Print this Сторінка

Тимченко О. В. Професійна мобільність – один із критеріїв якісної підготовки майбутніх педагогів

Тимченко О. В.,
викладач Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради  "Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж"

 

Рецензент:  Стаднік Н. В.,
старший викладач кафедри педагогіки і психології початкової освіти з методиками навчання Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради  "Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж", кандидат педагогічних наук

 

 

Професійна мобільність – один із критеріїв якісної підготовки майбутніх педагогів

 

У статті здійснено термінологічний аналіз понять "мобільність", "професійна мобільність", розглянуто види мобільності: горизонтальна, вертикальна, висхідна, низхідна, академічна, професійна.

Акцентовано увагу на формуванні професійної мобільності як результаті якісної підготовки фахівців у закладі вищої освіти.

Ключові слова: мобільність, професійна мобільність, майбутні педагоги, якість вищої освіти, професійна компетентність, особистісні якості фахівця.

 

Постановка проблеми. Процеси глобалізації та інтеграції в сучасному світі створюють передумови до постійної активності особистості в соціальному просторі, зумовлюють потребу швидкої адаптації до мінливих умов, гнучкої взаємодії з різними системами і суб’єктами. Це, своєю чергою, сприяє інтенсивному нагромадженню, поширенню та використанню інформаційних потоків, що потребує від фахівця умінь оперативно оновлювати та розширювати знання. Тому нині освіта – найцінніший ресурс, на якому ґрунтується інтелектуальний, духовний, фізичний і культурний розвиток особистості, її успішна соціалізація, економічний добробут, розвиток суспільства. Саме освіта визначає конкурентоспроможність держави на довготривалий період.

На думку експертів, у найближчій перспективі найуспішнішими на ринку праці будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними вміннями [11]. Нині затребуваним стає фахівець, спроможний швидко і, що важливо, ефективно орієнтуватися у професійному середовищі, яке постійно трансформується, приймати кваліфіковані рішення, адаптуватися до нових умов та обставин. Це провідні чинники успішної професійної самореалізації особистості.

Однак конкурентоспроможність працівника визначається не лише його професіоналізмом, рівнем кваліфікації, але й залежить від досвіду діяльності, майстерності фахівця, володіння ним професійно значущими якостями, зокрема відповідальністю за власний неперервний професійний розвиток, здатністю до сприйняття нового, творчого розвитку, інноваційними пошуками й відкриттями, а також мобільністю [7].

Мобільність у сучасному освітньому середовищі виявляється в готовності педагога до змін у суспільній освітній політиці, здатності орієнтуватися в педагогічному просторі відповідно до актуалізованих завдань та сприяє підвищенню рівня його адаптаційних можливостей, формує підґрунтя творчої педагогічної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зазначаємо, що від 30-х років ХХ століття різні аспекти професійної мобільності активно досліджували зарубіжні науковці (П. Сорокін, О. Дункан, Л. Горюнова, Є. Іванченко, Б. Ігошев, Ю. Калиновський, С. Капліна, О. Нікітіна та інші). Отже, на початку ХХІ століття феномен професійної мобільності став актуальним об’єктом педагогічного дослідження. Це пов’язано з ухваленням Європейською Радою Резолюції щодо навчання упродовж життя [8] 27 червня 2002 року. У вказаному документі пріоритетним визначено потребу й завдання формування “нових базових умінь” [8, c. 320], охоплення навчанням періоду від дошкільного до пенсійного віку. Зрозуміло, що це сприятиме розвитку здатності особистості адаптуватися до змін, підвищить її мобільність і конкурентоспроможність на ринку праці.

Українські науковці також досліджують проблему формування професійної мобільності, зокрема Н. Брижак, Є. Іванченко, Р. Пріма, Л. Сушенцева, І. Хом’юк, І. Шпекторенко, Ю. Клименко та інші. Однак аналіз наукових джерел свідчить, що проблема професійної мобільності майбутніх педагогів як одного з критеріїв їх якісної професійної підготовки не стала предметом ґрунтовного вивчення й аналізу.

Мета статті полягає у визначенні сутності професійної мобільності майбутнього педагога та розкритті значення якісної підготовки фахівця для формування професійної мобільності в умовах сучасного закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. У довідникових джерелах мобільність розглядається як "рухливість, здатність швидко орієнтуватися в ситуації, знаходити потрібні форми діяльності" [1, с. 682]. Вітчизняні й зарубіжні науковці одностайні у тлумаченні мобільності як процесу руху, переходу особистості з однієї соціальної позиції до іншої, зумовлений її властивостями, здібностями і професіоналізмом, здатності швидко виконувати певні завдання.

Нині проблема мобільності є актуальною для різних галузей науки: соціології, філософії, психології, педагогіки, економіки та демографії [17]. Це поняття та якість особистості розглядається та визначається  в різних сферах діяльності людини: соціальній (соціальна мобільність), професійній (професійна мобільність), академічній (академічна мобільність), культурній (культурна мобільність) та інших .

Детальний опис мобільності здійснено в дослідженнях П. Сорокіна [16],  засновника теорії соціальної мобільності. Наприкінці 20-х років ХХ століття науковець розглядав соціальну мобільність як “будь-який перехід особистості чи соціального об’єкта (цінності), створеної або модифікованої внаслідок людської діяльності, з одного соціального стану в інший” [16, с. 373]. Ученим визначено такі напрями мобільності: горизонтальну й вертикальну, висхідну й низхідну.

Горизонтальна мобільність передбачає рух у межах одного соціального статусу. Для прикладу, для педагога – це зміна навчального предмета, засобами якого він навчає учнів у межах закладу освіти; переведення на аналогічну посаду у зв’язку зі зміною закладу освіти; професійна діяльність у нових умовах – за зміни його кваліфікаційної категорії, визнання його професійних здобутків тощо.

Вертикальна мобільність пов’язана зі зміною соціального статусу. Висхідна мобільність веде до покращення соціального статусу, що характеризується вищою конкурентоспроможністю і кращою професійною адаптацією особистості. Такий рух передбачає не лише зростання матеріального й соціального благополуччя, але й оптимальну професійну самореалізацію, розвиток професійної компетентності.

Зниження або втрата професійного статусу супроводжує низхідну професійну мобільність. На думку Є. Іванченко [3], якщо особистість зупиняється у професійному розвитку, не підвищує освітній рівень, не самовдосконалюється, це можна вважати низхідною професійною мобільністю.

Отже, вертикальна мобільність педагога супроводжується його переходом на інші посади, зокрема керівні (висхідна мобільність), водночас його звільнення можна розглядати як низхідну мобільність.

Ю. Клименко [6] вважає, що з позицій педагогіки мобільність розуміється як внутрішнє самовдосконалення особи, засноване на стабільних цінностях і потребі в саморозвитку, є ознакою її внутрішньої свободи.

На думку О. Нікітіної [10], мобільність – це індивідуальна відповідь людини на виклики мінливого світу. Перебуваючи в надзвичайно мобільному й динамічному світі, людина, володіючи високою психологічною гнучкістю, здатна в певній ситуації здійснити вибір і творчо перетворити навколишній простір.

Ю. Калиновський [5] вважає мобільність інтегративною якістю особистості, що характеризує її здатність швидко змінювати свій статус чи положення в соціальному, культурному або професійному середовищі під впливом мінливих ситуацій та обставин діяльності суб’єктів (об’єктів) взаємодії.

Важливо відзначити, що мобільність, яка розглядається як перехід особистості в соціально-професійному середовищі від однієї соціальної позиції до іншої, часто пов’язана зі змінами її освітнього рівня. Тому формування в Україні єдиного освітнього простору сприятиме зростанню мобільності учнів та студентів, що в подальшому забезпечить їм успішну самореалізацію в обраній професії. Законами України "Про вищу освіту" [13], “Про фахову передвищу освіту” [14] забезпечується право на академічну мобільність, яка передбачає можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити дослідницьку, наукову діяльність в іншому закладі освіти (науковій установі) на території України чи поза її межами.

У дослідженні Л. Сушенцевої [17] зазначено, що академічна мобільність сприяє розвитку таких здатностей особистості:

  • обирати способи взаємодії з навколишнім світом;
  • мислити в порівняльному аспекті;
  • міжкультурної комунікації;
  • визнавати недостатність знань, що стимулює мотивацію учіння;
  • змінювати самосприйняття тощо.

Відповідно до поглядів І. Шпекторенко [18], професійна та академічна мобільність взаємно впливають на формування одна одної. Очевидно, що професійна мобільність є логічним продовженням академічної мобільності, яку можна розглядати як процес інтелектуального зростання, важливий для особистого та професійного розвитку.

В умовах реформування змісту освіти, модернізації методів навчання посилюються вимоги до підготовки майбутніх педагогів, спроможних конкурувати за робочі місця. Тому якісна підготовка фахівців освіти обов’язково повинна бути спрямована на формування й розвиток професійної мобільності як важливої якості особистості.

Професійна мобільність у науковій літературі розглядається як здатність особистості змінювати свою професію, місце і напрям діяльності.

У дослідженнях О. Дементьєвої [2] професійна мобільність трактується як інтегративна якість особистості, що дозволяє їй у динамічних умовах бути соціально активною, конкурентоспроможною, професійно компетентною, здатною до самореалізації, саморозвитку й модернізації власної діяльності, а також до зміни видів діяльності тих, хто навчається, і ролі в системі "студент – практикант – випускник – фахівець".

Професійна мобільність майбутнього вчителя, на думку Н. Луцан [9], проявлятиметься за умов, коли студент буде здатний самостійно знаходити способи вирішення конкретних дидактичних завдань і виявляти нетрадиційне мислення, пропонувати оригінальні рішення.

Р. Пріма стверджує, що "професійна мобільність – це складне системне утворення, інтегральна якість особистості та діяльності педагога, що формується і виявляється у процесі професійної підготовки, перепідготовки, самовиховання і творчої самореалізації фахівця, тобто розуміється як можлива стратегія професіоналізації педагогічних кадрів" [12, с. 147].

Узагальнивши наведені трактування поняття, розглядаємо професійну мобільність майбутніх педагогів як інтегровану якість особистості, що виявляється в таких здатностях педагога: організувати спільну діяльність з учасниками освітнього процесу відповідно до цілей і завдань сучасної освіти; успішно змінювати види діяльності або легко переключатися з одного виду діяльності на інший у сфері освіти; ефективно впроваджувати нові технології, застосовувати методи і прийоми навчання, оволодівати освітніми інноваціями та проводити рефлексивний аналіз власних досягнень, – а також характеризується наявністю високого рівня освітньої та професійної кваліфікації, готовністю до безперервного професійного розвитку, прагненням до реалізації індивідуальної траєкторії професійного розвитку.

На нашу думку, професійна мобільність сприяє руйнуванню психологічних бар’єрів, що перешкоджають професійній самореалізації фахівця, створює передумови для його самоосвіти та самовдосконалення, підвищення рівня професіоналізму, швидкої адаптації в новому середовищі (соціальному, освітньому, професійному тощо).

На сучасному етапі підготовка педагогічного працівника має відповідати суспільним запитам, що сформульовані у професійних стандартах і стандартах освіти, ураховувати світові тенденції та рекомендації впливових міжнародних організацій. У спільній декларації міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" (1999) [15] зазначено, що сприяння мобільності та працевлаштуванню громадян є ключовим способом створення європейського простору у сфері вищої освіти.

Безперечно, одним із завдань якісної професійної підготовки є формування загальних і фахових компетентностей майбутнього фахівця, а також особистісних якостей, які забезпечуватимуть успішну професійну діяльність, психологічну готовність до впровадження інновацій, розширення професійних можливостей на основі безперервного навчання, швидкої адаптації до динамічних умов. Це сприятиме формуванню професійної мобільності майбутнього вчителя початкової школи, його просуванню кар’єрними сходами. Сформована професійна мобільність фахівця водночас уможливлює швидке та ефективне оволодіння загальними і фаховими компетентностями, побудову індивідуальної траєкторії професійного розвитку, ефективну діяльність у різноманітних спільнотах, яка, зокрема, спрямована й на розвиток мобільності учнів.

Обґрунтованою вважаємо думку Л. Сушенцевої [17], що основу професійної мобільності становлять:

  • професійно-освітні можливості майбутнього фахівця;
  • вимоги, що висуваються до закладу вищої освіти суспільством і ринком праці щодо швидкості, рівнів формування професійної мобільності та якості підготовки професійно-мобільного працівника.

Зрозуміло, що формування й розвиток професійних компетентностей майбутніх фахівців здійснюється у процесі реалізації відповідної освітньої програми. Однак не можна стверджувати, що якісно організований освітній процес забезпечуватиме й одночасне формування в студентів професійної мобільності. Щоб з’ясувати організаційні та педагогічні умови розвитку професійної мобільності, необхідно розуміти, які здібності і здатності становлять її основу. Переконливим вважаємо бачення Б. Ігошева [4], який виділив такі особистісні якості, що сприяють розвитку професійної мобільності:

  • соціальна активність, що виражається готовністю до участі в різноманітних заходах, проєктах;
  • зацікавленість у професійній діяльності;
  • здатність легко адаптуватися до динамічних змін у суспільстві, здійснення різних видів діяльності;
  • креативність, творчий підхід до справи, творче перетворення світу.

Заслуговують на увагу критерії оцінки мобільності, наведені в дослідженнях Ю. Калиновського [5], зокрема:

  • якості особистості: відкритість світу, довіра до людей і до себе, гнучкість, оперативність, контроль, толерантність;
  • уміння: здійснювати рефлексію, саморегуляцію, самовизначення, цілепокладання;
  • здатності: виділяти й розуміти сутність змін у суспільному середовищі; бачити альтернативність розвитку ситуації; конструктивно і продуктивно мислити (креативне мислення); проєктувати необхідні зміни та адаптуватися до них; вирішувати проблеми.

Аналіз наукових джерел показав, що вітчизняні й зарубіжні дослідники одностайні щодо розуміння необхідності дослідження професійної мобільності на рівні особистісних якостей фахівця та результатів його діяльності, спрямованої на перетворення не тільки себе, але й довкілля. Це дозволяє виділити педагогічні завдання, реалізація яких забезпечить формування професійної мобільності майбутніх педагогів, зокрема, формування і розвиток:

  • ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, мобільності, стійкої мотивації до постійного професійного саморозвитку та самореалізації;
  • професійних компетентностей на основі вдосконалення стандартів вищої освіти, змісту і структури освітнього процесу, технологій і методик навчання, практичної підготовки;
  • адаптаційних можливостей до динамічних змін у системі освіти;
  • аналітично-рефлексивних умінь, особистісних якостей.

Зрозуміло, що формування професійної мобільності майбутніх педагогів відбувається одночасно зі становленням загальних і фахових компетентностей. Цей процес триває впродовж усіх років навчання в закладі вищої освіти і охоплює декілька етапів – початковий (1-2 курс), основний (2-3 курс) та заключний (3-4 курс). Програмні компетентності, які формуються впродовж навчання в закладі вищої освіти, визначені в розробленій проєктною групою освітній програмі, за якою здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.  У таблиці 1 наведено загальні та фахові компетентності майбутніх педагогів початкової школи, формування і розвиток яких забезпечує становлення професійно мобільного фахівця.

Таблиця 1

Загальні та фахові компетентності, що забезпечують формування професійної мобільності

 

Компетентності

Здатності, що включає компетентність

Загальні компетентності

Загальнонавчальна

 

Здатність навчатися й оволодівати сучасними знаннями, зокрема, інноваційними методичними підходами, сучасними системами, методиками, технологіями навчання з метою забезпечення різнобічного розвитку особистості учня початкової школи відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей

Дослідницько-праксеологічна

Здатність виявляти, ставити та вирішувати проблеми, зокрема, у процесі професійно-педагогічної діяльності. Здатність приймати обґрунтовані рішення, працювати автономно

Соціокультурна

Здатність застосовувати знання, пов’язані з соціальною структурою та національною специфікою суспільства, з особливостями соціальних ролей; здатність до орієнтування в соціальних ситуаціях. Здатність діяти соціально відповідально та свідомо; спроможність ідентифікувати себе з цінностями професійного середовища; наявність професійної позиції вчителя

Адаптивна

Здатність до адаптації у професійно-педагогічному середовищі та дії в нових ситуаціях, зокрема тих, що передбачають навчання, розвиток і виховання молодших школярів, спілкування з їхніми батьками,  комунікації з адміністрацією школи й колегами

Рефлексивна

Здатність ефективно та адекватно здійснювати рефлексивні процеси, що сприяє розвитку й саморозвитку учнів початкової школи, творчому підходовідо організації освітнього процесу.

Здатність оцінювати результати педагогічних впливів та забезпечувати задоволення індивідуальних освітніх потреб учнів початкової школи; здатність до педагогічної рефлексії

Спеціальні (фахові) компетентності

Педагогічна компетентність

Здатність до проєктування, організації, оцінювання, рефлексії та коригування освітнього процесу на початковому рівні освіти

 

Висновки. Професійна мобільність майбутнього фахівця – це здатність до сприйняття змін, відкритість до нового, готовність долати зовнішні та внутрішні перешкоди у професійному становленні.

Важливою складовою професійної мобільності є високий рівень вияву професійних знань і вмінь у практичній діяльності.

Якісний результат вищої освіти досягається завдяки компетентнісному підходу до організації освітнього процесу та виражається в готовності майбутнього фахівця до здійснення професійної діяльності, стійкій мотивації до продуктивної діяльності.

Професійна мобільність може розглядатися не лише як складова якісної підготовки майбутніх педагогів, а й як критерій її результативності.

Важливо відзначити, що формування професійної мобільності майбутніх педагогів розпочинається в період їх навчання в старших класах закладів загальної середньої освіти (поглиблене вивчення профільних навчальних предметів, свідомий вибір професії).

Перспективним напрямом подальших досліджень вважаємо розроблення і впровадження методики забезпечення наступності у формуванні професійної мобільності майбутніх педагогів у системі "ліцей – коледж".

 

Список використаних джерел

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
  2. Дементьева О. М. Формирование социально-профессиональной мобильности студентов в учреждениях среднего профессионального образования : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования" [Электронный ресурс] / О. М. Дементьева. – М., 2009. – 22 с. – Режим доступа : http://nauka-pedagogika.com/viewer/300835/a?#?page=11.
  3. Іванченко Є. А. Формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Є. А. Іванченко. – Одеса, 2005. – 21 с.
  4. Игошев Б. М. Организационно-педагогическая система подготовки профессионально мобильных специалистов в педагогическом университете : монография / Б. М. Игошев. – М. : Гуманитар. изд. центр "ВЛАДОС", 2008. –201 с.
  5. Калиновский Ю. И. Развитие социально-профессиональной мобильности андрагога в контексте социокультурной образовательной политики региона : автореф. дисс. на соискание научн. степени докт. пед. наук : 13.00.01 [Электронный ресурс] / Калиновский Юрий Исаакович. – Омск, 2001. – 46 с. –  Режим доступа : http://irbis.gnpbu.ru/Aref_2001/Kalinovskij_U_I_2001.pdf.
  6. Клименко Ю. А. Професійна мобільність майбутніх учителів у країнах Євросоюзу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Ю. А. Клименко. – Умань, 2011. – 20 с.
  7. Концепція розвитку педагогічної освіти : наказ МОН України від 16.07.2018 № 776 [Електронний ресурс] // Міністерство освіти і науки України : офіційний веб-портал. – Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti.
  8. Локшина О. І. Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу : теорія і практика (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) : монографія / О. І. Локшина. – К. : Богданова А. М., 2009. – 404 с.
  9. Луцан Н. І. Педагогічні умови формування професійної мобільності вихователя дошкільного закладу / Н. І. Луцан // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. – 2014. – Вип. 1.45. – (Серія "Педагогічні науки"). – С. 87–89.
  10. Никитина Е. А. Педагогические условия формирования профессиональной мобильности будущего педагога : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 "Общая педагогика, история педагогики и образования" / Е. А. Никитина.  – Иркутск, 2007. – 20 с.
  11. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 988-р [Електронний ресурс].   – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/988-2016-%D1%80.
  12. Пріма Р. М. Компонентно-структурний аналіз сутнісної характеристики феномена "професійна мобільність учителя" / Р. П. Пріма // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – Випуск 8. – (Серія №11 "Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління"). – С. 146–151.
  13. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] // Верховна рада України : офіційний веб-портал. – Режим доступу  : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.
  14. Про фахову передвищу освіту : Закон України від 06.06.2019 № 2745-VIII [Електронний ресурс] // Верховна рада України  : офіційний веб-портал. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19.
  15. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" від 19.06.1999 [Електронний ресурс] // Верховна рада України : офіційний веб-портал. – Режим доступу. –https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_525.
  16. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество ; пер. с англ. / П. А. Сорокин. – М. : Политиздат, 1992. – 543 с.
  17. Сушенцева Л. Л. Формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах : теорія і практика : монографія / Л. Л. Сушенцева / за ред. Н. Г. Ничкало ; Інститут професійно-технічної освіти НАПН України. – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2011. – 439 с.
  18. Шпекторенко І. В. Поняття та структура феномена професійної мобільності державного службовця / І. В.  Шпекторенко // Університетські наукові записки : часопис Хмельницького університету управління та права. – Хмельницький : ХУУП, 2007. – № 4 (24). – С. 467–472.

 

Тимченко Е. В. Профессиональная мобильность – один из критериев качественной подготовки будущих педагогов

В статье осуществлен терминологический анализ понятий "мобильность", "профессиональная мобильность", рассмотрены виды мобильности: горизонтальная, вертикальная, восходящая, нисходящая, академическая, профессиональная.

Акцентировано внимание на формировании профессиональной мобильности как результате качественной подготовки специалистов в учреждении высшего образования.

Ключевые слова: мобильность, профессиональная мобильность, будущие педагоги, качество высшего образования, профессиональная компетентность, личностные качества специалиста.

 

Tymchenko, O. V. Professional Mobility – One of the Criteria of a  Quality Training of Future Teachers

The article analyses the notions of “mobility”, “professional mobility” and investigates mobility types which include horizontal, vertical, ascending, descending, academic, and professional.

Particular emphasis is made on the significance of mobility in the current education environment, which shows in teacher’s readiness for changes, their capability to move around in the pedagogical domain in accordance with the tasks, increases their ability for adaptation and shapes the basis of their creative pedagogical activity. The main component of professional mobility is a high level of general knowledge of a specialist and their skills to implement it in their practical activities.

The article reflects the assessment of the components of professional mobility of future specialists, their personal characteristics and skills. It also highlights the criteria for evaluating a mobility level and frames pedagogical tasks, general and specialized competences that can contribute to the development of a professional mobility of teachers-to-be.

It is highlighted that the quality training of experts in the education sphere should necessarily include the development of professional mobility as an important personality characteristic. This can be done when using a competency-based approach to arranging the educational process and is shown in the readiness of a future teacher for committing professional activity and uncompromising motivation for a productive work.

It is stated that the drafting of professional mobility even starts in high school when students begin to learn more specific subjects and consciously choose their potential profession. The elaboration and implementation of a sequence system “lyceum-college” in the process of development of professional mobility of teachers-to-be can be a very promising stream of research.

Key words: mobility, professional mobility, teachers-to-be, quality of higher education, professional competence, personality characteristics of a specialist.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5935