Print this Сторінка

Лоза Т.В. Школа тренерства як форма організації навчального процесу для розвитку професійних компетенцій фахових соціальних працівників

Лоза Т. В.,
доцент кафедри соціальної роботи Дніпровського національного  університету імені Олеся Гончара, кандидат педагогічних наук

 

Школа тренерства як форма організації навчального процесу для розвитку професійних компетенцій фахових соціальних працівників

 

У статті актуалізовано необхідність розвитку інституту тренерства в середовищі фахової соціальної роботи. Висвітлено результати апробації методики розвитку школи тренерства в умовах вищої освіти. Представлено тематичне наповнення фахової дисципліни, що забезпечує розвиток тренерських компетенції студентів на основі тренінгу.

Ключові слова: соціальний працівник, професійні компетенції, інститут тренерства, тренінг.

 

Постановка проблеми. Трансформаційні процеси в українському суспільстві зумовили потребу надання соціальних послуг високої якості населенню, попит на які перманентно збільшується в період економічних реформ. Проте ефективність функціонування соціальної сфери залежить не тільки від механізму застосування економічних важелів, а є прямо пропорційною рівню підготовки фахівців до реалізації професійного функціоналу в цій сфері. До того ж питання професійної підготовки фахових соціальних працівників заслуговує на увагу в контексті вивчення нових способів передавання освітнього контенту, упровадження інтерактивних освітніх технологій та застосування нових засобів взаємодії зі змістом фахових дисциплін у вищій школі.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Педагогічним методикам розвитку професійних компетенцій соціальних працівників присвячено дослідницький пошук як зарубіжних учених (Р. Гарбера, М. Грей, Е. Енвал, А. Келлі, Д. Кокоса, Д. Максвелл, Е. Уілкінсон, Е. Уолша), так і вітчизняних науковців (О. Безпалько, І.  Григи, І. Звєрєвої, А. Капської, З. Кияниці, В. Кузьмінського, Л. Міщик, В. Оржеховської, В. Поліщук, Г. Троцко, С. Харченко). Історичні аспекти та методологічні підходи до ефективного використання тренінгових форм у навчальній діяльності можна простежити в наукових працях зарубіжних і вітчизняних учених: Р. Баклі, І. Беха, В. Большакова, Л. Бондарєва, І. Вачкова, Д. Капла, Л. Карамушки, Г. Ковальчук, К. Левіна, Л. Петровської, К. Роджерса, С. Смагіна, Н. Стімсон, М. Форверга та інших. Проте питання розвитку тренерських компетенцій соціальних працівників на основі застосування тренінгової форми навчання не є достатньо висвітленим у науковій літературі й потребує опрацювання.

Метою статті є актуалізація необхідності розвитку інституту тренерства в середовищі фахової соціальної роботи, а також представлення результатів апробації методики навчання за підходом "тренінг для тренерів" в умовах системи вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. Теорія поколінь свідчить, що молоді люди не готові сприймати завеликі масиви інформації в лекційному форматі й водночас спроможні до самонавчання, навчання за дистанційною формою та на основі інтерактивних освітніх технологій [1]. Зважаючи на це, професійна підготовка соціальних працівників потребує ініціювання нових підходів до роботи зі студентами. Соціальний працівник – це фахівець, однією із провідних функцій якого є саме соціально-педагогічна. Консультування, коучингові технології, робота з соціальною мережею клієнтів, фасилітація – це методи й технології, які все більше стають затребуваними серед здобувачів послуг. Саме тому особливо актуальною для студентів фаху “соціальна робота” є тренінгова форма навчання.  Соціально-педагогічний тренінг – це форма активного соціального навчання, яка дозволяє людині самоформувати навички й уміння в побудові продуктивних психологічних і соціальних міжособистісних відносин, аналізувати соціально-психологічні ситуації зі своєї точки зору й позиції партнера, розвивати здібності пізнання та розуміння себе й інших у процесі спілкування [3]. Таке пізнання приваблює учасників атмосферою довіри, конфіденційності, ігровим характером, індивідуальною та груповою рефлексією, партнерством учасників тренінгу, постійним зворотним зв’язком та ін. Велика кількість методичних прийомів тренінгової форми навчання (міні-лекції, вправи-рухавки, рольові й ділові ігри, групові дискусії, "Мозковий штурм") дозволяє одночасно охопити кілька навчальних цілей та максимізувати кількість компетенцій, що можуть бути засвоєні студентами.

Досліджуючи номінал професійних компетенцій соціального працівника, важливо розглянути зміст поняття "компетенції". Професійна компетентність спеціаліста є стійкою, інтегральною якістю особистості, що зумовлює ефективність і результативність її дій у безлічі виробничих ситуацій; при цьому компетентність є глибинною характеристикою професіонала, сукупністю окремих компетенцій, які розуміються як процедурні вміння та здатності фахівця успішно вирішувати певний клас професійних завдань [2, c. 176]. Розширене поняття компетенції може включати знання, навички, здатності, властивості, мотиви, переконання та цінності, пов’язані з виконанням професійної діяльності на високому рівні, такі, як аналітичне мислення чи лідерський потенціал [4].

Учені С. Спенсер та Л. Спенсер розглядають компетенцію у вигляді "моделі айсберга", де знання й уміння (навички), яким порівняно легко навчити, складають його видиму частину, тоді як особистісні риси, мотиви і Я-концепція приховані, їх важко розвивати у процесі навчання та досліджувати їх зміни [5].

На основі детального вивчення означеного поняття зроблено висновок, що в сучасності суто лекційні засоби навчання не зможуть ефективно розвивати майбутнього фахівця. Саме тому об’єктом педагогічних дискусії все частіше стає питання андрагогічного підходу, який на основі інтерактивності (моделювання, оцінювання, обговорення, фасилітації) дозволяє мотивувати студентів до формування нових навичок та пов'язування інформації з їх досвідом, а змісту навчання – із практичним застосуванням під час виконання тренінгових вправ. Проте застосування тренінгових методик не є остаточною ціллю, тому, зважаючи на необхідність здійснення аналогічних педагогічних дій під час реалізації завдань соціальної роботи майбутніми фахівцями, постає питання їх навчання впровадженню саме тренінгових методик. Парадоксальним є те, що ефективне навчання тренерству можливе лише під час тренінгу. За суттю, розбудова школи тренерства, актуальність якої все більше зростає в середовищі фахової соціальної роботи, можлива саме на основі тренінгу для  тренерів.

Розглянемо можливість застосування тренінгу для майбутніх тренерів на прикладі дисципліни "Тренінг з підготовки фахівців до роботи з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі". Ця дисципліна має важливе місце в освітній програмі "Соціальна робота", оскільки її вивчення безпосередньо сприяє формуванню низки компетентностей: здатності вдосконалювати й розвивати професійний, інтелектуальний і культурний рівні; здатності ініціювати, планувати та керувати змінами для вдосконалення наявних і розроблення нових соціальних систем; умінь налагоджувати соціальну взаємодію, співробітництво, попереджати та розв’язувати конфлікти; здатності керувати різними видами комунікацій; здатності оптимізувати процеси прийняття управлінських рішень у вирішенні соціальних питань клієнтів; уміння оптимізувати процеси прийняття управлінських рішень у вирішенні питань соціально-економічної допомоги малозахищених категорій населення; здатності здійснювати інформування населення щодо форм, методів соціальної роботи, застосовуючи сучасні технології; уміння організовувати та планувати професійну діяльність у закладах соціальної сфери.

З огляду на наведений перелік компетенцій та загальну тематику дисципліни можна було б формулювати її контент аналогічно тренінговим програмам, за якими навчають працівників Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У цьому разі програма мала б містити тільки інформацію щодо правових основ неінституційної форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; психологічих та психо-соматичних особливостей дітей, які зазнали депривації; сутності послуги соціального супроводу та інших напрямів державної підтримки прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу. Така тренінгова програма є вичерпною для тих соціальних працівників, які в майбутньому будуть працювати з клієнтами – прийомними сім’ями – як на етапі їх створення, так і протягом усього періоду перебування дітей на вихованні в цих інституціях. Проте в умовах навчання здобувачів вищої освіти можливою є підготовка фахових соціальних працівників, які в майбутньому могли б взяти на себе функцію регіональних тренерів, зокрема для роботи з фахівцями Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Тому вважаємо, що дисципліна "Тренінг з підготовки фахівців до роботи з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі" має сприяти не тільки освоєнню знань, необхідних для роботи з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі, а й узагальненню у свідомості студентів теоретичних, методичних та організаційних питань щодо тренінгової форми роботи з цією категорією клієнтів.

Такий підхід дозволить досягти наступних цілей: формування системи знань щодо сучасного стану та тенденцій розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; вивчення специфіки тренінгової підготовки фахівців до роботи з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі; розвиток практичних умінь та навичок з розроблення методології та практичного впровадження тренінгових програм для кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі.

Окреслену гіпотезу було апробовано. Навчання з дисципліни "Тренінг із підготовки фахівців до роботи з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі" передбачало послідовне опанування інформації та спеціалізованих практичних вправ, розподілених на дев’ять тематичних блоків:

  • Тема 1. Соціально-педагогічний тренінг як інструмент інтерактивного навчання й розвитку. Методологія розроблення тренінгових програм з урахуванням групової динаміки та циклу формування необхідних навичок.
  • Тема 2. Роль партнерства й механізм налагодження стійкої співпраці соціального працівника з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі на етапі їх тренінгової підготовки до влаштування дитини в сім’ю.  
  • Тема 3. Методика проектування навчальних цілей і прогнозування очікуваних результатів навчання кандидатів у прийомні батьки на прикладі міні-тренінгу "Особливості різних форм сімейного виховання та специфіка державної підтримки прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу".
  • Тема 4. Вибір навчальних методів для досягнення цілей тренінгу на прикладі теми "Права дитини та механізми їх захисту за міжнародним і національним правом. Права й обов’язки батьків та осіб, які їх замінюють".
  • Тема 5. Формування денного розпорядку тренінгу на прикладі теми "Особистісні характеристики та особливості розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування".
  • Тема 6. Принципи оформлення роздавального матеріалу для учасників тренінгу на прикладі теми "Підтримка зв’язків прийомних дітей і дітей-вихованців із рідними: важливість та особливості реалізації, проблеми і способи їх вирішення".
  • Тема 7. Використання аудіовізуальних засобів, принципи створення ефективної презентації на прикладі тренінгового заняття з теми "Конструктивна взаємодія між біологічними і прийомними дітьми, дітьми-вихованцями".
  • Тема 8. Особливості роботи з аудиторією, психологічні аспекти в роботі тренера на прикладі теми "Динаміка розвитку сімейного колективу, міжособистісні стосунки чоловіка і дружини у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу".
  • Тема 9.  Принципи організації роботи в малих групах під час тренінгового заняття на прикладі теми "Підготовка дитини до самостійного життя в умовах прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу: формування готовності до сімейного життя, соціальної компетентності та професійної готовності".

Тобто в межах вивчення дисципліни студенти не тільки засвоїли теорію, а й здійснили послідовне розроблення власного продукту – системної та структурованої програми власного тренінгу, необхідних роздавальних і презентаційних матеріалів. Домашні завдання після кожного модуля забезпечували послідовне розроблення всіх елементів тренінгу, а на практичних заняттях здійснювалася апробація розроблених вправ та їх обговорення. При цьому всі заняття дисципліни були побудовані з урахуванням групової динаміки та дозволяли студентам перейняти логіку взаємодії з аудиторією, оцінити вплив різних видів вправ на активність учасників, дібрати засоби, які оптимально забезпечують досягнення навчальних цілей. На фінальній стадії вивчення дисципліни студенти мали змогу провести тренінг за авторською методикою та використати зрозумілий, доступний, відповідний цілям навчання супроводжувальний матеріал.

Отже, у результаті вивчення дисципліни "Тренінг з підготовки фахівців до роботи з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі" студенти:

  • оволоділи знаннями та набули навичок, що необхідні фахівцям для роботи з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі;
  • навчилися самостійно розробляти програми соціально-педагогічних тренінгів;
  • розвинули компетенції, потрібні для самостійного проведення соціально-педагогічних тренінгів.

Також зауважуємо, що за рахунок синергетичного ефекту під час інтерактивної роботи студенти розвинули навички з координації командної роботи, аргументації, переконання, ведення конструктивних переговорів, результативних бесід, дискусій та розвинули вміння толерантно ставитися до альтернативних думок.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Результати навчання студентів за підходом "тренінг тренерів" свідчать про ефективність застосування представленої методики розвитку фахових компетенцій соціальних працівників.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у впровадженні дієвого інституту тренерства для здобувачів інших соціально орієнтованих спеціальностей.

 

Список використаних джерел

  1. Козир М. В. Інтеграція інформаційної педагогіки в освітній процес : теорія поколінь / М. В. Козир // Педагогічна освіта : теорія і практика. Психологія. Педагогіка. – 2017. – № 27. – С. 36–40.
  2. Омельченко Н. О. Поняття професійної та управлінської компетентності в зарубіжній психології / Н. О. Омельченко // Правничий вісник Університету "КРОК". – 2012. – Вип. 11. – С. 172–177.
  3. Організація і методика соціально-педагогічного тренінгу : навчальний посібник / уклад. О. М. Шевчук. – Умань : ПП Жовтий, 2011. – 133 с.
  4. Mirabile, R.J. (2017)  Everything  you wanted to know about competency modeling : Training and development, august (р.р. 73–77).
  5. Spencer, L. M. Spencer, S. M. (2003) Competence at work : models for superior performance (р.р. 20–36).New York : John Wiley. Thagard. P.

 

Лоза Т. В. Школа тренерства как форма организации учебного процесса для развития профессиональных компетенций профессиональных социальных работников

В статье актуализирована необходимость развития института тренерства в среде специалистов социальной работы. Раскрыты результаты апробации методики развития института тренерства в условиях высшего образования.   Представлено тематическое наполнение профессиональной дисциплины, которое позволяет развивать тренерские компетенции студентов с помощью тренинга.

Ключевые слова: социальный работник, профессиональные компетенции, институт тренерства, тренинг.

 

Loza, T. V. School of Training as a Form of Educational Process Organization for the Purpose of Professional Social Workers’ Professional Competencies Development

The article urged the necessity of the training institute development in the field of professional social work, the results of methodology approbation for the purpose of school of training development in the conditions of higher education are described; the thematic filling of professional discipline, which allows to develop trainer competences in the format of training is presented. The generalization of theoretical, methodological and organizational approaches to the definition of "professional competence" allowed to determine the innovative directions of a professional social worker development. The only approach is proposed for three goals: to form a complex of knowledge about modern tendencies of orphan education; to study training specifics for work with foster parents; to develop practical skills for creating a training methodology. The practical effectiveness of the "train to train" principle was verified. Results of approbation, thematic content, teaching methods, evaluation principles and expected learning outcomes are presented in the article.

Key words: social worker, professional competences, training institute, training.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5662