Print this Сторінка

Демір М.І. Упровадження герменевтичного підходу в навчально-виховний процес  як педагогічна умова формування інтерпретаційної культури майбутнього вчителя музики

УДК: 378+781.68+008

Демір М. І.,
аспірантка кафедри педагогіки Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського"

 

Рецензент: Линенко А.Ф.,
професор  кафедри педагогіки Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського", доктор педагогічних наук, професор                                                                                            

 

Упровадження герменевтичного підходу в навчально-виховний процес  як педагогічна умова формування інтерпретаційної культури майбутнього вчителя музики

 

У статті розкрито сутність інтерпретаційної культури, значущість герменевтичного підходу у формуванні інтерпретаційної культури майбутніх учителів музики.

Ключові слова: інтерпретація, інтерпретаційна культура, педагогічні умови, герменевтика, герменевтичний підхід.

 

Постановка проблеми. Прогресивні зміни, що відбуваються у стратегії розвитку національної системи освіти, пов’язані зі становленням України як демократичної держави, її входженням в єдиний європейський освітній простір. Оскільки програма модернізації сучасної освіти орієнтована на досягнення нової якості освіти, перед вищими навчальними закладами постає проблема не лише підвищення рівня теоретичних знань, але й уміння використовувати їх для розв’язання професійних проблем завдяки інтерпретації. Тому формування інтерпретаційної культури майбутніх учителів музики є актуальним питанням.

Аналіз досліджень та публікацій. Окремі аспекти інтерпретаційної культури  у філософському аспекті досліджували М. Бахтін, В. Дільтей, М. Каган, П. Рікер, Г. Рузавін, Ф. Шлейєрмахер та інші, у психологічному – О. Бодальов, А. Брудний, А. Славська та інші, у педагогічному – О. Колоянова, Ю. Сенько, Н. Телишева, Н. Юдзіонок та інші, у галузі музичної освіти – М. Корноухов,  Д. Лісун, А. Линенко, О. Олексюк, М. Петренко та ін.

Мета статті полягає у розкритті змістовного аспекту однієї з педагогічних умов формування інтерпретаційної культури майбутніх учителів музики.

Виклад основного матеріалу. Інтерпретіційна культура є невід’ємною частиною професійної компетентності вчителя, його педагогічної майстерності, тому що будь-яка інформація, що передається учням, завжди характеризується особистісним, інтерпретаторським, авторським суб'єктивним баченням.

За своєю природою інтерпретація є основою розуміння будь-якого тексту й охоплює всі міжособистісні і міжгрупові комунікації, усі семіотичні системи. На наш погляд, інтерпретація важлива для майбутнього вчителя іноземної мови, оскільки він перекладає думки, виражені мовою оригіналу, тобто інтерпретує їх. Майбутній філолог інтерпретує твір літератури, поезії, майбутній учитель образотворчого мистецтва – живопис, скульптуру, майбутній математик – формули тощо. А майбутній учитель музики інтерпретує музичний твір, який виконує. Отже, проблема інтерпретаційної культури стосується вчителя будь-якої освітнього ланки і будь-якої спеціальності. Але особливо гостро вона стоїть перед викладачами, профіль роботи яких пов'язаний з освітньою галуззю мистецтва.

У проблематиці музичного мистецтва категорія інтерпретації є однією з провідних, оскільки цей феномен пов’язаний з осмисленням глибинного смислу музичного твору та досконалим виконавським утіленням останнього.

Проаналізувавши довідкову мистецьку літературу, можемо стверджувати, що інтерпретація є творчим розкриттям якого-небудь художнього твору, образу, яке визначається ідейно-художнім задумом та індивідуальністю артиста.

Заслуговує на увагу твердження Н. Корихалової [3], що у виконавських мистецтвах поняття "інтерпретація" означає тлумачення твору мистецтва, у вузькому сенсі – як "виконавська інтерпретація", а в широкому – як "сприйняття".

Музиканти-педагоги (Д. Лісун, М. Петренко, O. Олексюк) вважають, що інтерпретація музичного твору є процесом і результатом духовно-інтелектуального пізнання, розуміння й тлумачення особистістю смислових аспектів змісту музичного твору. При цьому рушійною силою цього процесу та суб’єктом діяльності є особистість інтерпретатора-виконавця. У такому випадку велике значення мають накопичені знання, уявлення, суб’єктивний досвід, здатність "учування" образів, понять, концепцій, сенсів, а в результаті якісної інтерпретації музичного твору лежить його цілісне розуміння, глобальне охоплення смислового змісту у всій його повноті та неоднорідності.

Н. Телишева [8] визначає інтерпретацію як особистісне розуміння твору та вказує на те, що цей процес завжди  включає дві сторони: інваріантну та варіативну. Перша поєднує в собі особливості авторської позиції, конкретно-історичне розуміння, загальний емоційний лад твору, специфіку й засоби мистецтва; друга пов’язана з особистісним контекстом: з обставинами сприйняття, психологічним типом того, хто сприймає інформацію, планкою інтелекту та освіченості, рівнем духовного розвитку і "духовної перспективи".

М. Корноухов [2] трактує інтерпретаційну культуру як поняття, що включає в себе інтерпретаційні й виконавсько-перетворювальні якості, систему ціннісних орієнтацій, комплекс особистісних проявів індивідуального характеру, рівень здобутих знань і набутих вмінь, мотиваційну готовність і потребу у творчій діяльності.

Вважаємо, що вчитель музики, який має високий рівень інтерпретаційної культури, – це фахівець, який має знання з філософії, психології, а також із багатьох суміжних музичних областей, володіє інструментальними, диригентськими, вокальними вміннями й навичками, досвідом музичного сприйняття, прагне до реалізації власного "Я" в цілісному навколишньому світі, а не лише у професійній діяльності. Інтерпретаційна культура забезпечує майбутнього вчителя необхідними професійними якостями для подальшої професійної діяльності та дозволяє реалізовувати свої художньо-творчі наміри стосовно своїх учнів.

Учитель музики, у якого сформована інтерпретаційна культура, адекватно інтерпретує й розуміє твори мистецтва. На думку Г. Падалки [6], важливим є те, щоб виразна інтерпретація стала міцною основою, фундаментом художнього спілкування вчителя зі школярами. При цьому педагог залучає учнів до світу музичного мистецтва, розвиваючи їхнє духовне, чуттєво-емоційне сприйняття, збагачуючи їхній естетичний досвід.

На нашу думку, інтерпретаційна культура майбутнього вчителя музики – це цілісне інтегративне утворення, яке виражається в розумінні та тлумаченні педагогічної дійсності у всій сукупності її процесів, подій, структур, міжособистісних відносин, що засноване на комплексі знань, умінь і навичок, а також на творчому досвіді, спрямованому на виявлення сенсу музично-педагогічних текстів.

Для того, щоб визначити педагогічні умови формування інтерпретаційної культури майбутніх учителів музики у процесі професійної підготовки, вважаємо за потрібне конкретизувати поняття "умова" та "педагогічна умова".

З філософської точки зору, умова – це "вимога, що ставиться однією зі сторін, які домовляються; усна чи письмова згода про що-небудь; правила, які встановлені в будь-якій сфері життя, діяльності; обставини, за яких відбувається чи залежить будь-що" [10, с. 776].

Психологи розглядають умову як сукупність явищ зовнішнього та внутрішнього середовища, що закономірно впливає на розвиток конкретного психічного явища; до того ж це явище опосередковується активністю особистості, групи людей [7].

На думку З. Курлянд [4], коли одне явище викликає інше, воно є причиною; коли явище взаємодіє з іншим чи іншими у процесі розвитку цілого, до якого воно належить, воно є чинником; коли явище обумовлює існування іншого, воно є умовою. Психолого-педагогічні умови науковець розуміє як зовнішні та внутрішні обставини, які впливають на методи і форми організації навчально-виховного процесу в педагогічному вищому навчальному закладі. 

Таким чином, педагогічними умовами формування інтерпретаційної культури майбутніх учителів музики вважаємо обставини, що впливають на спрямоване осмислення та рефлексію власної професійної і музично-просвітницької діяльності та забезпечують ефективність навчально-виховного процесу, а саме: стимулювання настанови майбутнього вчителя музики щодо інтерпретаційної культури; реалізацію герменевтичного підходу в навчально-виховному процесі; актуалізацію самоорганізації майбутніх учителів музики в контексті досліджуваного конструкту.

У виборі другої педагогічної умови дослідження керувалися тим, що у музично-педагогічній освіті герменевтичний підхід передбачає осмислення, розуміння та інтерпретацію творів мистецтва, розкодування цінностей, ідеалів, норм, що втілені в них, концентрацію самовираження у процесі осягнення себе й навколишнього світу. Процес розуміння та інтерпретації є невід’ємним під час формування інтерпретаційної культури майбутнього вчителя.

Як відомо, герменевтика – це мистецтво інтерпретації. Згодом герменевтика трансформувалася у філософську дисципліну і стала методом, що заснований на рефлексії і сприяє визначенню ролі й місця особистості в навколишньому світі. Інтегративна функція герменевтики у процесі змін у системі освіти, зокрема й у професійній діяльності, забезпечує не тільки адекватне сприйняття та актуалізацію цих змін, але й дозволяє опосередкувати досвід транскультурних традицій світової освіти. Герменевтика як наука на основі історико-культурного досвіду дозволяє виробити нові стратегії інтерпретації, тим самим допомагаючи у формуванні інтерпретаційної культури. Виходячи з позиції "історично-дієвої свідомості", герменевтика допомагає інтегрувати текст у сучасність, ураховуючи історичний характер мислення інтерпретатора.

Герменевтика характеризується наявністю суттєвої риси – інверсії, спрямованої на виявлення авторської думки; при цьому інтерпретація повинна бути коректною, тобто адекватною авторському задуму. Таку герменевтику називають реконструктивною, а її найважливішими процедурами вважають конгеніальність, транспозицію, зрівнювання, учування, переживання, вторинне переживання тощо [9].

Герменевтический підхід застосовується в таких науках, як педагогіка, психологія, економіка, соціологія та інших. У педагогічних дослідженнях одним із засновників герменевтичного підходу є Тюменська академічна школа педагогіки на чолі з академіком В. Загвязінським. У педагогічній науці герменевтический підхід на рівні концептуального використання конкретизувала А. Закірова та ввела термін "педагогічна герменевтика". Педагогічну герменевтику вчена трактує як теорію і практику тлумачення та інтерпретації педагогічних знань, зафіксованих у різних видах письмових текстів, що відображають уявлення про педагогічну реальність (людину як суб'єкта творчого саморозвитку, цілі, механізми, принципи, зміст, методи і форми виховання й самовиховання); має за мету найбільш повне осмислення і глибоке розуміння цих знань з урахуванням соціально-культурних традицій, рефлексивного осмислення емоційно-духовного досвіду людства та особистого духовного досвіду суб'єкта розуміння [1].

Приєднуємося до думки А. Линенко [5], що в підготовці майбутнього вчителя музики необхідно дотримуватися таких герменевтичних метапринципів:

  • організації простору розуміння в педагогічній і пізнавальній взаємодії в системі "викладач-студент";
  • установлення міжособистісних відносин між учасниками педагогічного процесу на основі діалогу, рефлексії, толерантності, емпатії;
  • розвиток здібності студента до саморозуміння себе як майбутнього професіонала.

Як вважає вчена, будь-яка пізнавальна діяльність людини спрямована на формування конкретних уявлень про довкілля. Для того, щоб засвоєні знання сприяли ефективності майбутньої педагогічної діяльності, нова інформація  має бути, перш за все, зрозумілою. Нагромадження незрозумілого нового веде до того, що, по-перше, учитель не може ним творчо скористатися, а по-друге, це викликає невпевненість і тривожність.

В характеристиці другого метапринципу педагогічної герменевтики йдеться про важливість у міжособистісних відносинах створення викладачем рефлексивного середовища, спрямованого на всебічне розуміння своїх учнів: їхніх цілей, прагнень, мотивів, системи цінностей, почуттів, потреб, – а також розуміння учнем педагога, його намірів, вимог, спонукань тощо. Це відбувається на основі співпереживання, усвідомлення емоцій іншої особистості.

У третьому метапринципі наголошується про значущості саморозуміння майбутнього вчителя. Цьому сприяє професійна рефлексія як здатність усвідомлювати необхідність і значущість своїх дій і діяльності учнів в єдності на основі самоаналізу й самооцінювання власної діяльності, себе як суб'єкта.

Оволодіння приципами герменевтичного підходу допомагає майбутньому вчителю розвинути здібності до адекватного розуміння та інтерпретації творів мистецтва, тим самим підвищити рівень своєї інтерпретаційної культури.

Отже, реалізація герменевтичного підходу в навчально-виховному процесі повною мірою забезпечує створення умов для прояву внутрішніх потенцій студента, розвитку його суб’єктності, що важливо у формуванні інтерпретаційної культури, оскільки орієнтує на осмислення та інтерпретацію явищ мистецтва на основі усвідомлення, саморозуміння і тлумачення проявів духовної діяльності суб’єкта.

 

Список використаних джерел

  1. Закирова А. Ф. Теоретические основы педагогической герменевтики :  монография / А.Ф. Закирова. – Тюмень : Изд-во ТюмГУ, 2001. – 152 с.
  2. Корноухов   М.  Д.  Феномен     исполнительской      интерпретации     в музыкально-педагогическом образовании : автореф. дис. на соискание учен.   степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.08  "Теория и методика профессионального образования" / М. Д. Корноухов. – М., 2011. – 48 с.
  3. Корыхалова  Н.  П.  Интерпретация музыки :  Теоретические   проблемы современной буржуазной эстетики / Наталья Платоновна Корыхалова. –  Л. : Музыка, 1979. – 208 с.
  4. Курлянд З. Н. Формирование учителя-мастера в контексте становления его позитивной Я-концепции / З. Н. Курлянд // Проблеми педагогіки вищої школи : збірник наукових праць. – Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2003. – Вип. І. – С. 3–5.
  5. Линенко А. Ф. Герменевтичний підхід у підготовці вчителя музики / Алла Францівна Линенко // Науковий вісник ПДПУ імені К. Д.Ушинського. – Одеса, 2006. – Спец. випуск. – С. 15–21.
  6. Падалка Г. М. Учитель, музика, діти / Галина Микитівна Падалка. – К. : Музична Україна, 1982. – 144 с.
  7. Словарь-справочник практического психолога / под ред. Конюхова Н. И. – Воронеж : Издательство НПО "МодЭк", 1996. – 224 с.
  8. Телышева Н. Н. Интерпретационная культура учителя искусства [Электронный ресурс] / Н. Н. Телышева // Педагогика искусства. – 2009. – №3. – С. 171–175.
  9. Шпет Г. Г. Герменевтика и ее проблемы / Г. Г. Шпет. – М., 2005. – 266 с.
  10. Философский энциклопедический словарь / под ред. С.С. Аверинцева и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Сов. энциклопедия, 1989. – 815 с.

 

Демир М.И. Внедрение герменевтического подхода в учебно-воспитательный процесс как педагогическое условие формирования интерпретационной культуры будущего учителя музыки

В статье раскрыты сущность интерпретационной культуры, значимость герменевтического подхода в формировании интерпретационной культуры будущих учителей музыки.

Ключевые слова: интерпретация, интерпретационная культура, педагогические условия, герменевтика, герменевтический подход.

 

Demir, M.I. Introduction Hermeneutic Approach to the Educational Process as a Pedagogical Conditions of Formation of the Interpretive Culture of a Future Music Teacher

The article concentrates on the exposure of the essence of the interpretive culture. The significance of hermeneutical approach in forming the interpretive culture of future music teachers has been exposed.

Key words: interpretation, interpretative culture, pedagogical conditions, hermeneutics, hermeneutical approach.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=3710