Федорова Є. В. Структура громадянськості особистості студента

УДК 001.124 : 37.035.6 : 37.017.4

Федорова Є. В.,
провідний спеціаліст відділу аспірантури і докторантури Хмельницького національного університету

Рецензент: Чорна К. І.,
завідувач лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Структура громадянськості особистості студента

У статті розкрито сутність і структуру поняття "громадянськість особистості студента". Представлено аналіз досліджень з цієї проблеми вітчизняних та зарубіжних науковців. Охарактеризовано знання, почуття, уміння, якості індивіда, які характеризують громадянськість особистості в демократичному суспільстві. Сформульовано авторське бачення поняття "громадянськість студентів", визначальною характеристикою якої є гуманістична моральність.

Ключові слова: громадянськість, структура громадянськості, громадянськість студентів.

Визначення проблеми. Утвердження України як незалежної держави, метою якої є піднесення української нації до найвищого для сучасної епохи рівня цивілізації, можливе лише за умов громадянського суспільства. Його творцями, активними суб’єктами мають стати високоосвічені, культурні особистості, які усвідомлюють себе громадянами України, готові захищати й розбудовувати її як демократичну, правову, соціальну державу, знають свої права, свободи та обов’язки і прагнуть до вільного самоствердження, саморозвитку й самореалізації своїх сутнісних сил. У сучасності, у період жорсткого протистояння опозиції та чинної влади, протестів прихильників та противників євроінтеграції, безпрецедентно зросла громадянська активність студентів. Українське юнацтво заявило про свою громадянську позицію, про те, що людська гідність є недоторканою, найвищою цінністю для кожної людини. Цей молодіжний рух на території всієї країни підтримали і студенти з особливими потребами, у такий спосіб намагаючись вплинути на   майбутнє України. Істинні патріоти своєї держави, юні співвітчизники прагнуть самостійно вирішувати свою долю і долю країни в міру своєї мужності й компетентності.

Мета статті – визначення сутності та структури громадянськості особистості студента.

Виклад основного матеріалу. Становлення громадянськості молоді – проблема, що завжди знаходилася в центрі уваги педагогів, вихователів, громадських і політичних діячів. У різні періоди існування кожна держава, суспільство відповідно до своїх пріоритетів вирішує питання як сутності громадянськості, так і мети, змісту, способів, засобів і технологій виховання молодих громадян.

Аналіз наукової літератури (М. Боришевський, О. Вишневський, Б. Грицюк, Н. Дерев’яненко, О. Докукіна, П. Ігнатенко, І. Зімня, О. Киричук, Р. Петронговський, М. Романенко, В. Струманський, Т. Титаренко, К. Чорна та інші) свідчить, що громадянськість – багатоаспектне поняття, фундаментальна духовно-моральна якість, психологічна та світоглядна характеристика особистості, яка має культурологічні засади.

Так, О. Сухомлинська [8] формулює громадянськість як інтегративну якість особистості, що дозволяє їй відчувати себе соціально, морально, політично та юридично дієвоспроможною.

Висвітлюючи власне розуміння громадянськості, В. Лола [6] наголошує, що громадянськість – це морально-психологічна характеристика взаємодії особи з державою та іншими співгромадянами в системі відносин "держава – громадянин". Від того, чи визнає особа легітимність чинного порядку, чи ні, залежить наявність указаних відносин, що, у свою чергу, не лише виявляється у формальному громадянстві (статус громадянина), а й передбачає існування системи цінностей, налаштувань, поглядів, ставлення до держави та інших людей.

У статті "Громадянин у сучасному соціумі: гвинтик, деструктор чи будівничий?" Н. Лавриченко [5] визначає громадянськість як здатність особистості бути повноправним членом громадянського суспільства, виразником і захисником його інтересів та наголошує, що такою мірою, як громадянське суспільство формує державу – виразника своїх інтересів, – так і громадянськість зумовлює громадянство як форму своєї самореалізації.

Досить ґрунтовно розкрито громадянськість як сукупність певних якостей особистості Є. Титовою [9], якою це поняття проаналізовано із трьох позицій: із юридичної – тобто як правової ознаки громадянськості; із правової, що виявляється в усвідомленні та прийнятті особистістю своїх конституційних обов’язків, виконанні громадянського обов’язку та у правильному використанні своїх громадянських прав; із соціологічної  як соціальну якість особистості, що характеризується взаємозалежністю людини, суспільства та держави і виражає зв’язок між конкретним громадянином держави та особистістю як суб’єктом суспільних відносин; із етичної як моральну якість особистості, що має  вияв у високоморальних проявах, патріотизмі, самовідданості, готовності служити Батьківщині.

Важливою для нашого дослідження є робота сучасного дослідника громадянськості П. Кендзьора [3], який розтлумачує цей феномен як компетентність, тобто сукупність здатностей, що дозволяють активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права та обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства. Дослідником виокремлено такі елементи громадянської компетентності: дослідницьку, компетентність соціального вибору, компетентність соціальної дії, комунікативну компетентність, навчальну.

Громадянськість розглядають і як основне соціальне налаштування, завдяки якому особистість свідомо та відповідально виконує закони та вимоги своєї держави, соціуму в цілому. Це спрямування особистості певною мірою інституціональне, адже його практичний вияв закріплений законами, інститутами (служба в армії, захист Батьківщини тощо). Громадянськість у загальному вигляді виявляється в міркуваннях про благополуччя свого народу, своєї країни; усвідомленні безпосередньої залежності долі країни від власної відповідальності та законослухняності.

Соціальний контекст суспільних виховних впливів на життєдіяльність особистості, виконання нею громадянських функцій у вітчизняній науці активно розробляється у працях Р. Арцишевського, О. Безпалько, В. Болгаріної, І. Звєрєвої, В. Єрмакова, А. Капської, Л. Коваль, О. Кравченко, Н. Лавриченко, М. Лукашевич, В. Москаленко, О. Овчарук, В. Оржеховської, В. Радула, О. Пометун, І. Тараненко та ін. У їхніх дослідженнях наголошується, що для свідомого громадянина значущими є не лише ті факти, які безпосередньо стосуються його життя, але й суспільства. Саме цим світогляд зрілого громадянина докорінно відрізняється від світогляду обивателя. В останнього, зазвичай, відсутня суспільна спрямованість громадянськості. Людина з високим рівнем громадянськості сприймає й осмислює факти державної дійсності одночасно у двох напрямах: як вони впливають на націю-державу і як позначаються на особистому житті. Таким чином, громадянськість — надзвичайно ефективний чинник, що спонукає й активізує соціальну діяльність населення. Без перебільшення її можна назвати фундаментальною, оскільки державні утворення всіх народів у всі часи були зацікавлені у формуванні у своїх громадян цієї важливої моральної риси.

У сучасному розумінні громадянин – це людина, яка не тільки усвідомлює свою належність до певного державного утворення, нації, але й має сформовану систему громадянських цінностей, основу яких, на думку М. Боришевського [2], складає духовність. Учений обґрунтовано стверджує, що саме духовність є втіленням у світоглядних орієнтаціях людини сподівань, прагнень, ідеалів, духу народу, нації, визначає спрямованість особистісних потреб, переживань і зумовлює настанову на відповідний життєвий вибір.

Громадянські відносини регулюються не лише межами правових норм, а й системою морально-психологічної корекції, головне призначення якої полягає у впорядкуванні поведінки членів суспільства, утвердженні певного ідеалу громадянина держави. Своєрідними регуляторами діяльності особистості, вибору життєвої мети і норм поведінки стають гідність, честь, совість, обов’язок перед Вітчизною і народом.

Конкретизуючи підсумки теоретичних напрацювань учених із проблеми дослідження, варто зазначити, що всі науковці одностайні в розумінні громадянськості як сукупності високорозвинених моральних якостей суб'єкта, що передбачає таке: зрілість політичної і правової свідомості; почуття патріотизму, причетності до історичної долі Вітчизни та свого народу; усвідомлення себе повноправним членом соціальної спільноти. Громадянськість, громадянська позиція людини пов'язані з почуттям гордості за свою країну, повагою до прав та обов'язків громадянина, до Конституції держави, її традицій, звичаїв, символіки.

На сучасному етапі переходу від тоталітарної до демократичної організації нашого суспільства входження особистості в соціальне життя потребує від неї громадянської свідомості, нових підходів до вирішення назрілих проблем сьогодення, психологічної підготовки для подолання труднощів, розумної сформованості особистих потреб. З цих позицій заслуговує на увагу концепція самоактуалізації А. Маслоу [7]. Американський учений трактує громадянськість як потребу реалізувати особистий потенціал у соціальній, державній творчості. У піраміді потреб, запропонованій ним, потреба самоактуалізації знаходиться на вершині; досягти її можна лише тоді, коли будуть задоволені потреби нижчих рівнів. Багатогранність особистих і суспільних потреб визначає мотиваційне спрямування особистості й зумовлює цілеспрямованість її діяльності. Важливим є той факт, що за будь-яких історичних умов у людини виникає потреба у вищих, незмінних ціннісних орієнтаціях, які зміцнювали б її духовні сили, визначали діяльну спрямованість її потреб.

Серед ціннісних потреб, пов’язаних із процесом становлення української держави, важливим для формування громадянськості особистості, зазначає Л. Крицька [4], є відчуття соціальної справедливості. “Поняття соціальної справедливості не є абсолютним, – наголошує дослідниця, – воно завжди має конкретний економічний і соціальний зміст. Справедливими можна назвати суспільні відносини лише в тому розумінні, якщо вони відповідають практичній можливості створення таких умов життя людини, які б задовольняли розумні потреби переважної більшості громадян у даний відрізок історичного часу ” [4, с. 157].

Розглядаючи феномен громадянськості, фахiвцi також визначають такі пов’язані з нею чесноти, як законослухняність та лояльність. Оскільки громадянин насамперед є членом владно організованого суспільства – держави, – то шанобливе ставлення до неї та до чинних у суспiльствi законів, норм, цінностей, виконання суспільних обов’язків є рисами, притаманними громадянину, і водночас проявом його громадянськості.

Не менш важливою рисою громадянина є його лояльність. Лояльність громадянина – це його здатність до самообмеження своєї свободи та дотримання чинних законів держави. Однак це не заперечує можливості конституційними засобами домагатись відміни такого закону.

Громадянськість особистості в демократичному суспільстві передбачає властивість індивіда зберігати власну автономність у стосунках з іншими людьми і державою, ефективно захищати власні інтереси. Це своєрідне звільнення людини, її визволення, але не від зовнішніх пут, а від власної нерішучості, нездатності відчути свою соціальну значущість, гідність, свободу й рівність у стосунках з іншими. Разом зі знаннями й уміннями суспільно-політичної дії, громадянськість має забезпечувати формування певного морально-духовного стану людей – відчуття власної свободи і водночас відповідальності, віри в суспільні цінності. Саме такий стан характеризує поняття "громадянськість".

Одне із завдань громадянськості – виховання особистості, яка має базові знання про права й обов'язки людини в системах "громадянин – держава", "громадянин – суспільство", вміє критично мислити, аналізувати політичну ситуацію, співпрацювати з іншими людьми, поважає права інших, бере участь у суспільно-політичному житті своєї країни. Варто також зазначити, що якостей, які визначають рівень наближення особистості до ідеалу громадянина, багато. Тому вважаємо, що їх доцільно класифікувати відповідно до трьох основних ознак: моральні, правові і соціально-політичні.

Визначальною характеристикою громадянськості особистості є її гуманістична моральність, яка об’єктивно притаманна громадянському суспільству, оскільки виходить за межі системи, що вказує або  забороняє, та піднімається на більш високий рівень ціннісно світоглядної орієнтації. Вона включає такі риси людини, як доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, чесність, совісність, працелюбність, справедливість, гідність, повагу і любов до інших. Ці якості визначають культуру поведінки особистості. Цінності моралі полегшують сприймання правових норм, які, у свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин [1]. Моральна свідомість дає змогу побачити й усвідомити ту межу поведінки, за якою починаються аморальні та протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.

Аналізуючи цей складник громадянськості, необхідно виходити з того, що єдиної моралі на всі часи бути не може, адже суспільство змінюється, що впливає й на моральні орієнтири. Кожен конкретний історичний етап розвитку суспільства передбачає певні особливі способи регуляції поведінки особистості, механізми морального впливу. Мораль громадянського суспільства, яке є гарантом розбудови демократичної правової України, має бути гуманістичною, тобто ґрунтуватися на визнанні людини найбільшою цінністю, а її прав – пріоритетними над інтересами як суспільства, так і держави.

Важливим показником розвитку громадянського суспільства є гуманне ставлення до людей з особливими потребами. У такому середовищі домінує усвідомлення, що самодостатність людини як активного суб’єкта життєдіяльності складається з головної моральної цінності – достоїнства особистості (що в принципі неможливо без морального самоствердження). Тому жодна людина не може розглядатись як об’єкт чийогось благодіяння – держави, громади, колективу чи іншої особистості; навіть тоді, коли вона одержує допомогу, за нею залишається статус неповторного індивіду з почуттям власної гідності.

На основі проаналізованої літератури визначаємо наше бачення громадянськості. Отже, громадянськість студентів – це інтегративна суспільно-моральна якість особистості, яка характеризується ціннісним ставленням до держави, народу та до себе як до громадянина, на основі усвідомлення прав та обов’язків дозволяє відчувати себе юридично, морально і політично дієздатною, спроможною компетентно впливати на розбудову громадянського суспільства, правової демократичної України, утвердження нації.

На особистісному рівні громадянськість є пріоритетною сталою характеристикою людини, яка проявляється в її свідомості, моральних ідеалах і цінностях, у реальній поведінці та вчинках. Це звичайний моральний стан життя людини, що виявляється не лише в незвичайних ситуаціях, але і в повсякденному виконанні особистістю своєї роботи, яка приносить користь людині, суспільству, державі. Отже, суб’єктом-носієм громадянськості є сама людина: завдяки її творчій праці, любові до Батьківщини та відданості їй розвивається громадянськість.

Висновки. Студенти мають усвідомити, що бути громадянином – значить пізнати себе, бути впевненим у своїх силах і можливостях, навчатися жити, пізнавати, мислити вільно, критично, відстоювати свої права, любити Вітчизну, впливати на її демократичність, гуманність, тобто активно діяти як суб’єкт громадянського суспільства. Громадсько активна молодь має бути спроможною більш раціонально жити, пишатися своєю країною, а також тим, що впливає на  розвиток держави, упроваджує власні позитивні зміни.

Список використаних джерел

1. Бех, І. Д. Педагогіка успіху : виховні втрати та їх подолання [Текст] / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2004. – N 4. – С. 5-15.
2. Боришевський, М. Й. Шлях до себе [Текст] : монографія / Мирослав Боришевський. – К. : Академвидав, 2010 – 416 с.
3. Кендзьор, П. І. Молодь – Школа – Громада [Текст] : зб. метод. матеріалів з громадянської освіти / П. І. Кендзьор. – Луцьк : ЗУКЦ, 2009. – 52 с.
4. Крицька, Л. В. Громадянські ціннісні орієнтації учнівської молоді [Текст] / Л. В. Крицька // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 1. – С. 155-160.
5. Лавриченко, Н. М. Громадянин у сучасному соціумі : гвинтик, деструктор чи будівничий? [Текст] //Директор школи. – 2003. – № 38. – С. 12-17.
6. Лола, В. Проблеми виховання людини і громадянина в контексті європейської інтеграції України [Текст] / В. Лола // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали регіональної науково-практичної конференції / за заг. ред. Л. Л. Прокопенка. – Донецьк : ДРІДУ НАДУ, 2005. – С. 138-142.
7. Маслоу, А. Мотивация и личность = Motivation and Personality [Текст] / А. Маслоу / пер. А. М. Татлыбаевой. – СПб. : Евразия, 1999. – 478 с.
8. Сухомлинська, О. Громадянське виховання : спадщина і сучасність [Текст] / О. Сухомлинська // Доба історичної та громадянської освіти : науково-методичний часопис. – 2005. – №2. – С.4-5.
9. Титова, Е. Н. Формирование гражданской активности и ответственности студентов средствами молодежного коллектива [Текст] / Е. Н. Титова // Стратегия социального развития России и молодежь : сборник материалов Российской научно-практической конференции. – Тула : Изд-во ТГПУ им. Л. Н. Толстого, 2001. – С .78-80. 

Фёдорова, Е.В. Структура гражданственности личности студента

В статье раскрыто сущность и структуру понятия "гражданственность личности студента". Представлен анализ исследований по данной проблеме отечественных и зарубежных ученых. Охарактеризованы знания, чувства, умения, качества индивида, которые составляют гражданственность личности в демократическом обществе. Сформулировано авторское видение понятия "гражданственность студентов", определяющей характеристикой которой является гуманистическая нравственность.

Ключевые слова: гражданственность, структура гражданственности, гражданственность студентов.

Fedorova, E.V.  Citizenship’s Structure of Student Personality

The article is about the nature and genesis "citizenship’s concept of the individual student". It is highlighted a detailed analysis of researches on this issue of native and foreign scientists. It is defined that citizenship serves as a moral personality and in general it’s expressed  in the cogitations about your  people’s well-being and your country; it is directly depended on the knowledge of the country's fate,  own responsibility and legislation  obedience. It is characterized the knowledge, skills, individual's characteristics which are provided citizenship's individual in a democratic society. On the basis of analyzed literature it is formulated author's vision of the concept "students’ citizenship". The basic citizenship’s feature is defined humanistic morality which objectively characterized in civil society and goes beyond the system and rises to a higher level of value and ideological orientation.

Key words: citizenship, the structure of citizenship, citizenship of students.