Print this Сторінка

Староста В. І. Готовність майбутніх учителів до педагогічної діяльності: сутність, структура

УДК 371.134:378-057.875

Староста В. І.,
професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет", доктор педагогічних наук, професор

 

Готовність майбутніх учителів до педагогічної діяльності: сутність, структура

 

У статті проаналізовано погляди дослідників щодо проблеми готовності до педагогічної діяльності; виявлено значну кількість дефініцій цього поняття та суттєвих ознак (готовність як інтегративна характеристика особистості; як результат, стан, якість і мета професійної підготовки тощо).

Для розуміння сутності та структури готовності до педагогічної діяльності розглянуто підходи вчених (особистісний, функціональний, системний, особистісно-діяльнісний, результативно-діяльнісний), а також складові готовності (особистісна, функціональна/професійна).

За результатами узагальнення виокремлено основні компоненти структури готовності до педагогічної діяльності, які перебувають у діалектичній єдності (мотиваційний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний).

Ключові слова: педагогічна діяльність, готовність, готовність студентів до педагогічної діяльності, структура готовності до педагогічної діяльності.

 

Постановка проблеми. Проблема готовності до різних видів професійної діяльності є об’єктом наукового інтересу багатьох дослідників, а у практичному аспекті важлива для викладачів вищої школи, які готують майбутніх фахівців. Входження України в європейський освітній простір, реалізація Закону України "Про вищу освіту" [7], Концепції "Нова українська школа" актуалізують вимоги до майбутніх учителів у контексті їхньої готовності до педагогічної діяльності.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Категорія "готовність до професійної діяльності" – одна із провідних у професійній педагогіці та психології праці, яка розглядається вітчизняними й зарубіжними вченими в різних аспектах, зокрема: професійну готовність досліджували Г. Балл, А. Деркач, М. Дьяченко, Л. Кандибович, О. Коберник, Д. Мазоха, В. Моляко, Г. Оллпорт, К. Платонов та ін.; професійно-педагогічну – І. Бех, В. Бондар, І. Зязюн, А. Капська, О. Пєхота, І. Підласий, В. Сластьонін, О. Ярошенко та ін. Готовність до педагогічної діяльності як інтегративна якість особистості вчителя, згідно І. Гавриш [4], почала активно досліджуватися в радянській педагогіці 70-х років ХХ ст., а наприкінці 80-х років ХХ ст. предметом досліджень радянських учених була готовність у різних сферах педагогічної діяльності. Методологічною основою розв’язання проблеми формування готовності майбутнього вчителя до успішної професійної діяльності на засадах особистісно орієнтованої педагогіки, як зазначає Ю. Шаповал [18], є основні положення гуманістичної філософії та особистісний підхід.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. У психологічній і педагогічній науці немає єдиного підходу щодо розгляду феномена "готовність", "готовність до педагогічної діяльності", а також щодо компонентів структури такої готовності. Отже, потребують розгляду, аналізу та узагальнення відповідні погляди науковців, які висвітлені в численних дослідженнях.

Мета статті – проведення наукового аналізу психолого-педагогічних джерел щодо трактування та узагальнення сутнісних ознак поняття "готовність до педагогічної діяльності", а також розкриття компонентів структури готовності до педагогічної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження.  Готовність до праці К. Платонов [13] характеризує за допомогою понять, що мають різні значення, а саме: у широкому значенні – як результат трудового виховання, виражений у бажанні працювати; у більш конкретному значенні – як результат професійного навчання, професійного й особистісного розвитку; у найбільш конкретному значенні – як стан психологічної мобілізації в певних умовах.

Дослідники М. Дьяченко та Л. Кандибович [6] визначили готовність як цілісну професійно важливу якість особистості, що включає такі компоненти: мотиваційний, орієнтаційний, операційний, вольовий, оцінний. Аналогічний системний підхід використовує Т. Смолеусова [16], яка розглядає поняття "готовність" комплексно як інтеграцію чотирьох компонентів: мотиваційна готовність; когнітивна готовність, підготовленість; здатність реалізувати (особистісні якості, здібності); рішучість як риса характеру. Перші дві позиції з чотирьох є основою професійної готовності, а дві інші відносяться до особистісної готовності.

У процесі дослідження виявлено основні суттєві ознаки, які виокремлюють дослідники у трактуванні готовності до педагогічної діяльності: цілісне особистісне утворення, що сполучає ціннісно-когнітивний, дієво-регулятивний, емоційний, технологічний, оцінно-прогностичний компоненти (Н. Аннєнкова) [1]; цілісне стійке полікомпонентне утворення, яке забезпечується позитивною мотивацією, оволодінням сучасною технологією формування гуманістичних якостей у майбутніх учителів, їхньою потребою до педагогічної рефлексії (І. Бужина) [3]; діалектична єдність усіх її структурних компонентів, властивостей, зв’язків і відносин; інтегративне особистісне утворення, що є регулятором та умовою успішної професійної діяльності вчителя (І. Гавриш) [4]; полікомпонентна система, що включає психологічну, педагогічну, предметну підготовку, а також сформованість певних особистісних якостей педагога (О. Івлієва) [8]; важлива інтегрована якість і стійка особистісна характеристика майбутнього вчителя, що виявляється в його здатності здійснювати ефективну педагогічну діяльність і є результатом процесу професійної підготовки вчителів у закладі вищої освіти (О. Комар) [9]; результат і показник якості підготовки, що реалізується й перевіряється в діяльності (Л. Красюк) [10]; сукупність професійно зумовлених вимог до вчителя (З. Курлянд та ін.) [12]; особливий психічний стан, який передбачає наявність у суб’єкта зразка структури певних дій і професійної спрямованості свідомості до їх виконання, а також містить різні настанови до усвідомлення педагогічного завдання, моделі вірогідної поведінки, визначення оптимальних способів діяльності, оцінку своїх можливостей у їх зіставленні з передбачуваними труднощами й необхідністю досягнення певного результату (В. Сластьонін) [14]; інтегративна якість особистості як єдність особистісних і функціональних компонентів, що є умовою успішної професійної діяльності гуманістичного спрямування (Ю. Шаповал) [18].

Низка проаналізованих нами праць мають спрямування до узагальнення підходів учених у дослідженні готовності суб’єкта до професійної/педагогічної діяльності, а саме (автори, узагальнені підходи):

  • Н. Белослудцева, О. Петунін: за особистісного підходу готовність розглядається як єдність особистісно значущих професійних якостей, що забезпечують ефективність і високу результативність професійної діяльності (Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.);
  • (Ф. Генов, М. Левітов, Л. Нерсесян, А. Пуні, В. Пушкін та ін.) за функціонального підходу готовність характеризується як тимчасовий ситуативний стан людини, актуалізація і напрямок особистісних якостей, властивостей і можливостей для успішних дій у визначених умовах, як уміння якісно мобілізувати й налаштувати необхідні фізичні і психічні ресурси для реалізації діяльності;
  • Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та інші на основі особистісного підходу розглядають готовність як єдність особистісно значущих професійних якостей, що забезпечують ефективність і високу результативність професійної діяльності;
  • К. Абульханова-Славська, О. Бодальов, В. Шадріков та ін. за допомогою  системного підходу розглядають професійну готовність як пізнання людиною своїх внутрішніх можливостей і їх реалізацію для досягнення бажаного результату у професійній діяльності;
  • (А. Деркач, М. Дьяченко, Л. Кандибович, Є. Клімов, В. Крутецький, К. Платонов та ін.) за основу взято особистісно-діяльнісний підхід; готовність трактується як цілісне виявлення всіх сторін особистості, як система мотивів, налаштувань, професійно важливих якостей, що дає можливість ефективно виконувати професійні функції [2];
  • Ю. Шаповал [18]: особистісні та функціональні компоненти готовності;
  •  (В. Шмига та ін.) психофізіологічний підхід;
  • (Н. Кузьміна, Р. Пенькова, Т. Солод та ін.) функціональний підхід;
  • (С. Єлканов, Л. Кадченко, Л. Кондрашова, Р. Ню, І. Огородников та ін.) особистісний підхід;
  • (Л. Веретенников, Л. Подимова, В. Сластьонін та ін.) особистісно-функціональний підхід;
  • (О. Міщенко та ін.) культурологічний підхід;
  • (Н. Чорна [17]) результативно-діяльнісний підхід, за якого  готовність визначається як результат процесу підготовки.

Готовність студентів до професійної діяльності передбачає наявність у них відповідної компетентності. Відповідно до Закону України "Про вищу освіту" [7], компетентність – динамічна комбінація знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти. Отже, готовність до педагогічної діяльності органічно сприяє формуванню професійної компетентності завдяки систематичному самовдосконаленню особистості, накопиченню професійного досвіду тощо. Водночас на основі огляду вищезазначених джерел зауважимо таке: якщо готовність до педагогічної діяльності є результатом і метою професійної підготовки, то професійну компетентність розглядають не тільки як результат професійної підготовки, але також як інтеграцію досвіду та подальшої самоосвіти, здатність вирішувати професійні завдання і проблеми.

Нам імпонують погляди дослідників, які виокремлюють особистісну та професійну (функціональну) складові готовності (Т. Смолеусова [16], З. Курлянд та ін. [12])  на основі інтеграції розглянутих підходів. Зазначені складові готовності взаємозв’язані, як і підходи науковців щодо розуміння сутності готовності до педагогічної діяльності.

Таким чином, огляд підходів дослідників щодо сутнісної характеристики поняття "готовність до педагогічної діяльності" (особистісний, функціональний, системний, особистісно-діяльнісний, результативно-діяльнісний та інші) показують, що пропонується значна кількість взаємодоповнювальних дефініцій цього поняття і суттєвих ознак (готовність як особливий психологічний стан усвідомлення необхідності самовдосконалення педагога для всебічного та гармонійного розвитку особистості учня; як інтегративна характеристика особистості; як результат, процес, якість і мета професійної підготовки; як регулятор і умова успішної професійної діяльності вчителя тощо; складна полікомпонентна система властивостей і якостей особистості, здатностей до виконання професійних функцій учителя тощо). Сучасний підхід у підготовці фахівців – компетентнісний – певним чином інтегрує погляди дослідників щодо розуміння проблеми та складових готовності до педагогічної діяльності, оскільки спрямований на формування професійної компетентності.

У науковій літературі готовність до професійної діяльності досліджується за її структурними компонентами. Процес формування готовності має складну динамічну структуру, яка, згідно з  К. Дурай-Новаковою [5], є сукупністю емоційних, вольових, мотиваційних, пізнавальних, операціональних аспектів, властивостей, утворень, станів психіки особистості в їх співвідношенні із зовнішніми ситуаційними умовами й майбутніми завданнями.

Готовність як складне психологічне явище, на думку В. Сластьоніна [14], окрім необхідних знань, умінь і навичок, уміщує не тільки адекватні вимоги до професійної діяльності, якостей особистості і здібностей, а й пізнавальні (усвідомлення професійних завдань, оцінка їх значущості), мотиваційні (інтерес до професії, прагнення домогтися успіху) та вольові (подолання сумнівів, уміння мобілізувати свої сили) компоненти, а отже, передбачає наявність когнітивної, операційної та аксіологічної складових. Надалі В. Сластьоніним [15] деталізовано й виокремлено низку компонентів готовності до професійної діяльності: психологічний (спрямованість до професійної діяльності, наявність інтересу до предмета діяльності, самовдосконалення в обраній галузі, розвинене професійне мислення); науково-теоретичний (необхідний обсяг спеціальних, суспільно-політичних і психологічних знань); практичний (професійні вміння і навички); фізичний (стан здоров’я і фізичного розвитку відповідно до вимог професійної діяльності); психофізіологічний (передумови, які сприяють оволодінню професійною діяльністю та сформованість професійно значущих якостей особистості).

М. Дьяченко та Л. Кандибович [6] розрізняють загальну й ситуативну готовність. Якщо загальна готовність є інтегральною, стійкою характеристикою особистості, що є передумовою успішного виконання діяльності, то ситуативна готовність – це психофізіологічний стан, який відповідає умовам виконання діяльності в конкретній ситуації за конкретних обставин.

Виходячи з аналізу структурних компонентів діяльності та готовності до неї, у структурі готовності майбутніх учителів до професійної педагогічної діяльності дослідники виокремлюють певні компоненти (табл. 1), перелік яких засвідчує різноманітність поглядів учених.

Таблиця 1

Компоненти структури готовності до педагогічної діяльності

 

Компоненти

Дослідники

Ціннісно-когнітивний, дієво-регулятивний, емоційний, технологічний, оцінно-прогностичний

Н. Аннєнкова [1]

Мотиваційно-когнітивний, комунікативний, проективно-конструктивний, оцінно-регулятивний

І. Бужина [3]

Мотиваційний, змістово-процесуальний, рефлексивний

О. Івлієва [8]

Мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційний

О. Комар [9]

Мотиваційний, когнітивний, процесуальний

Л. Красюк [10]

Мотиваційний, когнітивний, діяльнісний

Т. Куликова, Н. Проніна [11]

Професійна самосвідомість, ставлення до діяльності чи настанова (для ситуаційної готовності), мотиви, знання про предмет та способи діяльності, навички й увміння практичного втілення цих способів, а також професійно значущі якості особистості

З. Курлянд та ін. [12]

Мотиваційно-вольовий, когнітивно-інтелектуальний, креативно-діяльнісний

Н. Чорна [17]

Особистісні компоненти (мотиваційна, інформаційна, процесуально-діяльнісна та рефлексивна складові), функціональні компоненти (здатність до виконання конструктивної, організаційної, комунікативної та гностичної функцій професійної діяльності гуманістичного спрямування)

Ю. Шаповал [18]

 

На основі узагальнення підходів науковців та виявлених компонентів З. Курлянд та ін. [12] наголошено, що основні інваріантні та іманентні складові готовності – це єдність особистісного та процесуального компонентів. Насамперед, готовність є особистісною (емоційно-інтелектуальна, вольова, мотиваційна, що включає інтерес, ставлення до діяльності, почуття відповідальності, упевненість в успіху, потребу виконання поставлених завдань на високому професійному рівні, керування своїми почуттями, мобілізацію сил, подолання непевності тощо) та, водночас, операціонально-технічною, що включає інструментарій педагога (професійні знання, уміння, навички й засоби педагогічного впливу).

І. Гавриш виокремлено два рівні аналізу підходів до визначення структури готовності до професійної діяльності – загальнотеоретичний і професіографічний. До першого із зазначених віднесено підходи тих науковців (М. Дьяченко, Л. Кандибович, Л. Нерсесян, В. Пономаренко, В. Пушкін та ін.), які, розглядаючи готовність до діяльності з позицій психології праці, вважають, що її структурні компоненти є універсальними й не залежать від особливостей конкретних професій. До професіографічного рівня аналізу структури готовності до професійної педагогічної діяльності віднесено підходи учених (Ф. Гоноболін, В. Ковальов, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, О. Мороз, Р. Ню, В. Селіванов, В. Сластьонін, О. Щербаков та ін.), які вважають, що її структурні компоненти однозначно визначаються на основі професіограми. І. Гавриш обґрунтовано доцільність визначення структури готовності вчителя до професійної діяльності на загальнотеоретичному рівні аналізу на засадах системного підходу.

У контексті теорії системогенезу В. Шадрикова [4] готовність до професійної діяльності розглядається як інтегративна характеристика особистості; її структура вважається тотожною структурі відповідної функціональної психологічної системи, до якої входять такі компоненти: мотиви діяльності; цілі діяльності; інформаційна основа діяльності; програма діяльності; блок прийняття рішення і підсистема професійно важливих якостей особистості.

У процесі проведеного аналізу наукових джерел та реальної практики підготовки майбутніх учителів нами виокремлено такі структурні компоненти їх готовності до педагогічної діяльності, які визначають більшість авторів: мотиваційний (мотиви, ставлення до педагогічної діяльності та ін.); когнітивний (цей компонент передбачає сформованість теоретико-методологічних, професійно-практичних знань; деякі автори розглядають його як змістовий, теоретичний, професійно-когнітивний та ін.); процесуальний (наявність умінь і навичок професійної діяльності; аналогічний до компонентів готовності, які в низці досліджень визначаються як практичний, виконавчий, конструктивний, технологічний та ін.); рефлексивний (адекватна самооцінка власних можливостей, аналіз та самоаналіз освітньої діяльності, аналітичне мислення та ін.). Цей компонент є важливим у контексті постійного аналізу та самоаналізу професійної діяльності з метою самовдосконалення педагога, всебічного й гармонійного розвитку особистості учня.

Порівняльний аналіз показує, що перші три компоненти виокремлюють більшість науковців; а з урахуванням особливостей педагогічної діяльності у структуру готовності вводять специфічні чи додаткові компоненти.

Висновки з дослідження та перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Таким чином, теоретичний аналіз досліджуваної проблеми на основі різних підходів науковців (особистісний, функціональний, системний, особистісно-діяльнісний, результативно-діяльнісний) дає підстави стверджувати, що "готовність до педагогічної діяльності" – це багатоаспектне педагогічне поняття, для характеристики якого науковці пропонують численні суттєві ознаки (готовність як особливий психологічний стан; як інтегративна характеристика особистості; як результат, процес, якість і мета професійної підготовки тощо). За результатами узагальнення виокремлено основні складові готовності (особистісна, функціональна/професійна) та структурні компоненти (мотиваційний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний), які перебувають у діалектичній єдності.

Перспективи подальшого дослідження  проблеми формування  готовності до професійної педагогічної діяльності вбачаємо у вивченні критеріїв і показників для діагностики стану такої готовності.

 

Список використаних джерел  

  1. Анненкова Н. В. Педагогические условия формирования практической готовности будущего учителя как субъекта воспитательной деятельности [Электронный ресурс] / Н. В. Анненкова // Ученые записки : электронный научный журнал Курского государственного университета. – 2008. – № 4. – С. 39–45. – Режим доступа : http://elibrary.ru/download /elibrary_11699324_76876199.pdf.
  2. Белослудцева Н. В. Готовность студентов учреждений СПО к профессиональной деятельности / Н. В. Белослудцева, О. В. Петунин // Профессиональное образование в России и за рубежом. – 2015. – № 2 (18). – С. 91–94.
  3. Бужина І. В. Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до формування  гуманістичних відносин молодших школярів :  автореф.  дис.  на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія та методика професійної освіти" / І. В. Бужина. – К., 2005. – 42 с.
  4. Гавриш І. В. Формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності (методологічний і теоретичний аспекти) : монографія / І. В. Гавриш. – Харків : ХОНМІБО, 2005. – 388 с.
  5. Дурай-Новакова К. М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности : автореф. дис. на соискание учен. степени докт. пед. наук : спец. 13.00.01 "Oбщая педагoгика, истoрия педагoгики и oбразoвания" / К. М. Дурай-Новакова. – М., 1983. – 32 с.
  6. Дьяченко М. И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Минск : Изд-во БГУ, 1976. – 175 с.
  7. Закон України "Про вищу освіту" [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2014. – № 37–38. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.
  8. Івлієва О. М. Критеріально-орієнтоване тестування в системі формування професійної готовності вчителя початкових класів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія та методика професійної освіти" / О. М. Івлієва. – Одеса, 2001. – 20 с.
  9. Комар О. А.  Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування інтерактивної технології : дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 / http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%20%D0%9E.%20%D0%90.$Комар Ольга Анатоліївна. – Умань, 2011. – 512 с.
  10. Красюк Людмила. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до педагогічної діяльності : теоретичний аспект / Людмила Красюк // Гуманітарний вісник : зб. наук. праць / Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди.   – Переяслав-Хмельницькиий, 2013. – Вип. 28. – С. 157–160.
  11. Куликова Т. А. Формирование готовности будущего педагога к профессиональной деятельности / Т. А. Куликова, Н. А. Пронина // Вестник Томского государственного педагогического университета. – 2018. – № 3 (192). – С. 84–90. 
  12. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / [Курлянд З. Н., Хмелюк Р. І., Семенова А. В. та ін.] ; за ред. З. Н. Курлянд. – 2-ге вид. – К. : Знання, 2005. – 399 с.
  13. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий / К. К. Платонов. – М. : Высшая  школа, 1984. – 174 с.
  14. Сластенин В. А. Профессиональная подготовка учителя в системе высшего педагогического образования / В. А. Сластенин. – М. : МГПИ, 1992. – 180 с.
  15. Сластенин В. А. Педагогика / В. А. Сластенин. – М. : Школа-Пресс, 2000. – 512 с.
  16. Смолеусова Т. В. Состояние профессиональной готовности учителей начальной школы к внедрению инноваций / Т. В. Смолеусова. – Вестник НГПУ. – 2012. – T. 7. – № 3. – С. 5–17.
  17. Чорна Н. Б. Сутність та структура готовності до професійного саморозвитку майбутніх учителів мистецьких спеціальностей / Н. Б. Чорна // Вісник Запорізького національного університету : зб. наукових праць. – Запоріжжя, 2012. – № 1(17). – (Серія "Педагогічні науки"). – С. 192–196.
  18. Шаповал  Ю. Д. Педагогічні умови формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до особистісно орієнтованого навчання молодших школярів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія та методика професійної освіти" / Ю. Д. Шаповал. – Харків, 2007. – 20 с.

 

Староста В. И. Готовность будущих учителей к педагогической деятельности: сущность, структура

В статье анализируются взгляды исследователей по проблеме готовности к педагогической деятельности; выявлено значительное количество дефиниций этого понятия и существенных признаков (готовность как интегративная характеристика личности, как результат, состояние, качество и цель профессиональной подготовки и т. п.).

Для понимания сущности и структуры готовности к педагогической деятельности рассмотрены подходы ученых (личностный, функциональный, системный, личностно-деятельностный, результативно-деятельностный), а также составляющие готовности (личностная, функциональная/ профессиональная).

По результатам обобщения выделены основные компоненты структуры готовности, которые находятся в диалектическом единстве (мотивационный, когнитивный, процессуальный, рефлексивный).

Ключевые слова: педагогическая деятельность, готовность, готовность студентов к педагогической деятельности, структура готовности к педагогической деятельности.

 

Starosta, V. I. Readiness of Future Teachers for Pedagogical Activity: Essence, Structure

The article analyzes the views of researchers on the problem of readiness for pedagogical activity; a considerable number of definitions of this concept and essential features are revealed (readiness as an integrative characteristic of a person; as a result, condition, quality and purpose of professional training; as a regulator and condition for successful professional activity of a teacher, etc.).

The author examines the approaches of scientists (personal, functional, systemic, personality-activity, result-activity), as well as the components of readiness (personal, functional/professional) for understanding the nature and structure of readiness for pedagogical activity.

The main generalized structural components of readiness are in dialectical unity (motivational, cognitive, procedural and reflexive).

Key words: pedagogical activity, readiness, students' readiness for pedagogical activity, structure of readiness for pedagogical activity.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5923