Панченко Т.Л. Самостійна робота студентів з інвалідністю у вищому навчальному закладі як складова процесу професійної реабілітації

УДК 378-056.26

Панченко Т. Л.,
доцент кафедри ортопедагогіки та реабілітології Інституту корекційної педагогіки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, кандидат психологічних наук

Самостійна робота студентів з інвалідністю у вищому навчальному закладі як складова процесу професійної реабілітації

У статті розкрито питання  особливостей організації самостійної роботи студентів з інвалідністю у процесі отримання професійної освіти у вищих навчальних закладах. Указано, що професійна освіта є компонентом системи професійної реабілітації інвалідів і має  вагоме значення роль у процесах соціальної інтеграції загалом.

Система самостійної роботи студентів з обмеженими фізичними можливостями забезпечить формування в них умінь і навичок раціональної діяльності, розвиток пізнавальних здатностей, підвищить рівень їхньої творчої, наукової, професійної активності.

Ключові слова: самостійна робота студентів, студенти з інвалідністю, вищий навчальний заклад, професійна освіта, професійна реабілітація.

Постановка проблеми. У сучасному суспільстві процеси соціальної адаптації, соціальної, побутової і трудової реабілітації та професійного навчання дорослих з обмеженими фізичними можливостями потребують відповідного фахового психолого-педагогічного супроводу. Принципи неперервності та комплексності соціальної реабілітації осіб з інвалідністю засобами освіти вказують на важливість професійної реабілітації, головним аспектом якої є професійна освіта, а складники мають не тільки освітню природу, а й медичну, соціальну, психологічну, правову, економічну тощо. Проте системоутворювальним фактором залишається процес здобуття особою професії як головного чинника її соціалізації та успішного соціального інтегрування. 

Освіта насамперед є одним із фундаментальних прав людини, цінністю, яка визначає її соціальний статус, зміст життя, можливості для самореалізації. Водночас вирішальним моментом успішної інтеграції молоді з обмеженими функціональними можливостями в соціум є працевлаштування, передумовою чого є освіта та професійна підготовка.

Інтеграція в освітнє середовище означає процес приведення потреб молодої людини з інвалідністю у відповідність із системою освіти, яка загалом залишається незмінною. Це односторонній процес, спрямований на формування еталонних освітніх потреб особистості або реабілітацію втрачених. Поняття інтеграції сформувалося під впливом спеціальної педагогіки, оскільки людина, інтегрована в освітнє середовище, обов’язково отримує й корекційно-реабілітаційну допомогу.

Отже, професійна освіта молоді з інвалідністю має будуватися на основі спеціальних принципів і методів корекційно-реабілітаційної роботи, які продовжують традиції дефектології та відображають вікову й нозологічну диференціацію порушень психофізичного розвитку дорослої людини, прояв специфічних психічних станів, спричинених важкими хворобами чи травмами [13].

Одним із важливих напрямів індивідуальної навчально-реабілітаційної програми для осіб з обмеженими фізичними можливостями у вищих навчальних закладах є система роботи із розвитку в них готовності та здатності до здійснення самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психолого-педагогічній літературі висвітлено різні аспекти проблеми самостійної діяльності тих, хто навчається: готовність до самоосвіти й самостійної роботи (С. Боровська, П. Підкасистий, Л. Фрідман, Я. Шуховцева, Т. Яковець та ін.); особистісні якості, необхідні для успішного виконання самостійної роботи (Є. Зайко, С. Кульневич, С. Матушкін, П. Чернецов та ін.); методи і прийоми розвитку самостійності в пізнавальній діяльності (О. Абдулліна, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.); практична спрямованість самостійної роботи та її вплив на якість навчання (О. Вербицький, У. Кілпатрік та ін.); сутність і структура самостійної роботи, її зв'язок із якістю навчання (І. Зимня, І. Ільясов, П. Підкасистий, М. Скаткін, А. Усова, Т. Шамова та ін.) тощо.

Студенти вищих навчальних закладів з обмеженими фізичними можливостями мають специфічні потреби щодо організації освітнього процесу загалом і самостійної роботи зокрема, психолого-педагогічного супроводу навчання. Питаннями дослідження проблем інтеграції/інклюзії осіб з обмеженими фізичними можливостями в систему освіти займалися В. Бондар, А. Колупаєва, О. Купрєєва, В. Синьов, П. Таланчук, М. Чайковський, А. Шевцов та ін. Ученими розроблено теоретичні й методологічні аспекти технічної та гуманітарної освіти інвалідів, розкрито можливості навчально-методичного, інформаційного, медико-соціального супроводу їх навчання.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Значення самостійної роботи в реалізації освітніх технологій для студентів з інвалідністю є вагомим, оскільки така діяльність часто є єдиним способом і формою набуття молоддю необхідної професійної освіти через неможливість регулярного відвідування навчальних занять з огляду на наявність тяжких хронічних захворювань, які обмежують життєдіяльність. Таким чином, питання пошуку способів оптимізації процесів формування й розвитку вмінь і навичок самостійної навчальної діяльності студентів з обмеженими фізичними можливостями у вищих навчальних закладах з урахуванням особливостей їхнього розвитку в контексті професійної реабілітації інвалідів набувають актуальності.

Постановка завдання. Метою статті є теоретичне дослідження психолого-педагогічних особливостей організації самостійної роботи студентів з інвалідністю у процесі отримання професійної освіти у вищому навчальному закладі як одного з аспектів професійної реабілітації інвалідів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (від 06.10.2005 № 2961-IV зі змінами та доповненнями), професійна реабілітація – це система заходів, спрямованих на підготовку особи до професійної діяльності, відновлення чи здобуття професійної працездатності на основі адаптації, реадаптації, навчання, перенавчання чи перекваліфікації з можливим подальшим працевлаштуванням та необхідним соціальним супроводженням з урахуванням особистих схильностей і побажань особи.

Професійна реабілітація як системна діяльність включає професійний відбір, професійну орієнтацію, професійну освіту, професійну підготовку, перепідготовку, перекваліфікацію, раціональне працевлаштування і спрямовується на забезпечення конкурентоспроможності інваліда на ринку праці та його трудового влаштування як у звичайних виробничих умовах, так і у спеціально створених умовах праці.

Питання про інтеграцію в освітнє середовище людей з обмеженими фізичними можливостями різного віку в сучасності набуло актуальності. Інтеграція молоді в середовище закладу освіти потребує взаємної адаптації як студентів з вадами розвитку, які звикли до особливого ставлення тих, хто поряд, до нових умов навчання в інтегрованому середовищі, так і навчального закладу до потреб молодих людей з інвалідністю щодо спеціальних технологій і засобів навчання, педагогічного, психологічного й соціального супроводження.

Приймаючи на навчання молодь з інвалідністю, вищі навчальні заклади мають вирішувати низку організаційних, технічних, психолого-педагогічних, методичних, соціальних та інших проблем, зокрема: створення безбар’єрного архітектурного середовища; забезпечення спеціалізованої матеріально-технічної бази; підготовки спеціалізованого навчально-методичного забезпечення; упровадження спеціальних інформаційних і навчальних технологій; адаптації викладачів і студентів до навчання в інтегрованих групах; урахування в навчальному процесі індивідуальних потреб учнів з інвалідністю; організації психологічної підтримки; формування в колективі толерантного ставлення до людей з інвалідністю, розуміння їх проблем; організації соціальної та медико-реабілітаційної допомоги.

Особливістю навчання молоді з обмеженими фізичними можливостями в інтегрованому колективі є те, що, сприймаючи їх як рівних, до них у навчальному закладі висувають такі вимоги, як і до фізично здорових студентів [10]. В інтегрованій групі не можна уповільнювати темп освітнього процесу, зменшувати кількість занять та їх тривалість, спрощувати чи скорочувати обсяг навчального матеріалу.

Основним видом діяльності студентів вищих навчальних закладів є учіння, пов’язане з самоосвітою. Обов’язкові аудиторні заняття поєднуються з самостійною навчальною діяльністю студентів, яка включає самостійну роботу з підготовки до занять, роботу з додатковою інформацією, здійснення наукових досліджень тощо.

Самостійна робота студентів є однією з найважливіших складових навчального процесу вищих навчальних закладів, у ході якої відбувається формування знань, умінь і навичок, а в подальшому забезпечується засвоєння прийомів пізнавальної діяльності, розвиток інтересу до творчої діяльності та, зрештою, здатність вирішувати необхідні професійні завдання. Ефективність самостійної роботи цілком залежить від власних зусиль студентів, тому що самостійна робота з інформацією – визначальна ознака навчання у вищій школі.

Необхідність підготовки конкурентоздатних спеціалістів ставить на перший план важливу проблему: давати студентам з інвалідністю не тільки знання з дисциплін, а й навчати їх рефлексивним процедурам, розумовій діяльності в цілому, оскільки успіх процесу їхньої соціальної інтеграції значною мірою залежить від здатності людини з певними фізичними вадами самостійно вирішувати свої життєві проблеми, серед яких чільне місце посідає проблема професійної самореалізації. Стати висококваліфікованим фахівцем, здатним до творчого зростання, неможливо без ґрунтовної, ефективної самостійної роботи, без упевненості щодо можливості її здійснення.

Викладач, застосовуючи самостійну роботу, керує процесом навчальної діяльності студентів. У подальшій професійній діяльності це призведе до самоконтрольованої самоосвіти фахівця.

Самостійна робота у вищій школі є специфічним педагогічним засобом організації та управління самостійною діяльністю студентів у навчальному процесі [4];  специфічною формою навчального наукового пізнання. У працях психологів (Б. Ананьєв, М. Гарунов, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, А. Смірнов та ін.) наголошується, що самостійна робота підвищує активність тих, хто навчається, забезпечує ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу і є одним із найбільш дієвих факторів, що розвивають особистість.

У своїх працях А. Молибог [7] розглядає самостійну роботу як основу вищої освіти. Своєю чергою П. Гальперін зазначає, що самостійна робота у вищому навчальному закладі – “це рушійна сила навчального процесу, найбільш ефективний прийом навчання, один із важливих показників активності” [3, с. 82].

У структурі самостійної роботи як виду діяльності науковці виділяють такі взаємопов’язані компоненти: мотив діяльності, її мета, способи здійснення, зовнішні умови [5]. Самостійна робота студентів може здійснюватися лише за наявності всіх зазначених компонентів, які необхідно забезпечити в сукупності щодо змісту та максимально можливого рівня розвитку.

В окремих дослідженнях наголошено, що стан здоров’я суттєво впливає на діяльність людини та її результати. Від цього залежать увага студентів, їх працездатність, ставлення до виконання навчальних завдань, якість і результативність освітньої діяльності загалом. Дослідження свідчать про наявність фактів погіршення самопочуття студентів: через надмірне інтелектуальне навантаження зростає стомлюваність, підвищується тривожність [12].

Фізичні вади, стійкі розлади здоров’я значно ускладнюють як процес навчання загалом, так і процес самостійної роботи студентів, спрямований на засвоєння необхідних для подальшої професійної діяльності знань, умінь і навичок, формування практичного й соціального досвіду.

Отже, на якість самостійної навчальної діяльності студентів з обмеженими фізичними можливостями впливають різноманітні зовнішні та внутрішні (системні) фактори, які викликають відхилення фактичних результатів такої роботи від запланованих. До низки зовнішніх перешкод можна віднести групу об’єктивних (хвороби, інші види діяльності тощо) і суб’єктивних (відсутність навичок та умінь організації і планування самостійної роботи, недостатній рівень культури розумової праці).

У дослідженнях Л. Божович [1] показано, що тяжке соматичне захворювання суттєво змінює передусім соціально-психологічну ситуацію розвитку людини. Це впливає на рівень її психічних можливостей щодо діяльності, веде до обмеження контактів з навколишнім світом, часто через об’єктивні чи суб’єктивні причини призводить до звуження її діяльності загалом, змінюючи таким чином об’єктивне місце людини в житті, що, відповідно, призводить до зміни внутрішньої позиції хворого щодо всіх обставин життя.

Хвороба, яка зумовлює, насамперед, порушення в біологічній сфері людини, змінює умови протікання діяльності, її динаміку, витривалість особистості до фізичних і психічних навантажень, стійкість енергетичного потенціалу діяльності, збереженість її операційного складу. Препарати, які використовуються в лікуванні захворювань, можуть впливати на студента з вадами здоров’я як седативно, так і збуджувально, що перешкоджає нормальному перебігу психічної діяльності [6]. Студенти з інвалідністю хворіють значно частіше, ніж здорові. Це спричиняє тривалі пропуски занять, що порушує процес навчання в цілому, суттєво впливає на успішність, обмежує спілкування.

Теоретичний аналіз досліджень з питань інтегрованого навчання студентів з обмеженими функціональними можливостями [9-11 та ін.] дає можливість виділити певні психологічні проблеми таких молодих людей, що суттєво позначаються на їхній самостійній навчальній діяльності. Так, для них характерні зосередженість на своїй хворобі; знижена працездатність, підвищені втомлюваність й виснажуваність; незначні порушення когнітивної сфери, порушення концентрації уваги; труднощі у сприйнятті навчального матеріалу в загальноприйнятому вигляді; низький рівень мотивації досягнення; нерозвиненість самоконтролю; підвищена тривожність; емоційна нестійкість; низька самооцінка; відчуженість, невміння спілкуватися, невпевненість у собі, несамостійність у прийнятті рішень, звичка до постійної опіки.

Самостійна навчальна діяльність студентів базується на педагогічних і психологічних закономірностях, детермінується змістом, методами організації навчання, індивідуально-типологічними особливостями студентів. Такий підхід призводить до розуміння необхідності комплексного впливу на формування готовності та здатності студентів до самостійної діяльності, засвоєння наукових понять, способів дій, на розвиток певних особистісних характеристик. Дослідники зазначають відсутність у значної частини молодих людей з обмеженими фізичними можливостями підготовленості до самостійної навчальної діяльності, знань основних правил її самоорганізації, умінь самостійно ставити відповідні цілі та завдання, а також реалізовувати передбачувані дії. Неготовність студентів-інвалідів до суттєвого збільшення частки самостійної роботи у процесі навчання виявляється не тільки у зниженні якості знань, а й у незадовільному стані їх фізичного та психічного здоров’я.

Отже, проблема самостійної навчальної діяльності студентів з обмеженими фізичними можливостями у процесі навчання у вищих навчальних закладах має три основних аспекти:

• психологічний (формування бажання й готовності студентів займатися самостійною роботою);
• педагогічний (використання здібностей і вмінь студентів, їх знань загальних правил організації самостійної роботи у процесі навчання);
• організаційний (забезпечення можливості студентів здійснювати самостійну навчальну діяльність, наявність необхідних засобів для виконання роботи, навчально-методичної літератури, їх доступність).

За свідченням Г. Романової [8], до зовнішніх чинників результативності самостійної навчальної діяльності студентів належать такі дидактичні умови, як особливості реалізації функцій керування самостійною роботою (планування, організації, мотивації, інформаційної функції, контролю, аналітичної функції), форми організації самостійної роботи, види завдань. Визначення результативності навчальної діяльності потребує не лише вимірювання навчальної успішності (когнітивний аспект), а й використання різноманітних критеріїв, що визначають афективні аспекти результативності (ставлення до навчання, задоволеність, мотивація).

Значною мірою здатність студентів з обмеженими фізичними можливостями до ефективної самостійної навчальної роботи у процесі навчання залежить від рівня їх підготовленості до здійснення такої діяльності.

З точки зору Н. Бухлової [2], студента варто вважати готовим до самостійної діяльності за таких умов: він здобув певні знання як основу самоосвітньої пізнавальної діяльності; у нього сформовані внутрішні мотиви, що спонукають особистість до безперервної освіти; він має розвинені навички оволодіння знаннями та пізнавальними вміннями у використанні різноманітних джерел, стійкі вміння розумової діяльності та самоорганізації пізнавальної діяльності (вибору джерел пізнання і форм самоосвіти, планування, організації діяльності, самообліку, самоконтролю тощо).

Рівень успішності самостійної діяльності студентів з обмеженими фізичними можливостям у процесі навчання значною мірою залежить від її організації. На думку І. Шимко [14], ефективність організації самостійної роботи студентів з урахуванням змісту навчального матеріалу залежить від наявності таких умов: підготовки викладачів вищих навчальних закладів (аналіз змісту інформації, вивчення індивідуальних навчальних можливостей студентів, створення динамічних студентських груп, розробка системи завдань); підготовки студентів (сприйняття мети роботи, позитивне ставлення до неї, оволодіння базовими знаннями з дисципліни, засвоєння вмінь роботи, аналіз і структурування навчального матеріалу); організації самостійної роботи як системи, що характеризується тривалістю процесу, контролем за результатами діяльності студентів, взаємодією викладача та студентів.

Будь-які дії викладача в навчальному процесі можуть розглядатися як пряме або опосередковане керування самостійною навчальною діяльністю студентів. Значною мірою на самостійну роботу студентів впливають і відносно стійкі характерні риси особистості викладача, що визначають його окремі дії.

В організації самостійної роботи студентів з обмеженими фізичними можливостями обов’язково повинні враховуватися їхні психологічні особливості. Система самостійних завдань для таких студентів передбачає їх обґрунтовану послідовність, поступове ускладнення змісту й міри самостійності дій. Кореляція видів самостійної роботи студентів з обмеженими фізичними можливостями має бути адекватною меті й завданням формування психологічної готовності молоді до самостійної навчальної діяльності.

Висновки. Таким чином, реалізація психолого-педагогічного супроводу навчання студентів з обмеженими можливостями здоров’я передбачає  насамперед взаємодію із викладачами, що має включати проведення консультацій щодо особливостей роботи зі студентами-інвалідами різних нозологій, науково-методичних семінарів, тренінгів із питань адаптації процесу організації самостійної навчальної діяльності до можливостей студентів з обмеженими фізичними можливостями, розроблення методичних матеріалів для вивчення дисциплін навчального плану з урахуванням психофізіологічних особливостей студентів з інвалідністю для забезпечення достатньої ефективності їхньої самостійної роботи.

Ефективність розвитку готовності студентів з обмеженими фізичними можливостями до самостійної навчальної діяльності може бути забезпечена оптимальним вирішенням кількох завдань: формуванням позитивної мотивації до самостійної діяльності у процесі навчання, психологічної підготовленості до діяльності, підвищенням рівня сформованості знань, умінь і навичок щодо виконання різних видів самостійної роботи.

Викладачам у ході занять потрібно звертати особливу увагу на формування у студентів раціональних навичок розумової діяльності (як працювати з навчальною книгою, як виокремлювати з матеріалу смислові частини, як складати план і запитання до прочитаного тощо), тобто пропонувати такі завдання, виконання яких потребує максимальної самостійності і які розраховані на найповніший вияв знань та вмінь, засвоєних студентами.

В організації самостійної навчальної роботи студентів з обмеженими фізичними можливостями особливо важливим є правильне визначення обсягу і структури змісту навчального матеріалу для самостійного опрацювання та необхідне методичне забезпечення їхньої самостійної роботи, що включає програму діяльності, варіативні завдання, нестандартні завдання з урахуванням індивідуальних можливостей кожної особистості. Створюючи систему самостійної роботи студентів, необхідно, по-перше, навчити їх вчитися і, по-друге, ознайомити з психофізіологічними основами розумової праці, технікою її наукової організації.

Викладач має постійно стимулювати діяльність студента з обмеженими фізичними можливостями, висуваючи нові завдання, розкриваючи перспективи інтелектуального розвитку, оцінюючи роботу та заохочуючи до неї на основі досягнення позитивних результатів навчальної діяльності.

Система педагогічної діяльності із формування готовності та здатності студентів з обмеженими фізичними можливостями до самостійної навчальної діяльності сприятиме розвитку та прояву кожного із них як особистості, суб’єкта навчання, який усвідомлює свої потреби, мету й завдання навчально-пізнавальної діяльності; планує її зміст; здатний до самоорганізації в розподілі необхідних дій у часі та самоконтролю у процесі виконання; уміє добирати потрібні матеріали та користуватися ними; самостійно визначає способи і прийоми роботи; усвідомлює результати власної діяльності; свідомо регулює свою поведінку.

Дотримання зазначених підходів до організації самостійної роботи студентів з інвалідністю у вищих навчальних закладах уможливить формування в них умінь і навичок раціональної власної діяльності, розвиток пізнавальних здатностей, підвищить рівень їхньої творчої, наукової, професійної активності. Педагогічна практика свідчить, що чим більше студенти з особливими потребами працюють самостійно, тим вищими є результати їх навчання, тим краще вони виявляють себе в самостійній практичній діяльності та тим ефективніше відбувається їх інтеграція в навколишнє суспільне середовище.

Список використаних джерел

1. Божович Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович / под ред. Д. И. Фельдштейна. – 2-е изд. – М. : Изд-во "Институт практической психологии" ; Воронеж : НПО "МОДЭК", 1997. – 352 с.
2. Бухлова Н. В. Організація самостійної діяльності учнів / Н. В. Бухлова. – Харків : Основа, 2003. – 64 с.
3. Гальперин П. Я. Введение в психологию / П. Я. Гальперин. – М. : Изд-во МГУ, 1976. – 150 с.
4. Гарунов, М. К. Самостоятельная работа студентов : материалы лекций / М. К. Гарунов, П. И. Пидкасистый. – М. : Знание, 1978. – Вып. 1. – 35 с.
5. Заика Е. В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в вузе / Е. В. Заика // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 5.– С. 13–32.
6. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології : навч. посіб. / Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. – К. : Перун, 1996. – 162 с.
7. Молибог А. П. Вопросы научной организации педагогического труда в высшей школе / А. П. Молибог. – Изд. 2-е, доп. – Минск : Вышейш школа, 1975. – 288 с.
8. Романова Г. М. Індивідуально-типологічні та дидактичні чинники результативності самостійної роботи студентів економічних університетів : автореф. дис. на здобуття на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / Г. М. Романова ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К., 2003. – 21 с.
9. Скрипник В. А. Особливості соціально-психологічної адаптації першокурсників з особливими потребами : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Вікторія Анатоліївна Скрипник ; Вінницький соціально-економічний інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". – Вінниця, 2006. – 204 с.
10. Таланчук П. М. Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі : навч.-метод. посіб. / Таланчук П. М., Кольченко К. О., Нікуліна Г. Ф. – К. : Соцінформ, 2004. – 128 с.
11. Томчук М. І. Психологія адаптації до навчання студентів з особливими потребами : монографія / Томчук М. І., Комар Т. О., Скрипник В. А. – Вінниця : Глобус-Прес, 2005. – 226 с.
12. Третяк, О. Психологічна клініка у вищому навчальному закладі [Електронний ресурс] / О. Третяк. – Режим доступу : www.politik.org.ua/vid /magcontent.php3?m=6&n=86&c=2134.
13. Шевцов А. Г. Освітні основи реабілітології : монографія / А. Г. Шевцов. – К. : "МП Леся", 2009. – 483 с.
14. Шимко І. М. Дидактичні умови організації самостійної навчальної роботи студентів вищих навчальних закладів : дис. … канд. пед. наук : спец. / Ія Миколаївна Шимко ; Криворізький держ. пед. ун-т. – Кривий Ріг, 2003. – 199 с.

Панченко Т. Л. Самостоятельная работа студентов с инвалидностью в высшем учебном заведении як составляющая процесса профессиональной реабилитации

В статье рассматриваются вопросы особенностей организации самостоятельной работы студентов с инвалидностью в процессе получения профессионального образования в высших учебных заведениях. Указано, что профессиональное образование – это компонент системы профессиональной реабилитации инвалидов, который  имеет большое значение в процессах социальной интеграции.

Самостоятельная учебная работа выступает важным средством и формой получения молодёжью необходимого профессионального образования с учётом наличия тяжёлых хронических заболеваний, которые ограничивают жизнедеятельность.

При организации самостоятельной работы студентов с ограниченными физическими возможностями обязательно должны учитываться их психофизиологические особенности. Система соответствующей педагогической деятельности позволит сформировать у студентов с инвалидностью умения и навыки рациональной деятельности, развить познавательные способности, повысит уровень их творческой, научной и профессиональной активности.

Ключевые слова: самостоятельная работа студентов, студенты с инвалидностью, высшее учебное заведение, профессиональное образование, профессиональная реабилитация.

Panchenko, T.L. Independent Work of Students with Disabilities in a Higher Education Establishment as Part of the Process of Vocational Rehabilitation

The features of independent work of students with disabilities in the process of vocational education at universities are considered in the article. It is mentioned that vocational education is a component of vocational rehabilitation of people with disabilities and it plays an important role in the processes of social integration in general. Independent learning activity is an important means and form of youth professional education taking into account of chronic diseases that limit activity. The organization of independent work of students with disabilities should take into consideration their physiological characteristics. The system of appropriate educational activities will help students with disabilities form the ability and skills of rational activity, develop cognitive ability, increase their creative, scientific and professional activity.

Key words: independent work of students, students with disabilities, higher education establishment, vocational training, vocational rehabilitation.