проект певної керованої педагогічної системи, що містить інструментарій, необхідний для її реалізації, та алгоритм його застосування.

Таким чином, виокремлюємо такі підходи до трактування сутності розглядуваної дефініції: загальнопедагогічний (як частина педагогічної науки, педагогічна система (В. Беспалько, В. Гузєєв, Б. Ліхачов, П. Підкасистий, Н. Тализіна, М. Чошанов та ін.); частково-методичний (як педагогічний процес (В. Безрукова, М. Левіна, В Симоненко та ін.); процесуальний (як спосіб, процедура, алгоритм діяльності педагога і тих, хто навчається (В. Монахов, В. Серіков, В. Сластьонін, В. Юдін та ін.); комплексний (як багатовимірний процес (В. Давидов, Г. Селевко, В. Штейнберг та ін.).

Ієрархію педагогічних технологій у наукових розробках представлено чотирма рівнями:
1) метатехнологія (соціально-політичний рівень);
2) галузеві макротехнології (загальнопедагогичний і загальнометодичний рівень);
3) модульно-локальні мезотехнологіі (частково методичні (модульні) і вузько методичні (локальний рівень);
4) мікротехнології (контактно-особистісний рівень) [15].

Визначаючи особливості, що відрізняють педагогічну технологію серед інших педагогічних феноменів, Г. Селевко вказує на концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність, В. Сластьонін – на наявність діагностично заданої мети, представлення досліджуваного змісту у вигляді системи пізнавальних і практичних завдань, чітку логіку етапів засвоєння матеріалу, систему способів взаємодії на кожному етапі учасників навчального процесу один з одним та з інформаційною технікою, особистісно мотивоване забезпечення діяльності педагога і того, хто навчається, застосування в навчальному процесі новітніх засобів і способів подавання інформації; В. Юдін – наголошує на  чіткості та визначеності у фіксації результату, наявності критеріїв його досягнення, покроковій і формалізованій структурі діяльності суб’єктів педагогічного процесу, можливості відтворення та повторення алгоритму дії.

М. Чошанов [17], здійснивши аналіз праць вітчизняних і зарубіжних авторів (В. Беспалько, Б. Блум, М. Кларін, І. Марєв та ін.), виділив такі суттєві ознаки педагогічної технології: діагностичне цілеутворення та результативність (передбачає гарантоване досягнення цілей та ефективність процесу навчання); економічність (виражає якість педагогічної технології, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію викладацької діяльності, досягнення запланованих результатів за оптимальний проміжок часу); алгоритмічність, проективність, цілісність і керованість (відображають ідею відтворюваності педагогічних технологій); можливість корекції, що передбачає постійний оперативний зворотний зв’язок, який послідовно орієнтований на чітко визначені цілі; візуалізацію як застосування відповідних технічних пристроїв, а також конструювання і застосування різноманітних дидактичних матеріалів й оригінальних наочних посібників.

Серед істотних ознак педагогічної технології варто назвати наявність концептуальної основи, що відображає погляди її розробника та впливає на її інформаційно-предметне забезпечення, конкретність мети і завдань та існування системи зафіксованих діагностичних процедур, характерних лише для цієї технології.

Здійснений аналіз сутності поняття "педагогічна технологія" дозволив, виходячи із завдань нашого дослідження, укласти визначення технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін, яку розуміємо як теоретично обґрунтований системно структурований процес визначення й гарантовано ефективної реалізації запланованого результату (підвищення рівня методичної культури) у заданому алгоритмі відтворення, що забезпечується визначеним арсеналом засобів, методів і форм навчання, передбачає оперативний зворотний зв’язок на основі діагностики результатів відповідно до структури методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін.

У цьому визначенні, вважаємо, закладено основні сутнісні характеристики педагогічної технології, а саме:

• наявність чітко визначеної мети;
• гарантованість її досягнення завдяки застосуванню обґрунтовано дібраних форм, засобів, методів і форм навчання;
• чітка послідовність (алгоритмічність) цілеспрямованих педагогічних дій;
• керованість процесу розвитку;
• наявність зворотного зв’язку.

Для здійснення класифікаційної характеристики технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін звернемося до наявних класифікацій педагогічних технологій. Як відомо, класифікації як "розподіл предметів будь-якого роду на взаємопов’язані класи згідно найбільш істотних ознак, властивих предметам даного роду і таких, що відрізняє їх від предметів інших родів" [7, с. 247] різняться тими визначальними ознаками, що покладені в їх основу. Серед них використовуються такі: рівень застосування, філософська основа, концепція засвоєння, організаційні форми, тип управління пізнавальною діяльністю, цільова орієнтація, предметне середовище, методи і засоби навчання, організація педагогічного процесу, особливості ставлення до тих, хто навчається, та їх позиції в освітньому процесі тощо. Представляємо найбільш розповсюджені класифікації педагогічних технологій [1; 5; 15 та ін.]:

• за рівнем застосування (загальнопедагогічні, частково-методичні, локальні);
• залежно від філософської основи (матеріалістичні й ідеалістичні, діалектичні і метафізичні, наукові та релігійні, гуманістичні й антигуманістичні);
• за методологічним підходом;
• за науковою концепцією засвоєння досвіду (асоціативно-рефлекторні, біхевіористичні, гештальт, інтеріоризаторські, розвивальні, нейролінгвістичного програмування, сугестивні);
• відповідно до форми освіти: формальна освіта (освіта безперервна, випереджальна, компенсаторна, варіативна, диференційована, очна, вербальна, аудіовізуальна, програмована, комп’ютерна із застосуванням індивідуального, групового, колективного способів навчання) та неформальна (дистанційна, непряма, комп’ютерна, індивідуалізована, заочна із застосуванням індивідуалізованого та індивідуально-масового способів навчання);
• за ставленням до тих, хто навчається, та їхньої позиції в освітньому процесі (авторитарні, дидактикоцентричні, вільного виховання, соціоцентричні, антропоцентричні, особистісно орієнтовані);
• за цільовою орієнтацією на сфери і структури індивіда (інформаційні, операційні, компетентнісні, саморозвитку, емоційно-художні й емоційно-моральні, евристичні, практичні, психофізіологічного розвитку);
• за характером змісту і структури (навчальні та виховні, світські й релігійні, загальноосвітні та професійно орієнтовані);
• за способом, методом, засобом навчання (догматичні, репродуктивні, пояснювально-ілюстративні, програмованого навчання, проблемного навчання, розвивального навчання, саморозвивального навчання, діалогічні, комунікативні, ігрові, творчі тощо);
• за типом організації й управління пізнавальною діяльністю (розімкнені (неконтрольована діяльність тих, хто навчається, без корекції), циклічна (із контролем, самоконтролем і взаємоконтролем); розсіяна (фронтальна), спрямована (індивідуальна); ручна (вербальна) або автоматизована як специфічне поєднання вказаних ознак;
• за категоріями тих, хто навчається (масові, компенсувального навчання, технології просунутого рівня, виктимологичічні (сурдо-, орто-, тіфло- і олигофренопедагогіка), технології навчання обдарованих дітей);
• за напрямом і змістом модернізації та модифікації традиційної системи навчання (частіш за все такими є політехнології, що об’єднують, інтегрують низку елементів різних монотехнологій на основі якої-небудь пріоритетної оригінальної авторської ідеї).

Проведений аналіз демонструє видове різноманіття педагогічних технологій та розкриває можливості для здійснення класифікаційної характеристики технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта". Отже, означена технологія має такі характеристики:

• за рівнем застосування – загальнопедагогічна;
• за філософською основою – діалектична, наукова, гуманістична;
• за методологічним підходом – комплексна (в основі – культурологічний, особистісно діяльнісний, системно-синергетичний підходи);
• за науковою концепцією засвоєння досвіду – розвивальна;
• відповідності до форми освіти – формальна;
• за ставленням до тих, хто навчається, та їхньої позиції в освітньому процесі – особистісно орієнтована;
• за цільовою орієнтацією на сфери і структури індивіда – практична;
• за характером змісту і структури – професійно орієнтована;
•  за способом, методом, засобом навчання – проблемно-творча, розвивально-діалогічна;
•  за типом організації й управління пізнавальною діяльністю – циклічна, спрямована, ручна;
•  за категоріями тих, хто навчається – масова;
•  за напрямом і змістом модернізації та модифікації традиційної системи навчання – інтегративна політехнологія.

Висновки. Отже, на основі аналізу наявного в сучасній науці розмаїття тлумачень феномена "педагогічна технологія", з’ясування його сутнісних ознак і особливостей застосування здійснено термінологічне оформлення й класифікаційну характеристику технології розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта", що розкриває можливості для її поетапного розроблення і практичної реалізації, що й розглядаємо як перспективу наших подальших розвідок.

Список використаних джерел

1. Беспалько, В. П. Слагаемые педагогической технологи [Текст] / В. П. Беспалько. – М. : Педагогика, 1989. – 190 с.
2. Богданова, І. М. Технології в освіті : теоретико-методологічний аспект  [Текст] : монографія / І. М. Богданова. – Одеса : ТЕС, 1999. – 146 с.
3. Боголюбов, В. И. Педагогическая технология : методические материалы [Текст] / В. И. Боголюбов. – Пятигорск : Изд-во ПГЛУ, 2000. – 302 с.
4. Бондар, В. І. Дидактика : ефективні технології навчання студентів [Текст] : навч. посібник. – К. : Вересень, 1996. – 130 с.
5. Гузеев, В. В. Интегральная образовательная технология [Текст] / В. В. Гузеев. – М. : Знание, 1999. – 158 с.
6. Кларин, М. В. Педагогическая технология в учебном процессе   [Текст] / М. В. Кларин // Педагогика и психология. – 1989. – № 6. – С. 278.
7. Коротов, В. М. Общая методика учебно-воспитательного процесса [Текст] / В. М. Коротов. – М. : Просвещение,1983. – 224 с.
8. Лихачев, Б. Т.  Курс лекций [Текст] : учеб. пособие / Б. Т. Лихачов. – М. : Юрайт-издат, 2003. – 607 с.
9. Монахов, В. М. Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса [Текст] / В. М. Монахов. – Волгоград : Перемена, 1995. – 152 с.
10. Морева, Н. А. Педагогика среднего профессионального образования  [Текст] : учебник [для студ. высш. учеб. завед.]. В 2-х т. / Н. А. Морева. – М. : Академия, 2008. – Т. 1. (Дидактика). –  432 с.
11. Педагогика : педагогические теории, системы, технологии [Текст] / под. ред. С. А. Смирнова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Академия, 1999. – 544 с.
12. Педагогический энциклопедический словарь / [гл. ред. Б. М. Бим-Бад; ред. кол. : М. М. Безруких, В. А. Болотов, Л. С. Глебова и др.] – М. : Большая российская энциклопедия, 2002. – 528 с.
13. Пєхота, О. М. Освітні технології [Текст] : навчально-методичний посібник / [О. М. Пєхота та ін.] – К. : А.С.К., 2001. – 256 с.
14. Пидкасистый, П. И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов [Текст] / П. И. Пидкасистый. – М. : Педагогическое общ-во России, 2005. – 144 с.
15. Селевко, Г. К. Энциклопедия образовательных технологий. В 2-х т. / Г. К. Селевко. – М. : Народное образование, 2005. – Т. 1. – 525 c.
16. Сластенин, В. А. Педагогика [Текст] : учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. Заведений] / Сластенин В. А., Исаев И. Ф., Шиянов Е. Н.; под ред. В. А. Сластенина. – М. : Академия, 2002. – 576 с.
17. Чошанов, М. A. Гибкая технология проблемно-модульного обучения [Текст] : методическое пособие / М. А. Чошанов. – М. : Народное образование, 1996. – 160 с.

Княжева, И. А. Классификационная характеристика технологии развития методической культуры будущих преподавателей педагогических дисциплин специальности "Дошкольное образование"

В статье раскрыта сущность понятия "педагогическая технология", представлено авторское определение технологии развития методической культуры будущих преподавателей педагогических дисциплин специальности "Дошкольное образование" и осуществлена ее квалификационная характеристика.

Ключевые слова: педагогическая технология, методическая культура, будущие преподаватели педагогических дисциплин, технология развития методической культуры.

Knyazheva, I. A. Classification Description of Technology of Development of Methodical Culture of Future Teachers of Pedagogical Disciplines of "Preschool Education" Specialty

Essence of concept "Pedagogical technology" is exposed in the article, author determination of technology of development of methodical culture of future teachers of pedagogical disciplines of specialty "Preschool education" is presented and its qualifying description is carried out.

Key words: pedagogical technology, methodical culture, future teachers of pedagogical disciplines, technology of development of methodical culture.