Глінчук Ю.О.,
доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін, технологій та цивільної безпеки Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат педагогічних наук
Рецензент: Юсенко А.С.,
завідувач кафедри загальнотехнічних дисциплін, технологій та цивільної безпеки Рівненського державного гуманітарного університету, академік АБОЗ, голова обласної науково-методичної ради з цивільного захисту, безпеки життєдіяльності та основ медичних знань, кандидат технічних наук
Концептуальні складові вдосконалення фахової працеохоронної компетентності вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти
У теоретичному та практичному вимірах проаналізовано ключові проблеми охорони праці суб’єктів загальноосвітнього середовища. На цій основі обґрунтовано концептуальні складові вдосконалення фахової працеохоронної компетентності учителів у системі післядипломної освіти.
Ключові слова: учні, учителі, проблеми охорони праці, працеохоронна компетентність, система післядипломної освіти.
Постановка проблеми. Нині в системі загальної середньої освіти актуальною є потреба професійно компетентного вчителя, здатного до динамічних змін, безперервного фахового вдосконалення протягом усього періоду трудової діяльності. Це зумовлено постійними змінами програм, підручників і стандартів освіти, зростанням професійних стресорів, погіршенням соціально-політичних умов, упровадженням інформаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності, масштабним погіршенням здоров’я юного покоління за період навчання у школі, зростанням професійної захворюваності вчителів тощо.
Тому саме система післядипломної освіти відіграє ключову роль координатора процесу професійного вдосконалення педагогів, зокрема, й у галузі охорони праці.
Згідно статистичних і дослідницьких даних [13], причиною стрімкої втрати здоров’я юним поколінням за період навчання в закладі загальної середньої освіти є дія негативних чинників освітнього середовища.
Проблема втрати здоров’я стосується й інших суб’єктів освітнього процесу – учителів: стан здоров’я більшості з них оцінюється як критичний [5]. Прикрим є і той факт, що саме вчителі очолюють десятку “свідомих алкоголіків” – тих, хто має алкогольну залежність, але усвідомлює необхідність позбавлення від неї [10].
Вищезазначене й зумовлює необхідність удосконалення фахової працеохоронної компетентності учителів як компетентності зі збереження життя, здоров’я та працездатності суб’єктів освітнього процесу.
Зазначаємо, що в педагогічних закладах вищої освіти нормативна навчальна дисципліна "Охорона праці в галузі" викладається відносно нещодавно, тому в закладах загальної середньої освіти фактично працює покоління педагогів, працеохоронна компетентність яких цілеспрямовано не формувалася. У системі вищої педагогічної освіти, зважаючи на нововведеність згаданої дисципліни, процес формування працеохоронної компетентності студентів педагогічних спеціальностей має ще чимало труднощів [2].
Проблема фахової працеохоронної компетентності актуалізована й тим, що нині, як зазначає М. Швидун [12], значна частина педагогів продовжує працювати так, як працювала і двадцять, і тридцять років тому, незважаючи на вимоги сучасності, а рівень базової підготовки вчителя не узгоджується з новими вимогами до представників педагогічної професії, що постійно зростають. Приєднуємося до думки Г. Дегтярьової [3], що під час швидких змін, спричинених революцією в галузі сучасних технологій, та процесу модернізації освіти в Україні в системі післядипломної педагогічної освіти повинні змінитися й підходи до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, що повинно забезпечити неперервність професійної освіти як об’єктивної потреби та невід’ємної складової соціально-економічної політики держави, спрямованої на її подальший цивілізований розвиток, а також забезпечити адекватну запитам практики готовність педагога до ефективної професійної діяльності.
На жаль, власний досвід навчання на курсах підвищення кваліфікації за період роботи в школі та опитування 126 вчителів, які мають досвід курсової підготовки в системі післядипломної педагогічної освіти, свідчать про те, що наразі зміст післядипломної освіти не повною мірою відповідає сучасним освітньо-соціальним запитам. Проблему посилює й зменшення фінансування інститутів післядипломної освіти, що призвело до залучення викладачів на курси підвищення кваліфікації педагогічних працівників значно нижчого науково-методичного рівня, ніж раніше.
Метою статті є визначення концептуальних складових удосконалення працеохоронної компетентності вчителів у системі післядипломної освіти.
Виклад основного матеріалу. Концептуальні складові вдосконалення працеохоронної компетентності вчителів визначено на основі теоретичного і практичного вивчення наявних проблем охорони праці суб’єктів освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти.
Теоретичний аналіз охорони праці в закладах загальної середньої освіти як діяльності зі збереження життя, здоров’я та працездатності суб’єктів освітнього процесу дозволяє стверджувати про її незадовільний стан. Так, аналізуючи сучасне освітнє середовище закладу загальної середньої освіти щодо здоров’язбереження учнів, В. Шахненко [11] доходить висновку, що хоча ще класиками педагогіки (О. Духновичем, Я.-А. Коменським, Й.-Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинським та ін.) було обґрунтовано здоров’язбережувальну систему навчання і виховання, а А. Макаренком та В. Сухомлинським показано можливості здоров’язбереження учнів у освітньому процесі на практиці, нині в освітньому середовищі зазначених закладів освіти ще наявні відгуки "бездітної педагогіки", що негативно відображається на здоров’ї школярів. Щодо організаційних засад організації освітнього процесу в школі, зазначаємо, що тривалість робочого дня школяра, на відміну від дорослого, триває півтори зміни.
На думку В. Базарного [7], такі фактори, як недостатнє освітлення, особливості харчування, незначна фізична активність, традиційна система побудови уроків, способи передавання інформації у школі витіснили детермінанти біологічного розвитку людини: прямостояння, простір, рух, фізичні навантаження, орієнтувально-пошукову активність. Тому дослідник називає школу "вбивчим конвеєром", що калічить учнів фізіологічно і психологічно.
Вважаємо, що ще одним доказом негативного впливу освітніх чинників на учнівський контингент є дослідження здоров’я школярів у освітніх закладах різного типу (І. Калиниченко, О. Стеценко, Н. Стеценко, Т. Стефаник [6]). Авторами виявлено, що в гімназіях та ліцеях на 8,85% більше школярів із хронічною патологією і на 27% більше хворих учнів за період навчання, ніж у закладах із традиційною формою навчання.
Г. Нікіфоров [9] доводить, що педагогічна діяльність зумовлює особливі вимоги до стану професійного здоров’я вчителя, його фізичної і психологічної підготовленості, оскільки професійне здоров’я педагога позначається на здоров’ї його учнів і, що важливо, на всіх рівнях: емоційно-психологічному, біоенергетичному, інформаційному, виховному.
Такі висновки корелюють із думками Г. Мешко [8] про те, що "нездоровий" педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Він не зможе формувати й культуру здоров’я школярів, оскільки в такій діяльності необхідний особистий приклад. Неблагополуччя психологічного здоров’я, деформації особистості педагога, прояви синдрому вигорання, педагогічних криз безпосередньо впливають на здоров’я учнів.
За результатами дослідження Б. Долинського [4], 78% учителів постійно відчувають психологічний дискомфорт під час роботи, 81% – перебувають у постійному стресовому стані, що негативно позначається на їхньому здоров’ї й викликає нервові та серцево-судинні захворювання, 93% – скаржаться на втому від нервових перевантажень, 68% – відзначають неможливість переносити стреси, 57% – визначають взаємини зі шкільною адміністрацією як несумісні. Унаслідок цього виникають емоційні зриви, неврози, зниження працездатності, формується цинічне ставлення до праці й об’єктів своєї праці (негуманне, байдуже ставлення до учнів тощо).
Згідно результатів дослідження М. Зоріної [5], 60% учителів відчувають постійний дискомфорт під час роботи, 85% – перебувають у постійному стресовому стані, 35% педагогів-жінок мають захворювання нервової системи, оскільки їх професія негативно впливає на сімейні стосунки.
Власний досвід роботи в школі та цілеспрямоване практичне вивчення проблем охорони праці суб’єктів освітнього середовища в закладах загальної середньої освіти дає підстави погодитися з поглядами й результатами згаданих дослідників та доповнити вищенаведене. Результати нашого дослідження, у якому взяли участь 326 учителів закладів загальної середньої освіти Волинської, Львівської, Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей, свідчать, що у 96,3% навчальних закладів порушуються основні принципи державної політики в галузі охорони праці: над пріоритетом життя та здоров’я працівників домінує пріоритет "витискання" максимального результату освітньої діяльності (наявність переможців олімпіад та конкурсів, підвищення рівня успішності тощо).
На робочих місцях часто не створюються здорові та безпечні умови праці. Так, зокрема, вагомою та актуальною проблемою 76,1% шкіл є нижча за норму температура в навчальних приміщеннях. Представники шкільної адміністрації в разі перевірки всіляко намагаються завести представників органів санітарного нагляду у класи, де температура оптимальна.
Нині в навчальних класах багатьох закладів загальної середньої освіти рівень освітлення є недостатнім. Навіть без лабораторних вимірювань це гостро відчувається під час перших уроків у першу зміну та останніх уроків у другу.
23,9% респондентів стверджують, що у школах, де вони працюють, є навчальні кабінети, стіни яких уражені пліснявою.
Трудові процеси в багатьох освітніх закладах неадаптовані до можливостей та психологічного стану працівників. Так, 58,3% опитаних учителів незадоволені розкладом уроків та розкладом чергувань у школі й на території.
Результати дослідження показали, що навчання з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності у 84,4% закладів загальної середньої освіти або фіктивні, або недосконалі, оскільки представники шкільної адміністрації переважною більшістю не володіють відповідними працеохоронними компетенціями.
Щодо координації діяльності різних ланок із питань охорони праці на місцевому та державному рівнях, то 98,2% респондентів стверджують про її відсутність.
38,3% опитаних педагогів не були ознайомлені з умовами праці та умовами трудового договору під час оформлення на роботу. У 23,9% закладів загальної середньої освіти колективний договір переоформляється фіктивно. Лише 4,3% вчителів розподіл премії до свято працівників освіти вважають справедливим. У багатьох школах Волинського регіону згідно колективного договору молоді спеціалісти приймаються за контрактом на 9-10 місяців без виплати відпускних; заміна вчителів, які навчаються на курсах підвищення фахової кваліфікації, не оплачується; лише у 3,4% шкіл сільської місцевості для працівників передбачено 2-3 відгули для сільськогосподарської праці, лише в 4% шкіл передбачено 3 відгули, якщо вчитель протягом року не перебував на лікарняному.
Окрім цього, нами було помічено, що у стрімкому процесі комп’ютеризації освітнього середовища закладів загальної середньої освіти недостатня увага приділяється аспектам охорони праці. Зокрема, не враховуються норми перебування учнів за комп’ютером залежно від їх віку. Так, тривалість діяльності за комп’ютером учнів усіх класів на уроках та факультативах з інформатики складає 40-45 хв, а на курсах з інформатики (які часто проводяться в закладах загальної середньої освіти) – 60 хв. При цьому не береться до уваги те, чи застосовувались інформаційні технології в цей день на попередніх уроках.
Практично у всіх закладах загальної середньої освіти вчителі інформатики, окрім посадових обов’язків, виконують частину роботи секретаря, друкуючи ділову документацію, та допомагають іншим педагогам (добровільно чи за вказівкою адміністрації) створювати мультимедійні презентації, сканувати чи друкувати матеріали до різноманітних заходів. Цю роботу вони виконують, зокрема, на перервах, що призводить до порушення режиму провітрювання. У приміщенні також підвищується температура, загазованість, знижується відносна вологість, зростає статична електризація повітря, погіршується його іонний склад [1].
На основі вищезазначеного вважаємо, що першою складовою підвищення працеохоронної компетентності педагогічних працівників у системі післядипломної освіти має бути їх ознайомлення із законодавчими (закони України "Про охорону праці", "Про освіту", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про колективні договори та угоди" та ін.), нормативно-правовими (Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів; Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України; Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти; Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах та ін.) та організаційними засадами охорони праці (Порядок проведення медичних оглядів працівників; Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України; Правила безпеки під час проведення навчально-виховного процесу у кабінетах (лабораторіях, майстернях); Типове положення про представників профспілок з питань охорони праці; наказ МОН України від 12 лютого 2001 року № 57 "Про заборону тютюнопаління в навчальних закладах"; примірні інструкції з охорони праці, безпеки життєдіяльності з видів робіт для навчально-виховних закладів та ін.).
Наступною концептуальною складовою вдосконалення фахової працеохоронної компетентності учителів, на наш погляд, має бути ознайомлення з технологіями збереження здоров’я учнів та способами їх реалізації. Проте варто відзначити, що в сучасності до класифікації технологій збереження здоров’я учнів у науковій спільноті немає єдиного підходу. Згідно наших переконань, загалом технології збереження здоров’я учнів можна поділити на здоров’явідповідні (технології, які реалізуються в освітньому процесі без шкоди для здоров’я його суб’єктів) та здоров’яформувальні (технології, спрямовані на збереження та розвиток здоров’я суб’єктів освітнього процесу).
Способами реалізації здоров’явідповідних технологій є такі: відповідність освітнього середовища санітарно-гігієнічним, архітектурно-будівельним, технічним, соціально-правовим, ергономічним та методичним вимогам; адекватність, відповідність та оптимальне поєднання фізіологічного, психологічного, інтелектуального навантаження, урахування програмних вимог, вікових та індивідуальних особливостей учнів; упровадження найефективніших та найоптимальніших технологій досягнення результатів навчання.
Як методи впровадження здоров’яформувальних технологій розглядаємо інформування, просвіту учнів, педагогів, батьків і обслуговуючого персоналу закладу загальної середньої освіти, медсестри щодо здоров’язбереження учнів; виявлення та врахування родинних чинників впливу на фізіологічне й психологічне здоров’я учнів; налагодження плідної співпраці педагогаів, психолога, медсестри, адміністрації закладу освіти й батьків із метою збереження здоров’я учнів (консультування, обмін інформацією, узгодження дій та ін.); забезпечення сприятливого психологічного мікроклімату; здійснення вчасної фізичної та емоційної розрядки (фізкультхвилинки, психогімнастика, пальчикові, зорові, дихальні гімнастики і т. і.); створення ситуацій успіху, забезпечення прогресу в освітній діяльності; забезпечення можливості для школярів виділитися, відзначитися, самореалізуватися; оцінювання результатів діяльності, а не особистості дитини; позитивність прогнозів щодо процесу чи результату діяльності учнів; упровадження засад гуманістичної педагогіки (особистісно зорієнтованй підхід, гуманізація всіх видів діяльності та ін.); розвиток адекватності оцінки ситуацій та самооцінки; розвиток мотивації до збереження, підтримки та зміцнення здоров’я; розвиток саногенного мислення; постійний аналіз і моніторинг здоров’я учнів, профілактика його розладів та відповідні корекційні впливи; органічне включення здоров’язбережувальної складової до змісту навчального матеріалу; профілактика шкільного травматизму; навчання безпечній та здоров’язбережувальній поведінці.
Удосконалення компетентності зі збереження професійного здоров’я та довголіття педагогічного працівника, на наше переконання, повинне базуватися на знанні фізіологічної та психологічної складової розумової праці; обізнаності з негативними виробничими чинниками освітнього середовища та їх впливом на здоров’я педагога; розумінні впливу сучасних освітніх та соціокультурних умов на професійне здоров’я; знанні й розумінні сутності професійних розладів і захворювань, їх ознак та проявів; умінні діагностувати ознаки розладів професійного здоров’я та попереджувати їх виникнення.
Висновки. Отже, концептуальними складовими вдосконалення фахової працеохоронної компетентності учителів у системі післядипломної освіти, на наш погляд, є такі:
- законодавчі, нормативно-правові та організаційні засади охорони праці в освітньому середовищі закладу загальної середньої освіти;
- технології збереження здоров’я учнів і способи їх упровадження;
- технології збереження професійного здоров’я та довголіття вчителя.
Список використаних джерел
- Глінчук Ю. Негативні виробничі чинники сучасного загальноосвітнього шкільного середовища / Юлія Глінчук // Нова педагогічна думка. – 2014. – № 4 (80). – С. 92–95.
- Глінчук Ю. Стан та проблеми формування фахової працеохоронної компетентності в студентів педагогічних спеціальностей / Юлія Глінчук // Нова педагогічна думка. – 2019. – № 1 (97). – С. 13–16.
- Дегтярьова Г. А. Система післядипломної педагогічної освіти як одна із пріоритетних складових неперервної освіти [Електронний ресурс] / Г. А. Дегтярьова // Науковий огляд. – 2015. – № 20 (10). – Режим доступу : http://naukajournal.org/ index.php/naukajournal/ article/view/615/784.
- Долинський Б. Т. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів до формування здоров’язбережувальних навичок і вмінь у молодших школярів у навчально-виховній діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія та методика професійної освіти" / Б.Т. Долинський. – Одеса, 2011. – 45 с.
- Зоріна М. О. Професійне здоров’я вчителя як важлива складова його діяльності / М. О. Зоріна // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2013. – Вип. 33 (86). – С. 175–179.
- Калиниченко І. О. Оцінка стану здоров’я школярів загальноосвітніх навчальних закладів різного типу / [Калиниченко І. О., Стеценко О. В., Стеценко Н. М., Стефаник Т. В.] // Вісник СумДУ. – 2012. – № 1. – (Серія "Медицина"). – С. 172–177.
- Монологи Базарного, или как остановить убийственный конвейер // Учительская газета. – 1996. – № 36 (10.09). – С. 15.
- Мешко Г. М. Професійне здоров’я педагога як умова ефективної виховної діяльності / Г. М. Мешко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2005. – Випуск 24. – С. 94–96.
- Никифоров Г. С. Психология здоровья : учеб. пособие / Г. С. Никифоров. – СПб. : Речь, 2002. – 256 с.
- ТОП-10 питущих професій // Директор школи України. – 2010. – № 5. – С. 62.
- Шахненко В. І. Бережливе ставлення держави і вчителя до здоров’я учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи як соціально-педагогічна проблема / Шахненко В. І. // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна : збірник наукових праць. – 2011. – № 95. – Вип.10. – (Серія "Валеологія : сучасність і майбутнє"). – С. 42–50.
- Швидун В. М. Модернізація системи державного управління післядипломною педагогічною освітою в Україні / Швидун Віктор Миколайович // Випереджаюча освіта для сталого розвитку як практично-зорієнтована модель реформування галузі в регіоні : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 31 березня 2011 року) ; наук. ред. О. Є. Висоцька. – Дніпропетровськ : ДОІППО, 2011. – 228 с.
- Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідеміологічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України. 2017 рік / МОЗ України ; ДУ "УІСД МОЗ України". – К, 2017. – 516 с.
Глинчук Ю. А. Концептуальные составляющие усовершенствования профессиональной трудоохранной компетентности учителей в системе последипломного педагогического образования
В теоретическом и практическом измерениях проанализированы проблемы охраны труда субъектов общеобразовательной школьной среды, обоснованы концептуальные составляющие усовершенствования профессиональной компетентности учителей в системе последипломного педагогического образования.
Ключевые слова: ученики, учителя, проблемы охраны труда, трудоохранная компетентность, система последипломного педагогического образования.
Нlinchuk Yu. O. Conceptual Components of Improving the Professional Labor Competency of Teachers in the System of Postgraduate Teacher Education
The attention on the issue of professional labor protection competence of teachers as competence in preserving the life, health and capacity of the subjects of the educational process is updated.
The key role of the system of postgraduate pedagogical education in the improvement of professional labor protection competence of teachers is emphasized. It is concluded that the content of postgraduate education of teachers does not fully meet modern educational and social requirements.
On the basis of theoretical analysis, own experience in school work and purposeful study of negative factors of the general school environment, the conceptual components of improving the professional labor protection competence of teachers in the system of postgraduate education are substantiated: legislative, regulatory and organizational principles of occupational safety in the general school environment; technologies for preserving students' health and ways of their realization; technologies to preserve occupational health and longevity of teachers.
Key words: students, teachers, problems of labor protection, labor protection competence, system of postgraduate education.