Return to Розділ “Педагогічна наука”

Чалій Л. В. Спортивна анімаційна діяльність студента в контексті життєвої компетентності

Чалій Л. В.,
доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат педагогічних наук

 

Рецензент: Демчук О. О.,
доцент кафедри загальної психології та психодіагностики Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат психологічних наук

 

Спортивна анімаційна діяльність студента в контексті життєвої компетентності

 

У статті розкрито сутність спортивної анімаційної діяльності студента в контексті системного підходу як процес задоволення специфічних потреб у спілкуванні, русі, культурі, творчості, розвагах та приємному проведенні вільного часу.

Обґрунтовано вагоме значення життєвої компетентності особистості в організації ефективної анімаційної діяльності.

Ключові слова: спортивна анімаційна діяльність, життєва компетентність, компетентнісний підхід, знання, уміння, набутий досвід.

 

Постановка проблеми. У державній програмі модернізації освіти компетентнісний підхід визначено провідним в оновлення її змісту та організації, виокремлено поняття "життєвої компетентності" як таке, що має інтегративну природу та забезпечує ефективність життєдіяльності особистості в соціумі. Освітня система сучасного суспільства покликана відповідати потребам суспільства щодо формування високого рівня компетентностей особистості.

Як зазначає Т. Титаренко [8], поняття “компетентність” перебуває нині в центрі світової думки, оскільки воно розкриває якісно нові перспективи й життєві результати освітньої діяльності [8].

В основі концепції компетентності лежить ідея формування компетентної людини та працівника, який не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні якості, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи на себе відповідальність за певну діяльність [3].

Життєву компетентність – знання життя та його законів, уміння орієнтуватися в нестандартних життєвих обставинах, реалістично їх оцінювати, обирати неординарні рішення у складних життєвих ситуаціях, знаходити способи виходу із кризової ситуації та розв’язувати життєві проблеми й життєві колізії, робити вибір, що забезпечує успіх; обирати найбільш досконалі способи вирішення певних життєвих завдань; уміння визначати наслідки рішень та дій у ситуаціях підвищеного ризику; здатності будувати свої стосунки з іншими людьми, виводити себе зі стану психічного напруження, стресу; уміння планувати, регулювати та аналізувати свої дії та вчинки адекватно власним життєвим цілям і цінностям, почуття відповідальності – вважаємо вагомою у спортивній анімаційній діяльності [11].

Спортивна анімація передбачає обов’язкову теоретичну підготовку. В основі спортивної анімації –  здоровий спосіб життя, який сприяє виконанню людиною суспільних, професійних і побутових функцій. Збереження й зміцнення здоров’я – це основні функції спортивної анімації. Особливе значення в комплексі заходів, призначених для розваг туристів, приділяється спортивним заняттям, змаганням, конкурсам. Із цією метою варто використовувати все напрацьовано й створене людством – ігри з відомими умовами й правилами, – а також нові, розроблені у процесі спілкування, або модернізовані, пристосовані до певної ситуації.

Однією з провідних умов ефективної спортивної анімації вважаємо життєву компетентність, яка розглядається в сучасній науці як сукупність знань життєвих законів, умінь їх застосовувати у власному житті та неповторного індивідуального досвіду особистості, зокрема студента.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження з проблем соціальної педагогіки відображають тенденції розвитку її напрямів (О. Безпалько, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, Ю. Поліщук, А. Рижанова, С. Савченко, С. Харченко та ін.), одним із яких є спортивна анімаційна діяльність. Різним аспектам анімаційної діяльності особистості присвячено праці вітчизняних і зарубіжних науковців (В. Бочарова, Б. Вульфов, В. Квартальнов, В. Кисельов, Н. Максимовська, С. Пащенко, М. Петрова, Л. Сайкіна, Л. Тарасов, І. Шульга).

Найбільш потужними в цьому напрямі досліджень є французькі наукові школи Ж. Жійє, Ж. Огюстена, Ж. Дюмазедьє, П. Безнара, вивчення доробку яких засвідчує наявну термінологічну невизначеність феномена "анімаційна діяльність". У дослідженнях вітчизняних учених також зафіксовано неоднозначне трактування цього соціально-педагогічного явища – увага акцентується здебільшого на організаційно-дозвіллєвому аспекті спортивної анімаційної діяльності особистості (А. Віндюк, Г. Лактіонова, Л. Міщик, І. Петрова, В. Поліщук, Т. Лесіна).

На думку психологів (О. Бодальов, І. Єрмаков, Ю. Кулюткін, Л. Орбан-Лембрик, М. Рибніков, М. Степаненко, Г. Сухобська, Г. Білицька, Є. Варбан, Т. Титаренко, Л. Сохань, В.Циба, В. Ямницький та ін.), життєва компетентність інтегрує різні види компетентностей, які розкривають загальні здатності людини в тих чи інших сферах життєдіяльності.

Аналізуючи сучасні напрацювання з теми дослідження, можемо зробити висновки, що із різноманітності підходів, напрямів щодо вирішення означеної проблеми залишається поза увагою і потребує більш ґрунтовного розкриття питання спортивної анімаційної діяльності як складової життєвої компетентності особистості.

Метою статті є обґрунтування та розкриття складових життєвої компетентності, її впливу на спортивну анімаційну діяльність студента.

Виклад основного матеріалу дослідження. Демократичні перетворення в нашій державі зумовлюють нові підходи до формування особистості студента, його навчання як самостійної активної діяльності, зокрема й майбутніх аніматорів.

Робота спортивного аніматора – фізично й емоційно трудомістка й найбільш тривала. Як результат – практично повна відсутність вільного часу (від 6 до 9 годин на добу). Постійна робота з людьми може бути позитивною або негативною залежно від типу характеру аніматора. Тому, як уже було сказано вище, анімації потрібно присвячувати великий загал часу, зусиль; при цьому необхідно бути життєво компетентним.

Термін «анімація» тлумачиться як натхнення, одухотворення, стимулювання життєвих сил, залучення в активну діяльність [6]. Анімація – це цілісний процес взаємодії аніматорів з людьми в дозвіллєвій сфері на основі поєднання формального керування й неформального лідерства спеціаліста, який здійснює взаємодію. У результаті такої діяльності задовольняються релаксаційно-оздоролювальні, культурно-творчі, освітні потреби та інтереси учасників цього процесу, створюються умови для формування соціально активної особистості, здатної до перетворення навколишньої дійсності та себе в ній.

Анімація має характерні риси: здійснюється у вільний час; відрізняється свободою вибору, добровільністю, активністю, ініціативністю як однієї людини, так і різних соціальних груп; зумовлена національними, релігійними, регіональними особливостями і традиціями; характеризується різноманіттям видів на основі різних інтересів дорослих, молоді та дітей; має певні особливості; характеризується гуманістичною, культурологічною, розвивавальною, оздоровлювальною і виховною спрямованістю [5].

Спортивна анімація як особлива складова організації дозвілля виходить на новий рівень застосування, дає змогу використовувати її в різноманітних аспектах соціальної діяльності.

Визначимо основні функції спортивної анімації, які необхідно враховувати в цільовому розробленні анімаційних програм:

  • адаптаційна функція забезпечує перехід від щоденного оточення до вільного, відпочинкового;
  • компенсаторна функція полягає у вивільненні людини від фізичної і психологічної втоми повсякденного життя;
  • стабілізувальна функція – анімація створює позитивні емоції та стимулювальну психічну рівновагу;
  • оздоровлювальна функція спрямована на відновлення й розвиток фізичних сил людини, ослаблених у повсякденному трудовому житті.

Правильно розроблені спортивні анімаційні програми дозволяють не тільки підняти настрій і тонус відпочивальників, створити позитивну настанову на позитивний результат лікування (санаторії, пансіонати) і відпочинку, але й в комфортних умовах відпочинку привабити людину до здорового способу життя в ігровій, непримусовій атмосфері, до прикладу, за допомогою нескладної гімнастики звільнятися від болі у хребті.

Ураховуючи всі вищевказані функції, а також інформаційні, освітні та рекламні завдання анімаційної діяльності, можемо стверджувати, що ця діяльність є багатовидовою, а анімаційні програми й заходи – різноманітними.

Розглядаючи спортивний анімаційний процес з погляду системного підходу як процес задоволення специфічних потреб людини у спілкуванні, русі, культурі, творчості, розвагах і приємному проведенні вільного часу, виділяють декілька видів анімації:

  • анімація в русі задовольняє потребу людини в русі в поєднанні з приємним хвилюванням;
  • анімація у хвилюванні  відповідає потребі людини у відчутті нового, невідомого, неочікуваного завдяки спілкуванню, відкриттів, а також подоланню труднощів;
  • анімація у спілкуванні задовольняє потребу у спілкуванні з новими цікавими людьми, обміні життєвим досвідом, у відкритті внутрішнього світу людей і пізнанні себе у спілкування;
  • анімація на основі заспокоєння уможливлює задоволення потреби людей у психологічній розрядці від повсякденної втоми завдяки заспокоєнню, усамітненню, контакту з природою;
  • культурна анімація задовольняє потребу людей у духовному розвитку особистості на основі залучення до культурно-історичних пам’яток і сучасних зразків культури країни, регіону, народу, нації;
  • творча анімація передбачає реалізацію людини у творчості, демонструванні своїх здібностей і встановленні контактів із близькими за думкою людьми у спільній творчій діяльності [10].

Принципова особливість спеціаліста-аніматора полягає в тому, що знання психології, економіки, політології, права, теорії управління, основ режисури та інших суспільно значимих і досить престижних сьогодні наук є не самоціллю, а суттєвим засобом реалізації провідної метафункції соціально-культурної діяльності – залучення людини до досягнень світової культури, усебічний розвиток її творчого потенціалу.

Спортивний аніматор повинен бути життєво компетентним, володіти основами керування тимчасовим колективом, із яким працює, бути лідером у різноманітних туристських колективах, члени яких відрізняються за віком, освітою, соціальним становищем, уміти впливати на думку тих, хто поряд. Велике значення має схильність до лідерства, а саме: уміння проявляти ініціативу, привертати і спрямовувати увагу інших, пропонувати їм рішення, здатність розмовляти мовою співбесідників. Спортивні аніматори повинні володіти високими діловими якостями, глибокими знаннями психології людей, практичними навичками роботи в умовах чітко вибудуваного механізму. Тобто компетентнісний потенціал особистісної та соціальної активності цих фахівців має бути на високому рівні.

Компетентнісний потенціал особистісної та соціальної активності особистості характеризується такими показниками, як суб’єктність, індивідуальний стиль, творчий характер. Водночас важливим регулятором проявів життєвої активності особистості вважаємо готовність до її виявлення, що залежить від рівня компетентнісного потенціалу.

Адекватність зовнішніх проявів активності забезпечується внутрішніми властивостями особистості, зокрема розвиненою свідомістю й самосвідомістю, здатністю до рефлексії й саморефлексії, інтернальністю, ціннісно-смисловими орієнтирами – орієнтацією на духовні цінності, саморозвиток, самоактуалізацію; розвиненим емоційним і вольовим потенціалом, стійкістю особистості; креативністю тощо [3].

Системоуворювальною складовою життєвої компетентності вченими [3; 7; 9] визначено відповідальність особистості за свою долю, за власні вчинки й дії, їх соціальні наслідки.

Отже, можемо стверджувати, що життєва компетентність як цілісність  характеризується складною взаємодією його провідних параметрів: необхідною умовою існування об’єкта як цілого є компетентнісний потенціал відповідного рівня, який забезпечує готовність до виявлення особистісної та соціальної активності у творенні життя в індивідуально-неповторній формі (достатня умова). Особливості зовнішніх проявів активності забезпечуються комплексом внутрішніх властивостей особистості. Зауважуємо, що категорію життєвої компетентності розглядаємо в межах концепції життєтворчої активності, згідно з якою активність особистості має суб’єктний характер і визначається такими параметрами, як самосвідомість, спрямованість до пізнання себе та світу.

Зважаючи на отриманий опис, у структурі життєвої компетентності умовно можемо виокремити такі компоненти:

  • когнітивний: знання про життя, світ, життєвий досвід;
  • емоційно-вольовий: інтерес до життя, ініціативність, готовність до розв'язання життєвих ситуацій;
  • поведінково-діяльнісний: соціальність, комунікативність, відповідальність, уміння й навички вирішувати життєві ситуації, розробляти і втілювати життєві стратегії;
  • мотиваційний: особистісне зростання, саморозвиток, самоактуалізація, пізнання;
  • рефлексивно-оцінювальний: самооцінка, розвинена рефлексія [11].

Розвиваючи поняття життєвої компетентності, В. Циба [9] наголошує, що рівень її розвитку впливає на осмислення свого призначення, долі, життєвих цілей, смислу життя та на організацію життєвого шляху. Тобто компетентність розкриває міру включеності в активну дію, здатність ефективно розв’язувати проблемну ситуацію в житті, мобілізувати при цьому знання, досвід, цінності, уміння.

Отже, життєва компетентність є цілісним утворенням, яке становить складну системну властивість усієї особистості, що характеризує її здатність зберігати та оптимально відтворювати, розвивати себе, своє життя, успішно діяти в різних життєвих ситуаціях, вирішувати складні життєві завдання та проблеми в усіх сферах життєдіяльності, виконувати життєві й соціальні ролі, які ґрунтуються на життєтворчих знаннях, уміннях і навичках, життєвих досягненнях.

Робота спортивного аніматора базується на принципах і цінностях активного ентузіазму й реалізується в інституційних межах, які можуть набувати різних форм (асоціації, соціально-культурні заклади, локальні спільноти, установи культури, міністерства). Спортивна анімаційна робота потребує різних прийомів, які зобов’язують аніматора бути життєво компетентним, кваліфікованим, здійснювати різноманітну практику культурної, художньої, суспільної, спортивної, прикладної та інших видів діяльності.

Висновки і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Важко переоцінити значення життєвої компетентності в житті людини. Безперечно, наш духовний, фізичний та емоціональний стан залежить від того, як ми наповнюємо вільний час. Очевидно, що правильно наповнена дозвілллєва програма буде значною мірою впливати на всі сфери розвитку людини, такі, як культура, духовність, фізичний стан і, найважливіше,  здоров’я. Усе це зумовлює виникнення нового напряму спортивної діяльності – анімації. На сьогодні цей напрям набуває активного розвитку у світі як більш адекватний спосіб розвитку особистості.

Спортивний аніматор повинен бути життєво компетентним, володіти основами керування тимчасовим колективом, із яким працює, бути лідером у різноманітних туристських колективах, які відрізняються за віком, освітою, соціальним становищем, уміти впливати на думку тих, хто поряд.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Подальших наукових розробок потребує обґрунтування та запровадження інтерактивних технологій спортивної анімаційної діяльності студента;  питання профільної підготовки в умовах закладу вищої освіти другого й третього рівнів акредитації; перспективним напрямом досліджень вважаємо саморозвиток студента як спортивного аніматора в умовах діяльності молодіжних організацій.

Як найкращий із можливих способів вирішення розглядуваної проблеми розглядаємо ініціювання участі студентів у спортивній анімаційній діяльності та їх залучення до проектної діяльності, оскільки саме "навчання в дії" забезпечує оптимальність і результативність процесу стимулювання студентів до спортивної анімаційної діяльності.

 

Список використаних джерел

  1. Безпалько О. В. Молодь і дозвілля : Теорія, методика і практика роботи з підлітками та молоддю за місцем проживання / [Безпалько О. В., Годлевська А. І., Ірза Г. О., Капська А. Й., Карпенко О. Г.] / Український науково-дослідний ін-т проблем молоді. – К. : А.Л.Д., 2000. – 208 с.
  2. Віндюк А. В. Організація спортивної анімації : навчальний посібник / Віндюк А. В., Захаріна А. Г., Захаріна Є. А. – Запоріжжя : КПУ, 2014. – 176 с.
  3. Єрмаков І. Феномен компетентісно спрямованої освіти / І. Єрмаков, І. Погоріла // Відкритий урок : розробки, технології, досвід. – 2005. – № 9–10. – С. 2.
  4. Лесіна Т. М. Соціально-педагогічні аспекти анімаційної діяльності майбутнього фахівця / Т. М. Лесіна // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. – Ізмаїл, 2005. – Вип. 19. – (Серія  "Педагогічні науки"). – С. 87–90.
  5. Максимовська Н. О. Анімація дозвілля як засіб соціального розвитку особистості в соціумі, що глобалізується [Електронний ресурс] / Н. О. Максимовська // Вісник Харківської державної академії культури. – 2012. – Вип. 35. – С. 268–278. – Режим доступу : http://www.ic.ac.kharkov.ua /RIO/v35/35-3-3.pdf.
  6. Нікітський М. В. Теоретичні та історичні аспекти сучасної соціокультурної анімаційної діяльності / М. В. Нікітський // Вісник ПСТГУ. – 2008. – Вип. 3 (10). – IV: Педагогіка. Психологія. – С. 28–36.
  7. Степаненко М. Д. Життєва компетентність особистості : концептуальні засади та соціальні виміри : дис. … канд. філос. наук : 19.00.03 / Степаненко Михайло Дмитрович. – Харків, 2006. – 205 с.
  8. Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості у межах і за межами буденності : монографія / Т. М. Титаренко. – К. : Либідь, 2003. – 376 с.
  9. Циба В. Життєва компетентність у соціології / В. Циба // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство : наук.-метод. зб. – К. : Контекст, 2000. – С. 87–93.
  10. Шульга І. І. Педагогічна анімація на практиці соціального виховання [Електронний ресурс] / І .І. Шульга // Шкільні технології. – 2006. – № 3. – С. 134–136. – Режим доступу : http://www.aefs.edu.al.
  11. Ямницький В. М. Розвиток життєтворчої активності особистості : теорія та експеримент : монографія / В. М. Ямницький. – Одеса : ПНЦ АПН України ; СВД Черкасов М.П., 2006. – 362 с.

 

Чалий Л. В. Спортивная анимационная деятельность студента в контексте жизненной компетентности

В статье раскрыто сущность спортивной анимационной деятельности студента в контексте системного подхода как процесс удовлетворения специфических потребностей в общении, движении, культуре, творчестве, развлечениях и приятном проведении свободного времени.

Обосновано значительную роль жизненной компетентности личности в организации эффективной анимационной деятельности.

Ключевые слова: спортивная анимационная деятельность, жизненная компетентность, компетентностный подход, знания, умения, приобретенный опыт.

 

Chaliy, L. V. Sports Animation Student Activities as Part of Life Competence

The article outlines the essence of the student's sport animation activity from the point of view of the systematic approach as a process of meeting the specific needs of communication, movement, culture, creativity, entertainment and the enjoyment of free time, while the vital competency is identified as a component.

Sport animation provides theoretical training, because the result is only possible when there is a theoretical basis. The basis of sports animation is a healthy lifestyle. A healthy lifestyle combines everything that promotes a person's social, professional and household functions.

One of the leading components of sports animation is the vital competence, which is considered in modern psychology as a set of knowledge of the laws of life, the ability to apply them in their own lives and unique individual experience of the individual, including the student.

Keywords: sports animation activity, life competence, competence approach, knowledge, skills, acquired experience.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5968