Print this Сторінка

Сліпчук В.Л. Зміст, форми та методи професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в 50–60-х роках ХХ століття

Сліпчук В.Л.
доцент кафедри медичної та загальної хімії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, кандидат педагогічних наук, доцент

 

Рецензент: Цехмістер Я.В., 
перший проректор з науково-педагогічної роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор педагогічних наук, професор

 

Зміст, форми та методи професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в 50–60-х роках ХХ століття

 

У статті розкрито зміст професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі у 50–60-х рр. ХХ ст. Проаналізовано типові навчальні плани професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі України у фармацевтичних інститутах (факультетах) кваліфікації спеціаліста – провізор у 1960–1965 рр., показано основні підходи до реформування навчальних планів, а також форми і методи професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в 50–60-х рр.   ХХ ст.

Ключові слова: професійна підготовка, фармацевтична освіта, фахівець фармацевтичної галузі.

 

Постановка проблеми. Проблеми професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі України актуальні в сучасності, оскільки об’єктивний аналіз минулого педагогічного досвіду, зокрема 50–60-х років ХХ століття, сприяє подальшому розвитку фармацевтичної науки Й освіти. Окремі аспекти професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі нашої держави, а саме зміст, форми й методи навчання 50–60-х рр. ХХ ст., ще не достатньо вивчені в Україні, тому є проблемою для дослідження.

Аналітичний огляд наукових праць, матеріалів 50–60-х рр. ХХ ст. і сьогодення свідчить про зацікавленість науковців темою розвитку професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в Україні.

Аналіз останніх публікацій. Становлення та розвиток вищої фармацевтичної освіти в західноукраїнському регіоні (1784–1991 рр.) досліджено в наукових працях Д. Герцюка, Б. Зіменковського, Т. Калинюка, Р. Лесика, М. Сятині, С. Різничок. Різним аспектам розвитку професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в Україні на сучасному етапі присвячено наукові праці І. Булах, О. Владзімірської, О. Волосовця, Д. Волоха, Ю. Поляченка, Я. Цехмістера, В. Черниха та інших. Окремі питання історії розвитку фармацевтичної освіти розглядали історики медицини та фармації – З. Альберт, Н. Бенюх, В. Войткєвіч-Рок, Л. Клос, В. Косковський, М. Кушик, Г. Пилип, Т. Терещук. За період професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі України нагромаджено досвід різних наукових шкіл, тому вагомою й актуальною є проблема практичного аналізу цього досвіду та його впровадження в сучасній професійній підготовці фахівців фармацевтичної галузі в Україні.

Мета статті – розкриття особливостей змісту, форм і методів професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в 50–60-х роках ХХ століття в історико-педагогічному контексті.

Виклад основного матеріалу. Однією з провідних проблем професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в Україні залишається визначення змісту, форм і методів фармацевтичної освіти у вищих медичних (фармацевтичному) навчальних закладах. Дослідження архівних матеріалів дає змогу проаналізувати особливості навчального процесу професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах протягом 50–60-х рр. ХХ ст.

Огляди предметів викладання, розкладів занять, вимог до іспитів та порівняльна характеристика навчальної діяльності професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі дозволяють ознайомитись зі змістом навчання в медичних (фармацевтичних) навчальних закладах України другої половини ХХ ст.

Отже, професійна додипломна підготовка фахівців фармацевтичної галузі 50–60-х рр. ХХ ст. базувалася на принципах послідовності й систематичності, вивчення предметів було розподілено за півріччями. Зв’язок теоретичного навчання і практики забезпечувався проведенням лекцій, практичних занять із навчанням у лабораторіях, де майбутні фахівці фармацевтичної галузі мали можливість застосовувати теоретичні знання та вміння на практиці.

На початку 50-х рр. зазначеного періоду було докладено чимало зусиль з метою вдосконалення навчальної програми професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі, що дозволяло випускникам працевлаштовуватись у фармацевтичній галузі будь-якої країни світу. Зокрема, на західноукраїнських землях для професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі використовувалися навчальні програми фармацевтичних факультетів університетів Австрії та Німеччини [2] як базові. Згідно тогочасної навчальної програми [4] тривалість навчання складала три роки (шість семестрів) та розподілялась на дві частини, що включали вивчення загальноосвітніх, фахово-зорієнтованих і спеціальних дисциплін.

Протягом перших двох років майбутні фахівці фармацевтичної галузі вивчали обов’язкові блоки загальноосвітніх і фахово-зорієнтованих дисциплін. Блок загальноосвітніх дисциплін складався з історії фармації, першої невідкладної допомоги, української літератури, німецької мови, англійської мови, громадянської оборони й медичної служби громадянської допомоги (від 1965 р.), наукового атеїзму (від 1965 р.), наукового комунізму (від 1965 р.). Блок фахово-зорієнтованих дисциплін складався з неорганічної хімії, аналітичної хімії (І та ІІ частини), органічної хімії, ботаніки, ботанічних екскурсій, фізики експериментальної, зоології і паразитології, анатомії та фізіології, мікробіології, гігієни, мінералогії і кристалографії. Вивчення загальноосвітніх і фахово-зорієнтованих дисциплін закінчувалося складанням першого фахово-підсумкового іспиту, який включав усі фахово-зорієнтовані дисципліни, окрім гігієни, мінералогії та кристалографії, із яких потрібно було пройти окремі екзаменаційні випробовування.

Таким чином, до першого фахово-підсумкового іспиту входили такі дисципліни: неорганічна хімія, аналітична хімія (І та ІІ частини), органічна хімія, ботаніка, ботанічні екскурсії, фізика експериментальна, зоологія і паразитологія, анатомія і фізіологія, мікробіологія. Вивчення загальноосвітніх дисциплін закінчувалося заліком, який виставляв лектор з кожної дисципліни після практичної перевірки знань.

На третьому курсі майбутні фахівці фармацевтичної галузі вивчали спеціальні дисципліни, а саме: фармацевтичну хімію, фармакогнозію, галенову фармацію і рецептуру, фармакологію і токсикологію, фармацевтичне законодавство, технологію фармацевтичних препаратів, біохімію, хімію споживчу, косметичну хімію, курс клінічної хімії, судову хімію (токсикологічна хімія) (від 1965 р.), технологію ліків і галенових препаратів (технологія ліків) (від 1965 р.). Вивчення повного курсу спеціальних дисциплін і виконання всіх практичних завдань, передбачених навчальним планом, закінчувалося складанням другого фахово-підсумкового іспиту, який складався з чотирьох спеціальних дисциплін: фармацевтична хімія, фармакогнозія, галенова фармація і рецептура, фармакологія і токсикологія.

Окремий іспит майбутнім фахівцям фармацевтичної галузі необхідно було скласти з інших спеціальних дисциплін; після кожного складеного іспиту вони отримували свідоцтво, у якому були виставлені оцінки. Після складання обох фахово-підсумкових іспитів та виконання дипломної праці майбутні фахівці допускались до дипломного іспиту. Після успішного складання дипломного іспиту випускники отримували звання "Магістр фармації" [3].

З метою залучення майбутніх фахівців фармацевтичної галузі до наукової роботи та постійного інформування медичної і фармацевтичної спільноти про наукові досягнення колективів різних профільних кафедр на початку 50-х рр. ХХ ст. було започатковано видання збірників наукових праць. Таким чином, забезпечувався принцип науковості. Для прикладу, у Львові у 1953 році було започатковано видання трьох реферативних збірників наукових праць [1; 4]: "Реферативний збірник медико-біологічних наукових праць", "Реферативний збірник клінічних наукових праць" і "Реферативний збірник студентських наукових праць" із затвердженими редакційними колегіями. У навчальних планах професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі було реалізовано принцип науковості також за рахунок введення курсових робіт зі спеціальних дисциплін (за планами 1960, 1965 рр. – 2 курсові роботи).

Особливістю професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в 50–60-х рр. ХХ ст. є введення нових форм навчання [7], а саме: викладання так званих "факультативних курсів", які сприяли ґрунтовному вивченню основних фахово-зорієнтованих і спеціальних дисциплін, таких, як аналітична хімія, фармацевтична хімія, токсикологічна хімія і технологія ліків.

У вивченні багатьох дисциплін, починаючи від 1960 року, були також запропоновані нові організаційні форми професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі [4]: запровадження так званої циклової форми навчання. За циклової моделі навчання підсумковий контроль знань майбутніх фахівців здійснювався протягом семестру на відповідних кафедрах до настання заліково-екзаменаційної сесії. Варто зазначити, що застосовувались також змішана й поточна форми організації професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі, які відповідали традиційній і полягали в паралельному вивченні обов’язкових дисциплін.

Організація професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі протягом 50–60-х рр. ХХ ст. покращувалась за рахунок застосування в навчальному процесі нових методів і використання наочних засобів навчання (табличні фонди профільних кафедр, демонстраційні фонди різноманітних мінералів і лікарських засобів). Для проведення занять із біохімії, а також виконання експериментальних наукових досліджень використовувались лабораторні тварини з віварію (лінійні та нелінійні щурі, озерні жаби, кролики, собаки).

Для покращення рівня професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі управлінням навчальних закладів Міністерства охорони здоров’я СРСР наприкінці 60-х рр. було затверджено нову програму та методичні вказівки із виробничої й навчальної практики [6]. Згідно цієї програми відбулися значні зміни у змістовому наповненні та організації навчальних і виробничих практик у фармацевтичних інститутах (факультетах). Починаючи із 1970 р. у процесі професійної додипломної підготовки передбачалось не п’ять, а вісім видів практик, що поділялись на пропедевтичні, навчальні й виробничі з відповідними термінами, метою, завданнями, змістовим наповненням, звітністю та місцем проведення. Для прикладу, як і нині, на другому курсі було введено навчальну практику з ботаніки протягом тижня для майбутніх фахівців фармацевтичної галузі; після її проходження необхідно було здійснити захист, у ході якого демонструвалися вміння розділяти зібрані види на лікарські рослини, отруйні та корисні, а також знання з морфології й систематики зібраних видів.

Окрім навчальної практики з ботаніки було введено пропедевтичні практики з організації фармацевтичної справи у другому семестрі протягом шести днів та аптечної технології ліків у четвертому семестрі впродовж 12 днів. Нововведені практики майбутні фахівці фармацевтичної галузі проходили в аптеках на робочих місцях помічника асистента та фасувальника. Змістове наповнення тих п’яти практик, які вже були, оновилося. Проходження будь-якої практики закінчувалося підсумковим контролем у формі захисту звітів та оцінювалося традиційною двобальною шкалою "зараховано" та "не зараховано".

Окрім того, на досліджуваний період припадає видання українською мовою підручників, навчальних посібників, методичних розробок, лабораторних журналів для проведення лабораторних, практичних і семінарських занять. На увагу заслуговує видання перших підручників з фахових дисциплін, зокрема підручник професора М. Туркевича "Фармацевтична хімія" (1961 р., 1-е видання) [5].

Серед новацій у професійній додипломній підготовці фахівців фармацевтичної галузі в 50–60-х рр. ХХ ст. варто відзначити впровадження заочної форми навчання [8; 9], що сприяло розробленню нових навчально-методичних рекомендацій для організації навчального процесу. Відповідно до навчального плану професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі за заочною формою навчання було передбачено виконання контрольних робіт (всього 72) з усіх без винятку навчальних дисциплін, які рівномірно розподілялися на п’ять років професійної додипломної підготовки (від однієї до чотирьох на один семестр). Це забезпечувало самостійне опрацювання майбутніми фахівцями фармацевтичної галузі теоретичного матеріалу та альтернативну організаційну форму професійної додипломної підготовки до проведення лабораторних і практичних занять.

Однією з тенденцій професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в Україні у 50–60-х рр. ХХ ст. стало запровадження на фармацевтичних факультетах професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі для зарубіжних країн [4], що сприяло вдосконаленню навчально-методичного забезпечення та матеріально-технічного оснащення навчального процесу. Професійна додипломна підготовка іноземних громадян на фармацевтичних факультетах відбувалася за державним замовленням згідно офіційних скерувань керівних освітніх органів інших країн після проходження річного курсу підготовки з російської мови та загальноосвітніх дисциплін – хімії, математики, фізики.

Характерною особливістю змісту професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі початку 60-х рр. є введення до загальноосвітніх дисциплін, крім суспільно-політичних предметів, таких навчальних курсів, як "Історія КПРС", "Політична економія", "Діалектичний і історичний матеріалізм". Тенденція розширення блоку загальноосвітніх дисциплін посилювала виховну спрямованість навчального процесу професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в 60-х рр. ХХ ст., але це відбувалося за рахунок зменшення аудиторного навантаження блоку фахово-зорієнтованих дисциплін. У той же час мала місце тенденція до збільшення аудиторного навантаження майбутніх фахівців у вивченні блоку спеціальних дисциплін (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл годин між різними блоками дисциплін у навчальних планах професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі (провізорів) у 1960-1965 рр. (у %).

 

Варто зазначити, що 1965 року було змінено навчальний план професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі [9], згідно якого тривалість навчання становила 4,5 роки (9 семестрів) на відміну від інших навчальних планів. На вивчення кожного із блоків навчального плану професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі було змінено кількість годин (рис. 1), але в цілому загальна кількість годин зберігалась у доволі сталих пропорціях (у 1960 р. – 4662 год, у 1965 р. – 4903 год). Згідно навчального плану 1965 р. розширення блоку спеціальних дисциплін відбувалося за рахунок поглиблення курсів спеціальної підготовки. Оскільки до програми із судової хімії було введено нові розділи з дослідження отрутохімікатів, промислових та інших отруйних речовин, то навчальну дисципліну було перейменовано із судової хімії в токсикологічну хімію [9].

У зміненому навчальному плані професійної додипломної підготовки фахівців фармацевтичної галузі 1965 року помітна тенденція до збільшення аудиторного навантаження майбутніх фахівців. У вивченні науково-природничих дисциплін основною формою організації навчального процесу були переважно лабораторні заняття (48% від усіх навчальних годин), а в засвоєнні загальноосвітніх дисциплін проводились семінарські та практичні заняття. Для вивчення курсів фармацевтичної хімії, технології ліків і фармакогнозії відводилась найбільша кількість лабораторних годин. Для порівняння, у 80-х рр. кількість годин, які відводились на лабораторні заняття, складала вже 44%, що свідчить про тенденцію зменшення хімічної складової й посилення медико-біологічної та економічної складової у професійній додипломній підготовці фахівців фармацевтичної галузі.

Висновки. Отже, у період 50–60-х рр. ХХ ст. було реалізовано принципи послідовності й наступності в організації процесу професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі в Україні. Така структурна завершеність навчального процесу дозволяла налагодити повноцінну навчальну, навчально-методичну й наукову роботу, запропонувати нові організаційні форми та методи здобуття вищої фармацевтичної освіти в 50-60-х рр. ХХ ст. Видання наукових праць із фармації того часу свідчить про забезпечення навчального процесу науково-методичною базою. Завдяки збільшенню кількості профільних кафедр, виникненню нових навчальних дисциплін відповідно до прогресу фармацевтичної науки в 50-60-х рр. ХХ ст. відбулося покращення підготовки фахівців фармацевтичної галузі, було вдосконалено навчальний процес професійної підготовки фахівців фармацевтичної галузі.

 

Список використаних джерел

  1. АЛНМУДГ, оп. 1, спр. 183. Приказы по Львовскому медицинскому институту за 1954 г. – Т. 1. – 387 арк.
  2. Вертипорох Є. Автобіографія / Євген Вертипорох // Збірка наукових праць на пошану Євгена Вертипороха. – Торонто, 1972. – С. 11–35. : іл.
  3. Козловський О. Нарис історії постання, розвитку та чиннности УТГІ / О. Козловський // Український технічно-господарський інститут. – Нью-Йорк, 1962. – Т. 2. – С. 9–104.
  4. Різничок С.В. Становлення та розвиток вищої фармацевтичної освіти у західноукраїнському регіоні (1784–1991 рр.) : дис. канд. пед. наук : 13.00.01 / Різничок Світлана Василівна. − Дрогобич, 2013. – 263 с.
  5. Туркевич М.М. Фармацевтична хімія / М.М. Туркевич.  − К. : Державне медичне видавництво УРСР, 1961. – 573 с.
  6. Сборник руководящих материалов по организации фармацевтического дела / [Р.М. Пиняжко та ін.]. – Львов, 1970. – 551 с.
  7. Учебный план фармацевтического института (факультета). Квалификация специалиста – провизор. Срок обучения 5 лет : утв. Министерством высшего и среднего специального образования СССР и Министерством здравоохранения СССР 7 мая 1960 г. № 6 мед. // Учебные планы высших медицинских учебных заведений. – М. : ЦИУ, 1960. – С. 57–62.
  8. Учебный план заочного факультета (отделения) фармацевтического института. Квалификация специалиста – провизор. Срок обучения 5 лет : утв. Министерством высшего и среднего специального образования СССР и Министерством здравоохранения СССР 26 апреля 1960 г. № 4 мед. // Учебные планы высших медицинских учебных заведений. – М. : ЦИУ, 1960. – С. 69–74.
  9. Учебный план фармацевтического факультета (института), специальность – фармация, квалификация специалиста – провизор. Срок обучения 4 года 6 мес. : утв. Министерством высшего и среднего специального образования СССР и Министерством здравоохранения СССР 17 февраля 1965 г. № 1 мед. – М. : М-во здравоохранения СССР, ЦМК по высшему медицинскому образованию, 1965. – С. 52–55.

 

Слипчук В.Л. Содержание, формы и методы профессиональной подготовки специалистов фармацевтической отрасли в 50–60-х годах ХХ века

В статье раскрыто содержание профессиональной подготовки специалистов фармацевтической отрасли в 50–60-х годах ХХ века. Проанализированы типичные учебные планы профессиональной подготовки специалистов фармацевтической отрасли Украины в фармацевтических институтах (факультетах) квалификации специалиста – провизор в 1960–1965 гг., показаны основные подходы к реформированию учебных планов, а также формы и методы профессиональной подготовки специалистов фармацевтической отрасли 50–60-х гг. ХХ века.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, фармацевтическое образование, специалист фармацевтической отрасли.

 

Slipchuk, V.L. Contents, Forms and Methods of Professional Training of Specialists for Pharmaceutical Industry in the 50–60-ies of XX Century

The article analyzes the content of professional training of specialists for pharmaceutical industry in the 50-60-ies of XX century. Analyzed the curricula of professional training of specialists for pharmaceutical industry of Ukraine in pharmaceutical institutes (departments) for training specialist – pharmacists in the 1960 – 1965, shows the main approaches to reform curricula, and also the study and analysis of the forms and methods of professional training of specialists for pharmaceutical industry in the 50-60-ies of XX century.

Key words: professional training; pharmaceutical education; pharmacists.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=3657