Print this Сторінка

Бачинська Є. М. Сервісно-ресурсний центр у контексті потреби змін в освіті дорослих

Бачинська Є. М.,  
проректор Комунального навчального закладу Київської обласної ради "Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів", кандидат педагогічних наук, доцент

 

Сервісно-ресурсний центр у контексті потреби змін в освіті дорослих

 

У статті розглянуто напрями розвитку освіти та підготовки вчителя відповідно до тенденцій розвитку суспільства, міжнародного досвіду й національних пріоритетів. Визначено, що актуальними є сфера інформаційного обміну та широкого надання різноманітних освітніх послуг, реалізація особою свого інтелектуального потенціалу, неперервна освіта та освіта дорослих.

Наголошено, що якість освіти в системі загальної середньої освіти залежить від рівня підготовки, компетентності вчителя,  постійного підвищення кваліфікації. Установлено, що в сучасних умовах реформування освіти в Україні виникла потреба кардинальних змін у діяльності районного (міського) методичного кабінету (центру) як регіональної методичної служби і створення сервісно-ресурсного центру освіти дорослих.

Ключові слова: глобалізація, освіта, педагогічні працівники, ключові компетентності, навчання впродовж життя, підвищення кваліфікації, методична робота, сервісно-ресурсний центр освіти дорослих.

 

Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні, прийняття стратегічних документів, зокрема, Закону України "Про освіту" [6], Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” [8] зумовили необхідність переосмислення підходів до організації методичної роботи на рівні району (міста, ОТГ) та сутності діяльності районного (міського) методичного кабінету (центру).

Освіта є одним із найважливіших соціальних інститутів, тому в умовах змін  у функціонуванні суспільства стають інакшими погляди щодо змісту, технологій, організації навчання, ролі вчителя в цьому процесі та способів його підготовки.  Посилений інтерес до освіти, потреба її реформування в сучасності пояснюються низкою причин. По-перше, освіта пов'язана з усіма сферами суспільного життя, зокрема й економічною, політичною, духовною, культурною тощо, які, своєю чергою, безпосередньо впливають на неї. По-друге, суспільство також залежить від освіти: від рівня освіти залежить якість трудових ресурсів, що істотно впливає на розвиток економіки суспільства. Водночас якість освіти, рівень підготовки фахівців значною мірою залежить від готовності педагога до освітньої діяльності, способів його навчання й розвитку,  організації підвищення кваліфікації.

Метою статті є визначення напрямів змін організації діяльності регіональної методичної служби, районного (міського, ОТГ) методичного кабінету (центру) в контексті розвитку сучасного суспільства та реформування освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу. Розглянемо основні тенденції розвитку сучасного суспільства як першооснову змін у галузі освіти.      

Одним із пріоритетних та визначальних бачень розвитку сучасного суспільства є концепція постіндустріального суспільства. Термін "постіндустріальне суспільство" був уведений до наукового обігу 1974 року американським політологом Д. Беллом [11, с. 51]. На його думку, суспільство досягає постіндустріальної стадії розвитку, коли трансформуються основи його виробничої діяльності, тобто замість сфери матеріального виробництва  під впливом науково-технічного прогресу пріоритетною стає сфера інформаційного обміну та широкого надання різноманітних послуг, вироблення високотехнологічних товарів і послуг, реалізація людьми власного інтелектуального потенціалу.

В останні десятиліття особливо виразно проявили себе деякі нові тенденції і проблеми соціального, економічного та культурного розвитку загальносвітового характеру. Це, насамперед, процеси глобалізації  в економічній і культурній галузях, інформаційна революція та створення інформаційних мереж.

Здебільшого дослідники використовують дефеніцію "глобалізація" для визначення ситуації змін усіх сторін життя суспільства під впливом загальносвітових тенденцій до взаємозалежності й відвертості.  Так, С. Кравченко трактує глобалізацію як "процес взаємозалежності країн, що зростає під впливом економічних, політичних, культурних відносин, виникнення світової соціокультурної системи, диференційованої на окремі локальні підсистеми" [3, с. 80].  О. Новіков розглядає це поняття “як історичний процес посилення контактів між різними частинами світу, економічної, політичної та культурної інтеграції, світового розподілу грошей, людських та виробничих ресурсів, стандартизації технічних процесів, зближення культур різних країн” [4, с. 11]. На думку вченого, глобалізація як одна з провідних тенденцій сучасного світу стимулює зростання і прогрес у сфері економіки, технологій, інформаційних систем, має величезний потенціал соціальних і культурних змін та створює єдині загальносвітові системи в економіці, технології, інформації, культурі, освіті тощо. Вона формує в різних країнах нове, значною мірою уніфіковане сприйняття дійсності, новий стиль життя людей, нові цінності й таким чином сприяє підтягуванню країн, що розвиваються, до рівня сучасної цивілізації. У результаті таких процесів країни і народи стають не тільки взаємопов'язаними, а й взаємозалежними.

Глобалізація в сучасності охоплює всі сфери суспільного життя, зокрема й економіку, політику, соціальну сферу, освіту, культуру, екологію, безпеку тощо. Однак, перш за все, це явище зумовлює злиття національних економік у загальносвітову систему, яка базується на лібералізації руху товарів і капіталів, швидкому передаванні інформації, технологічній та науково-технічній революції. Населення планети повинне вміти управляти загальносвітовою економікою, що, безперечно, впливає на створення спільних (уніфікованих) систем освіти.

Основні тенденції розвитку суспільства знайшли відображення в міжнародних документах у галузі освіти. У Рекомендаціях Європейського парламенту та Європейської Ради від 18 грудня 2006 року "Про основні компетенції для навчання протягом усього життя" [7] державам-членам рекомендовано  розробити  єдину систему основних компетенцій  як  частину  стратегій навчання протягом усього життя. У документі зазначено, що оскільки глобалізація породжує нові виклики, кожен громадянин Європейського Союзу потребуватиме гнучкого пристосування широкого спектру ключових компетентностей до швидких змін та особливо взаємопов’язаного  світу. Освіта за своїми функціями, як соціальною, так й економічною, відіграє ключову роль у формуванні й розвитку у громадян Європи необхідних ключових компетентностей для гнучкої адаптації до таких змінювань. 

Європейський парламент і Рада Європейського Союзу 17 січня 2018 року схвалили Рамкову програму оновлених ключових компетентностей для навчання протягом життя [12]. У документі визначено і сформульовано ключові компетентності, необхідні для персонального забезпечення, активного громадянства, соціальної єдності, працездатності в суспільстві, які є спільними для населення країн Європи. 

Аналізуючи міжнародні документи в галузі освіти, Л. Пуховська [9] наголошує, що лише підготовлений педагог спроможний реалізувати нові освітні завдання. Вона зазначає, що основу для розбудови концепту компетентностей сучасного європейського педагога закладено в документах Європейської Комісії, Ради Європи, Європейських професійних організацій (Європейська Асоціація педагогічної освіти, Європейська Асоціація дослідників у сфері освіти та ін.). Пріоритети Європейського Союзу щодо підвищення якості педагогічної освіти, сформульовані в рекомендаціях Європейської Ради в 2007, 2008, 2009 роках, актуалізували потребу в удосконаленні вчительських компетентностей та розвитку професійних цінностей і ставлень відповідно до нових вимог сучасності.

Так,  у Рекомендаціях Європейської Ради і Представників урядів країн-членів "Про поліпшення якості педагогічної освіти" ("On improving the quality of teacher education",  15 November 2007)  наголошено:

  • численні соціальні, культурні, економічні та технологічні зміни в суспільстві  спричиняють нові вимоги до вчительської професії, зумовлюючи потребу в розвитку "більш компетентнісно центрованих підходів" (more  competence-centred approaches) до навчання, а також у  збільшенні  уваги на результатах навчання;
  • для набуття ключових компетентностей упродовж життя учні мають отримати більшу навчальну автономію й бути відповідальними за власне навчання. Більше того, у кожний клас можуть прийти учні з найрізноманітніших соціальних  контекстів,  здібності яких дуже різняться. Для того, щоб учителі були спроможні пристосувати свої навчальні методи до потреб учнів, необхідно постійно модернізувати власні професійні вміння й розвивати нові;
  • нові вимоги до вчителів пов’язані не тільки з необхідністю розвитку нових навчальних середовищ, нових підходів до навчання, а також із вимогою високого вчительського професіоналізму. Збільшення автономії шкіл та розбудова відкритих навчальних середовищ передбачає посилення відповідальності вчителя за зміст, організацію й моніторинг навчального процесу, а також власний неперервний професійний розвиток;
  • перед педагогічними навчальними закладами, викладачами і школами виникли виклики щодо розвитку і впровадження програм професійної підготовки майбутніх учителів і тих, які працюють. Для того, щоб системи педагогічної освіти були здатні вирішити ці виклики, необхідна краща координація між різними ланками педагогічної освіти – від базової освіти і підготовки (initial education) –  на основі підтримки на ранньому етапі вчительської кар’єри (induction) – до післядипломного професійного розвитку;
  • в окремих країнах назріла гостра необхідність залучити до вчительської професії нових людей, включаючи кваліфікованих фахівців інших професій. При цьому частина вчителів має або перевчитися, або полишити вчительську професію. Підняття якості педагогічної освіти може зробити вчительську професію привабливою в сенсі  кар’єрного зростання.

Отже, Рада Європи затвердила навчання впродовж життя, освіту дорослих  як один з основних компонентів європейської соціальної моделі. Освіта дорослих у всьому світі  стає все більш важливою сферою освітніх послуг. Створення міжнародних інституцій, організацій, розширення наукових досліджень із проблем освіти дорослих свідчить, що ця проблема набула світового значення ще й тому, що освіта дорослих насамперед спрямована на людину як носія найвищих цінностей.

Розглянемо питання особливостей навчання дорослих. Вивченню теоретичних і прикладних аспектів освіти дорослих присвячено низку наукових праць. Вагомий внесок у цьому зроблений Т. Браже, С. Вершловським, Л. Висотіною, О. Добринською, Ю. Кулюткіним, В. Кричевським, Л. Лесохіною, Б. Любимовим, А. Марон, В. Онушкіним, Г. Сухобською, В. Тарасовим, О. Тонконогою, О. Федоровою та іншими, зарубіжними вченими Ф. Джессап, М. Дюрко, А. Корреа, П. Лангран, П. Шукла та іншими. За ініціативою ЮНЕСКО активізувалися міжнародні зв’язки у сфері неперервної освіти, набуваючи сталих форм (здійснення порівняльних досліджень, періодичне проведення конференцій із питань освіти дорослих, прийняття декларацій, видання журналів).

В Україні різні аспекти освіти дорослих та андрагогіки розробляють сучасні дослідники С. Архипова, О. Адаменко, Г. Гребенюк, Л. Герганова, Д. Дзвінчук, А. Зеленько, Н. Івко, В. Козаков, М. Лапенок, Н. Протасова,  Т. Сорочан, Є. Хриков та ін.

Головним принципом освіти дорослого Т. Браже [1] вважає її гарантовану результативність та обов'язковість задоволення потреб людини в підвищенні її життєвого рівня на основі отримання певних освітніх послуг.

Технологія навчання дорослого організовується у формі спільної діяльності того, хто навчає і того, хто навчається, на всіх етапах їх проектування та впровадження. Виходячи з цього, С. Змєйов [2] виокремив основні андрагогічні принципи, покладені в основу теорії навчання дорослих:

  1. Пріоритет самостійного навчання. Самостійна діяльність тих, хто навчається, є основним видом навчання дорослих учнів і тлумачиться як самостійне здійснення організації процесу свого навчання, а не як самостійна робота як вид навчальної діяльності.
  2. Принцип спільної діяльності передбачає спільну діяльність тих, хто навчається, із тими, хто навчає, а також з іншими учасниками щодо планування, реалізації, оцінювання й корекції процесу навчання.
  3. Принцип урахування досвіду того, хто навчається, означає, що його життєвий досвід використовується як одне із джерел навчання, зокрема й інших.
  4. Індивідуалізація навчання. Відповідно до цього принципу кожен, хто навчається, спільно з тим, хто навчає, а в деяких випадках і з іншими учнями, створює індивідуальну програму навчання, орієнтовану на конкретні освітні потреби й цілі навчання з урахуванням досвіду, рівня підготовки, психофізіологічних особливостей того, хто навчається.
  5. Системність навчання передбачає дотримання відповідності цілей, змісту, форм, методів, засобів навчання та оцінювання результатів навчання.
  6. Контекстність навчання, тобто його спрямованість на конкретні, життєво важливі для дорослого цілі, зорієнтованість на виконання ним соціальних ролей і вдосконалення особистості з урахуванням професійної, соціальної, побутової діяльності того, хто навчається, його просторових, часових, професійних, побутових факторів або умов.
  7. Принцип актуалізації результатів навчання як невідкладне застосування на практиці здобутих дорослим учнем знань, набутих умінь, навичок, якостей.
  8. Принцип елективності навчання передбачає надання тому, хто навчається, певної свободи вибору цілей, змісту, форм, методів, джерел, засобів, термінів, часу, місця навчання, оцінювання результатів навчання, а також тих, хто з ним навчається.
  9. Принцип розвитку та задоволення освітніх потреб, відповідно до якого оцінювання результатів навчання здійснюється на основі виявлення реального ступеня засвоєння навчального матеріалу й визначення тих матеріалів, без засвоєння яких досягнення поставленої мети навчання не можливе. Процес навчання також будується з урахуванням мети формування в тих, хто навчається, нових освітніх потреб, конкретизація яких здійснюється після досягнення певної цілі навчання.
  10. Принцип усвідомленості навчання передбачає усвідомлення тим, хто навчається, і тим, хто навчає, усіх параметрів процесу навчання і своїх дій щодо організації процесу навчання.

Отже, освіту дорослих можна визначити як сферу освітніх послуг для осіб, віднесених до дорослих, які навчаються.

Світові тенденції розвитку суспільства, зокрема й освіти, відображені також у державній політиці України в галузі освіти. Про це свідчить прийняття стратегічних документів, зокрема Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року" [8] та Закону України “Про освіту” [6]. У документах передбачено реформування освіти, запровадження компетентнісного навчання, забезпечення  якості освіти на всіх рівнях: від початкової школи – до  закладів вищої та післядипломної освіти.  Головним завданням освіти має бути формування свідомих, суспільно активних громадян, відповідальних за своє життя, здатних забезпечити економічне зростання й культурний розвиток країни.

Особливо важливою є підготовка вчителя до роботи в нових умовах, розвиток його як фахівця, здатного до оволодіння новим змістом, технологіями та створення сучасного освітнього середовища. Тож в умовах реформування системи загальної середньої освіти в Україні виникла потреба кардинальної зміни підходів до організації науково-методичного супроводу професійної діяльності вчителя, забезпечення оптимальних умов для його професійного й особистісного розвитку. У Законі України "Про освіту" передбачено неперервне навчання здобувачів освіти від дошкільної до освіти дорослих. Звертаємо увагу на поняття "здобувачів освіти": таке трактування кардинально змінює підходи до навчання вчителів: від пасивного сприйняття інформації до активного визначення особистого професійного інтересу, формування запиту і проектування індивідуальної програми розвитку. У статті 54 Закону України "Про освіту" [6] закріплено право вчителя на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладу освіти, установи або організації, інших суб’єктів освітньої діяльності, які здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних кадрів. Відповідно до ст. 18 Закону України “Про освіту” [6] освіта дорослих є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

Навчання педагогічних працівників в Україні в курсовий період традиційно забезпечують заклади післядипломної педагогічної освіти, у міжкурсовий період – регіональні методичні служби.  Районні (міські) методичні служби, відповідно до Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр) [5] здійснюють науково-методичне забезпечення системи дошкільної та загальної середньої освіти; трансформування наукових ідей у педагогічну практику, науково-методичну підтримку інноваційної діяльності в освітній галузі, наукових пошуків та експериментальної роботи, яку проводять педагогічні працівники навчальних закладів району (міста); інформаційно-методичний супровід навчальних закладів і педагогічних працівників; консультування педагогічних працівників із проблем сучасного розвитку освіти, організації освітнього процесу, досягнень психолого-педагогічних наук.

Водночас в Україні зростає кількість суб’єктів освітньої діяльності, які надають освітні послуги з підвищення кваліфікації, проводять семінари, вебінари, залучають педагогічних працівників до навчання за сертифікаційними програмами за різними формами, зокрема й за дистанційною. Педагоги мають змогу самостійно отримати необхідну інформацію в мережі Інтернет, створюють власні блоги, сайти, Інтернет-спільноти, неформальні творчі об’єднання та спілкуються з колегами всієї України. 

Таким чином, нині спостерігається суперечність між сучасними суспільними змінами та традиційною системою підвищення кваліфікації вчителя, необхідністю підготовки педагога до роботи в новій українській школі – готового до змін, з інноваційним педагогічним мисленням, здатного оволодіти сучасним змістом і навчальними технологіями, працювати для досягнення результату, – та багаторічним досвідом організації методичної роботи й діяльності районного (міського, ОТГ) методичного кабінету (центру). За таких умов кардинальних організаційних, структурних, технологічних і змістовних змін  потребує районний (міський, ОТГ) методичний кабінет (центр).

Ураховуючи основні тенденції розвитку суспільства, міжнародний досвід та національні пріоритети освіти, нами здійснено спробу розробити нові підходи до організації й діяльності районного (міського, ОТГ) методичного кабінету (центру). Виходячи із вищезазначеного, перспективним напрямом реформування районного (міського, ОТГ) методичного кабінету та вектором змін районної (міської, ОТГ) методичної служби вважаємо створення сервісно-ресурсного центру освіти дорослих. Сервісно-ресурсний центр освіти дорослих, на нашу думку, є місцем обслуговування, координації та надання освітніх послуг дорослому населенню району (міста). Концептуальною основою та провідною ідеєю діяльності сервісного-ресурсного центру  освіти дорослих є задоволення освітніх потреб та запитів дорослого населення та надання освітніх послуг. Сервісно-ресурсний центр можна розглядати як організацію, яка створює та надає послуги, вчиняє дії, що приносять користь іншим.

Теоретико-методологічною основою створення сервісно-ресурсного центру освіти дорослих є основні положення філософії, соціології, педагогіки, економіки та менеджменту щодо пріоритетних тенденцій розвитку суспільства, особливостей освіти дорослих, принципів та сутності маркетингу послуг і сервісного менеджменту. Також ураховано нормативні документи в галузі освіти. Схема наукового обґрунтування реформування районного (міського, ОТГ) методичного кабінету (центру) як регіональної методичної служби та створення сервісно-ресурсного центру освіти дорослих зображено на рис. 1.

 

Рис. 1. Схема наукового обґрунтування реформування регіональної методичної служби

 

Висновки. Отже, у результаті проведеного дослідження розглянуто напрями розвитку освіти та підготовки вчителя відповідно до тенденцій розвитку суспільства, міжнародного досвіду та національних пріоритетів. Визначено, що пріоритетною стає сфера інформаційного обміну та широкого надання різноманітних освітніх послуг, реалізація особою свого інтелектуального потенціалу, неперервна освіта та освіта дорослих.

Зроблено висновок про взаємозалежність суспільства, соціально-економічного розвитку держави й освіти. Наголошено, що якість освіти в системі загальної середньої освіти залежить від рівня підготовки, компетентності вчителя,  постійного підвищення кваліфікації. Зроблено висновок, що в сучасних умовах реформування освіти в Україні виникла потреба кардинальної зміни діяльності регіональної методичної служби –  районного (міського, ОТГ) методичного кабінету (центру) – та створення сервісно-ресурсного центру освіти дорослих, що, своєю чергою, зумовлює необхідність наукового обґрунтування діяльності сервісно-ресурсного центру освіти дорослих.

 

Список використаних джерел

  1. Браже Т. Г. Принципы оценки деятельности андрагога : (Образование взрослых) / Т. Г. Браже // Педагогика. – 2000. – № 6. – С. 18–20.
  2. Змеёв С. И. Андрагогика : основы теории, истории и технологии обучения взрослых  / С.И. Змеёв . – М. : ПЕР СЭ, 2007. –  272 с.
  3. Кравченко С. А. Социологический энциклопедический русско-английский словарь : Более 10000 единиц / С.А. Кравченко. – М. : ООО "Издательство Асрель", 2004. – 511 с.
  4. Новиков А. М. Постиндустриальное образование : публицистическая полемическая монография / А. М. Новиков. – М. : Эгвес, 2008. – 136 с.
  5. Положення районного(міського) методичного кабінету (центру) [Електронний ресурс] // Законодавство України  – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1239-08.
  6. Про освіту : Закон України [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.
  7. Про основні компетенції для навчання протягом усього життя :  Рекомендація 2006/962/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 18 грудня 2006 року [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_975.
  8. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року :  Розпорядження Кабінету міністрів України [Електронний ресурс] // Урядовий портал. – Режим доступу : https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249613934.
  9. Пуховська Л. П. Становлення "компетентнісної" ідеї в європейській педагогічній освіті [Електронний ресурс] / Л. П. Пуховська  // Народна освіта. – 2013. –  №3(21). –  Режим доступу :  https://www.narodnaosvita.kiev.ua /?page_id=5086.     
  10. Сорочан Т. М. Розвиток професіоналізму педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти на андрагогічних засадах [Електронний ресурс] / Т. М. Сорочан, О. М. Рудіна. – Режим доступу : http://www.loippo.lg.ua/conf_rozv_prof.doc(21.03.2)/.
  11. Філософський енциклопедичний словник / [ред. колегія В. І. Шинкарук (гол. редколегії), Є. К. Бистрицький та інш.].  – К. : Абрис, 2002. – 744 с.
  12. ANNEX to the Proposal for a Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning [Electronic resource]. – Available at: https://ec.europa.eu/education/sites/education/files/annex-recommendation-key-competences-lifelong-learning.pdf.

 

Бачинская Е. Н. Сервисно-ресурсный цент в контексте потребности изменений в образовании взрослых

В статье рассмотрены направления развития образования и подготовки учителя в соответствии с тенденциями развития общества, международного опыта и национальных приоритетов. Выявлено, что качество образования в системе общего среднего образования зависит от уровня подготовки, компетентности учителя, постоянного повышения его квалификации.

Установлено, что в современных условиях реформирования  образования в Украине возникла потребность кардинальных изменений в деятельности районного (городского) методического кабинета (центра), региональной методической службы в целом и создания сервисно-ресурсного центра  образования взрослых.

Ключевые слова: глобализация, образование, педагогические работники, ключевые компетентности, обучение на протяжении жизни, повышение квалификации, методическая работа, региональная методическая служба, сервисно-ресурсный центр образования взрослых.

 

Bachynska, Ye. M. Service and Resource Centre in the Context of the Needs of Changes in Adult Education

The article deals with the directions of development of education and teacher training  according to the society development tendencies, international experience and national priorities. The author states that the sphere of information exchange and wide providing of various educational services, realization by a person of intellectual potential, continuing education and adult education are of interest at this time.

The conclusion is made on interdependence of society, socio-economic development of the state and education. It has been emphasized that the quality of education in the system of general secondary education depends on the level of teacher’s  training, competence and constant professional development.

It is established that in conditions of reforming education in Ukraine, there is a need for essential changes in the activities of the district / town methodological departments / centers. Founding of a service resource centre for adult education is identified as a promising direction for reforming mentioned above institutions and changes in district / town methodological service.

Service and resource centre for adult education is interpreted as a site for service, coordination and providing educational services to adult population of a district / town. The conceptual basis and the leading idea of ​​a service and resource centre for adult education is to meet the educational needs and requirements of adult population and provide educational services.

Key words: globalization, education, pedagogical workers, key competences, lifelong learning, in-service training, methodological work, regional methodological service, service and resource centre for adult education.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5526