Сватенков О. В. Соціально-психологічні особливості дітей трудових мігрантів із проявами сімейної депривації

Сватенков О. В.,
доцент кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, кандидат педагогічних наук

Соціально-психологічні особливості дітей трудових мігрантів із проявами сімейної депривації

У статті розкрито зміст поняття "сімейна депривація", проаналізовано, узагальнено та систематизовано соціально-психологічні особливості дітей трудових мігрантів із проявами сімейної депривації.

Ключові слова: депривація, сімейна депривація, сім’я, трудові мігранти.

Постановка проблеми. За останніми статистичними даними щорічно на заробітки за кордон виїздить від 7 до 9 млн українців. Чинниками поширення трудової міграції в Україні є економічна нестабільність і низький рівень середньої заробітної плати. Сімейні стосунки в сім’ях трудових мігрантів за період відсутності батька чи матері порушуються: у цей час дитині не вистачає уваги, емоційного контакту, спілкування, любові. Дефіцит найнеобхідніших почуттів провокує виникнення негативної поведінки, авторитетність батьків зменшується, дитина відчужується від них, менш вагомими стають духовні й моральні цінності, більшої значимості набувають економічні відносини, від яких дитина залежить, її матеріальні потреби збільшуються.

Відсутність живого спілкування в сім’ї трудових мігрантів може бути причиною виникнення в їхньої дитини сімейної деривації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній науковій літературі розкриваються різні аспекти проблем дітей із дистантних сімей, до яких відносяться й сім’ї трудових мігрантів. У працях Н. Абдюкової, Г. Байзетінова, М. Докторович, Г. Католик, Я. Раєвської, І. Трубавіної, І. Торохтій, І. Юрченко розглядаються особливості Я-концепції, досліджуються соціально-психологічні особливості соціалізації дітей в умовах сімейної депривації, вплив сімейної депривації на особистість дитини, зокрема й на статеву ідентифікацію, емоційну сферу та поведінку.

Я. Гошовський, І. Дубровіна, С. Мещерякова, В. Мухіна, Є. Смірнова, Є. Стребєлєва, Т. Щасная, А. Прихожан, Н. Толстих, Т. Шульга, Л. Шипіцина, І. Ярославська в наукових дослідженнях розглядають фактори, які обумовлюють появу різних видів депривації.

Загальні теоретичні положення соціальної роботи з сім'ями трудових  мігрантів, значення виховання в сім’ї розкрито в роботах  І. Зайнишева, П. Павленка, Є. Холостової, Н. Куб’як, В. Бочарової, О. Бондарука, Н. Чепелевої, М. Голубенко, Т. Гончаренко, Л. Карамушки;  особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми, батьки яких виїхали працювати за кордон, проаналізовано у працях Т. Веретенко, Т. Дорошок, М. Євсюкової,  І. Звєрєвої, Г. Венгер, Т. Титаренко.

Метою статті є узагальнення й систематизація соціально-психологічних особливостей дітей трудових мігрантів із проявами сімейної депривації.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасній науковій літературі поняття «депривації» трактується по-різному. За тлумаченням  Л. Міщик [4], депривація – це соціально-психічний стан, виникнення якого зумовлене життєдіяльністю особистості в умовах тривалого позбавлення або обмеження можливостей задоволення життєво важливих потреб. 

Й. Лангмейєр, З. Матейчек [10] вважають, що соціально-психічна депривація є соціально-психічним станом, який виник у результаті життєвих ситуацій, де суб’єкту не надається можливість для задоволення деяких його основних (життєвих) психічних потреб достатньою мірою протягом достатньо тривалого часу.

Існують інші визначення депривації, але, узагальнюючи їх зміст, доходимо висновку, що сутність поняття розглядається як позбавлення, обмеженість, усунення, втрата особистістю різних видів почуттів, емоцій, потреб, які блокують життя людини в цьому стані. Для індивіда в такий момент характерна пригніченість, драматичне переживання, занурення в себе.

Розрізняють чотири види депривації [3]:

• сенсорна депривація як зменшення кількості чутливих стимулів або їх обмежена зміна;
• депривація значень (когнітивна) з’являється за умов надто мінливого, хаотичного або не досить змінного зовнішнього середовища. За таких обставин структура навколишнього світу сприймається без чіткого впорядкування і значення, що не дає можливості розуміти, передбачати й регулювати необхідний рівень своєрідної активізації для нормального розвитку. Часто науковці розглядають когнітивну недостатність як одне з явищ ранньої сімейної депривації;
• емоційна депривація полягає в обмеженій можливості для встановлення емоційного відношення до певної особи або переривання такого емоційного зв’язку, якщо він уже був налаштований;
• депривація ідентичності (соціальна) виникає в умовах обмеженої змоги для осягнення певної самостійної соціальної ролі завдяки ідентифікації з дорослою людиною або старшою дитиною.

Незадоволення потреби емоційної близькості з дорослими призводить до відсторонення дитини від батьків, результатом чого є небезпека появи сімейної депривації як наслідку недостатньої стабільності в житті індивіда, позбавленого в дитячі роки відповідної емоційної підтримки, яку неможливо замінити подарунками чи матеріальним забезпеченням.

О. Девятова [4] визначає сімейну депривацію як багатокомпонентний соціально-психологічний феномен, що зумовлює низку пограничних психічних розладів у дітей із груп "соціального ризику": розлади вікового психологічного розвитку (гіперактивна поведінка, реактивні розлади прихильності), пов'язані з сімейним стресом, психологічно обумовлені невротичні реакції, невротичні стани у вигляді тривожних розладів.

Приєднуємося до думки А. Прихожанина [5], що сімейна  деривація – це втрата зв’язку з одним із батьків або недостатність взаємодії з ними, що призводить до відчуття дефіциту емоційного тепла й виявляється насамперед у сенсорно збідненому середовищі, коли індивід не відчуває задоволення від погладжувань, погойдувань, розмов, дотиків тощо.

У період вимушеної розлуки між дитиною й дорослими виникає дисбаланс і криза відносин. Наслідком цього є втрата духовних цінностей, ретрансльованих батьками в спілкуванні; значення набувають економічні відносини, оскільки свої почуття батьки проявляють за допомогою грошей, подарунків. У період таких стосунків для дитини пріоритетними стають  матеріальні блага й цінності, поступово вона віддаляється від батьків та їхніх проблем, у неї формується споживацька модель взаємостосунків.

Дефіцит спілкування в родині, у якій один із батьків перебуває за кордоном, певним чином впливає на світогляд дитини та її майбутнє доросле життя, оскільки може призвести до психологічних розладів і негативних станів.

Почуття та взаємовідносини, які виникають у батьків та прабатьків, потім впливають на взаємовідносини батьків та дітей. Поведінку батьків, розподіл у сім’ї жіночих і чоловічих обов’язків діти сприймають як норму, яку вони наслідують у своїй сім’ї. Залежно від моделі сім’ї, стилю виховання й життя, рівня благополуччя, морального клімату створюються уявлення дитини про своє майбутнє, місце у світі взагалі та про побудову сім’ї зокрема. Дитина, спостерігаючи за батьками, їхніми стосунками, переймає дух сімейних стосунків, спрямованість життєдіяльності сім’ї, приймає естафету родинних традицій, духовних цінностей [6]. Сім’я – єдина й унікальна група, у якій із дитинства оптимально та природно задовольняються й біологічні, і психічні потреби дитини. Відсутність батьків уключає механізм психічної – сімейної – депривації, яка починає впливати на сім’ю в цілому та на окремих членів родини.

Довгий час проблему сімейної депривації пов’язували лише із вихованцями закладів інтернатного типу. Проте поява й поширення в останні десятиліття явища трудової міграції додали до потенційних депривантів ще й дітей трудових мігрантів. Просторова відстань між членами родини, характерна для дистантних сімей, розриває внутрішні сімейні зв’язки, викликає емоційне відчуження, стосунки дітей із батьками все більше дистанціюються. Батьки, повертаючись додому на короткий термін, не встигають налагодити стосунки з дітьми [1]. До того ж такий нерівномірний у часі виховний вплив, який не враховує вікові зміни у психіці дитини, може навіть нашкодити. Як наслідок цього відбувається поступове зменшення потенціалу родинної соціалізації, порушення процесу ідентифікації, нарощується нестача патернів “дорослості”. Як і в дітей з інтернатних закладів, у дітей із сімей мігрантів не формується чітке уявлення про сімейні стосунки, важче засвоюються зразки соціальних ролей. Психіка дитини в умовах родинної депривації інфантилізується, що в майбутньому призводить до труднощів у сімейному житті. Депривованій дитині внаслідок цього складно буде виконувати соціальні ролі; вона частіше, ніж однолітки, не зможе виконувати батьківські функції [4].

Можливий також розвиток "феномена відчуження", коли від покоління до покоління тягнеться, як ланцюг, негативна атмосфера відсутності тепла й любові в сім’ї [11]. Загалом зазначаємо, що психологічні проблеми, які виникли в дитинстві та не були подолані, впливатимуть на стосунки зі своїми дітьми в майбутньому.

Проблема відсутності відносин між членами родини трудових мігрантів пов’язана й з уявним образом власної сім’ї, який формується в особистості. А. Колесник наголошує: "…внаслідок того, що батьки впродовж багатьох років живуть і працюють окремо від дітей, в останніх не закладається модель поведінки обох батьків як щодо дитини (або дітей), так і щодо одне одного" [9, с. 5].

Установлено, що проблеми, які мають діти трудових мігрантів, здебільшого мають соціально-психологічний характер. Це пов’язане з низкою особливостей їхньої особистості. Так, наприклад, деяких із них відрізняє замкнутість; цим дітям притаманне почуття провини щодо батьків: вони вважають себе винними в тому, що їхні батьки поїхали за кордон. Водночас іншим представникам цієї групи властива демонстративність і бажання привернути увагу.

Як зазначає В. Хлюпін [13], у дітей трудових мігрантів  виникають проблеми в емоційно-вольовій сфері на етапі первинної соціалізації, що позначається на спілкуванні, навчанні й майбутній трудовій діяльності. Шкільна успішність знижується, вулична компанія заміняє батьківський авторитет – усе це призводить до бездоглядності та соціально-педагогічної занедбаності, іноді – до затримки психічного розвитку. На таку дитина перестає впливати сім’я та школа, у неї формується низька самооцінка, з’являється почуття емоційної незахищеності й непотрібності, відбувається викривлення ціннісних орієнтирів і моральних понять, вона відчуває труднощі у стресовій ситуації й не здатна проговорити свої переживання, тож у неї втрачається життєва опора й не формується уявлення про сенс життя.

В. Сподар [12] вказує, що майже всім дітям трудових мігрантів притаманна характерна риса – порушення соціалізації, яка проявляється по-різному: як нездатність адаптуватися до незнайомого середовища, до нових обставин, порушення статевої орієнтації, втрата або відсутність ціннісних орієнтацій, норм моралі й моральності, бездуховність, втрата інтересу до знань, шкідливі звички, жорстокість, агресивність, лінощі. Досить часто про негативні прояви поведінки дітей трудових мігрантів говорять як про механізм психологічного захисту.

Розглянемо проблеми та можливі загрози для дітей трудових мігрантів. Першою з них є переживання втрати. Під час розлуки дитина відчуває біль і переживання, почуття суму за дорослим, цей період для неї болісний.

Існує також загроза соціальної дезорієнтації. Через помилки батьків і родичів, які виховують дитину, у неї можуть виникнути проблеми з умінням адаптуватися до життєвих ситуацій, установлювати взаємостосунки, формувати власні позиції.

Відсутність відчуття підтримки батьків помітно впливає й на розвиток дитини. Навіть для дорослих людей сім’я все одно залишається важливою опорою у складних життєвих ситуаціях. Для дитини, яка не має великого життєвого досвіду, сформованих моделей поведінки у складних ситуаціях, сім’я має провідне значення в подоланні кризових явищ і складних життєвих обставин.

Результатом виїзду батьків в іншу країну для заробляння коштів для блага дитини є виникнення в неї образ, оскільки їй постійно про це нагадують.

Також думки про те, що дитину залишили, може спричинити погане ставлення про себе, сформувати низьку самооцінку як невартої уваги та любові людини.

Таким чином, діти трудових мігрантів не мають можливості повноцінно спілкуватися з батьками, їх соціалізація проходить за межами сім’ї під дією різних факторів та за відсутності підтримки й допомоги. Саме тому важливо в дітей трудових мігрантів сформувати поняття про сенс їхнього життя й особистісні цінності, здатність мати особисту думку.

Сімейна депривація заважає в майбутньому збудувати повноцінну, гармонійну родину. Вплив сімейної депривації стосується не тільки дітей, які виховуються поза родиною, а й дітей із сімей трудових мігрантів. У зв’язку із цим особливого теоретичного та практичного значення набуває вивчення уявлень про майбутнє сімейне життя дітей, які перебувають у деприваційній ситуації. Уявлення, сформовані в дитинстві, започатковують життєвий план або сценарій, що провокує людину до цілей, які співпадають із ним. Побудувати будь-що, не уявляючи результату, неможливо. Тому кожна особистість намагається вибудувати своє життя, сім’ю так, як вона уявляє.

Уявлення про майбутню сім’ю також дуже важливі для формування феномена "батьківства", який взагалі регулює майже всі взаємовідносини в сім’ї та забезпечує первинну соціалізацію дитини. Ці уявлення дитина переважно засвоює з найближчого навколишнього середовища, тож вони залежать насамперед від середовища, у якому вона виховувалася. Образи майбутньої сім’ї та батьківства тісно пов’язані. Так, наприклад, уявлення про майбутню сім’ю дівчат із неблагополучних сімей суттєво відрізняються від дівчат із благополучних сімей [8]. По-перше, вони бажають створити сім’ю в більш ранньому віці. По-друге, їхні уявлення мають компенсаторний характер і є проявом депривованих потреб у безпеці та любові в батьківській сім’ї.

Психічний стан депривованої особистості виявляється в її підвищеній тривозі, почутті глибокої незадоволеності собою, оточенням, життям, втраті життєвої активності, у стійкій депресії, що переривається іноді сплесками неспровокованої агресії. У той же час у кожному окремому випадку ступінь деприваційного негативізму особистості різний. Вирішальне значення в цьому належить вияву та взаємодії двох основних факторів: рівня стійкості конкретної особистості, її деприваційного досвіду, здатності протистояти впливу ситуації; ступеня жорсткості, модифікаційної потужності й міри багатоаспектності деприваційного впливу. Часткове обмеження можливостей задоволення якоїсь однієї з потреб, особливо у випадку тимчасової деприваційної ситуації, за своїми наслідками менш небезпечне для особистості порівняно з випадками, коли вона потрапляє в умови тривалої і практично повної неможливості задоволення цієї потреби. Деприваційний вплив на одну з потреб, яким би жорстким не був, часом може бути ослаблений завдяки повноцінному задоволенню інших основних потреб даної особистості.

Багато дистантних сімей не мають можливості певною мірою реалізовувати виховну функцію, значення якої полягає в передаванні дітям досвіду, знань, норм поведінки у процесі їхнього входження до системи суспільних відносин соціального, оскільки лише повноцінне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд [5].

У цілому дітям трудових мігрантів притаманні ті ж проблеми, що і їхнім одноліткам, але через відсутність батьків у них виникають переживання за долю батьків, неспокій, самотність, страх, образа, надмірні намагання самоствердитися, які часто проявляються в девіантній поведінці та конфліктах. Нерідко діти бачать своїх батьків безпомічними й незахищеними, у результаті чого перестають сприймати їх як гарантів власної безпеки, втрачають емоційний комфорт, який сім’я традиційно забезпечувала. Діти, яких виховує один із батьків, не можуть ідентифікувати себе, відтак можуть тяжіти до гомосексуальних стосунків у юності, або виростають егоїстичними "нарцисами". Образа на батьків викликає у них почуття провини за власну неповноцінність, а неконтрольована поведінка породжує послаблення волі, спричиняє марнування часу, захоплення гральними автоматами тощо, за ідеал вони обирають побачене в довколишньому середовищі, а не в сім’ї. Загальновідомо, що душевні травми, отримані в підлітковому віці, залишають глибокий слід у психіці несформованої дитини, яка вкрай потребує батьківської любові, підтримки, поради. Отож, як наслідок, у дітей, позбавлених батьківської опіки, гальмується нормальний розвиток [1].

Найчастіше мама, яка виїжджає за кордон, дітей залишає на батька або літніх родичів, які не можуть повноцінно та оптимально доглядати дітей чи онуків через низку причин. Так, у чоловіків, які залишилися наодинці з дітьми, часто з’являється роздратованість у спілкуванні з ними та близьким оточенням, нетерпимість до будь-яких проявів непослуху. Особливо важко батьком сприймається небажання дітей допомагати йому в домашній роботі, низька успішність дитини в школі, намагання відповісти грубістю й жорсткістю на прохання чи зауваження батька. За останні роки багато дистантних сімей набули статусу неповної, що викликало появу нового комплексу сімейних і дитячих проблем [5].

Сім’ї трудових мігрантів вважаються сім’ями групи ризику тому, що відбувається розрив стосунків між дитиною та матір’ю, виникають негаразди й незручності у спілкуванні, образ матері втрачає авторитет та значення, поступово спроби батьків виховувати дитину погіршуються, а емоційне та психологічне становище не має стабільного стану, постійно змінюється.

Особливості самопочуття дитини в сім’ї залежать також від її благополуччя та стабільності. Виїзд одного чи двох батьків за кордон на заробітки на тривалий час є кризовим явищем у житті дитини. У дистантних родинах не завжди панує злагода між її членами, а випробування відстанню спричиняє розрив справжніх стосунків. Формуються нові відносини, мігранти забувають минуле і свої обов’язки. Якщо така родина не має реальної можливості возз’єднання і спільного проживання, важко очікувати гармонійного розвитку дітей у таких сім’ях.

У дистантній сім’ї  нерідко духовна атмосфера позбавлена спокою, миру і стабільності – необхідних умов для повноцінного духовного та психічного розвитку дітей. Відповідно, зростає ризик нервово-психічних захворювань, знижується здатність дитини до адаптації. Вона не має можливості засвоювати низку моральних загальнолюдських норм, часто формуються суперечливі почуття до своїх батьків [5].

Особливі проблеми і страждання дітей виникають унаслідок розлучення батьків, оскільки один із них перебуває в іншій країні. Руйнується структура сім’ї та виникає страх перед невизначеним майбутнім, який характеризуються підвищеною емоційністю, неврівноваженістю, хворобливою чутливістю, які притаманні перехідному віку, а в підлітків із розлучених сімей мають гіпертрофований характер, роблять його психіку особливо вразливою. Відчуття болю й сорому, власної неповноцінності, покинутості й самотності (діти із дистантних сімей відчувають себе більш самотніми, ніж діти з повних родин) призводять до того, що підлітки стають грубими, роздратованими, некомунікабельними, утрачають інтерес до навчання.

Типовими характерологічними симптомами дітей, які виховуються в сім’ях трудових мігрантів, є такі:

Узагальнюємо проаналізоване вище в таблиці 1.

Таблиця 1

Соціально-психологічні особливості сімей трудових мігрантів  і дітей із таких сімей із проявами сімейної депривації

У таблиці представлено особливості сімей трудових мігрантів і дітей із таких сімей із проявами сімейної депривації. Усі характеристики дітей нами об’єднано в чотири групи, а саме: емоційний стан, особливості характеру, поведінкові прояви та соціальні прояви. Зазначаємо, що наведені характеристики можуть бути притаманні, по-перше, не лише дітям трудових мігрантів, по-друге, у тієї чи іншої дитини можуть мати частковий прояв.

Висновки і перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Ураховуючи результати аналізу й узагальнення наукової психолого-педагогічної літератури, робимо висновки, що основні прояви сімейної депривації у дітей трудових мігрантів можна об’єднати в чотири групи, а саме: емоційний стан дитини (почуття образи та провини, переживання втрати, відсутність опори й підтримки); характерологічні особливості (сенситивна та/або демонстративна акцентуація характеру, занижена або завищена самооцінка, лінь, замкнутість); поведінкові прояви (агресивність, ворожість, підвищена тривожність, шкідливі звички, депресія); соціальні прояви (вади сімейного сценарію, зниження успішності навчання, труднощі у спілкуванні, низький адаптаційний потенціал, недоглянутість, низька соціальна активність).

Зважаючи на значне поширення явища трудової міграції в Україні та, відповідно, зростання кількості дітей, які входять до групи ризику щодо формування сімейної депривації, наведені вище матеріали можуть бути основою для розроблення рекомендацій класним керівникам і соціальним педагогам закладів загальної середньої освіти щодо організації виховної роботи з такими дітьми, програм профілактики проявів сімейної депривації тощо.

Список використаних джерел

1. Ваврик А. Й. Соціальні та психологічні особливості життєдіяльності дітей із сімей трудових мігрантів / А. Й. Ваврик // Молодіжна політика : проблеми та перспективи : збірник наукових праць. – 2010. – №4 (14). – С. 401–405. 
2. Варениця О. Соціально-психологічні проблеми дітей у родинах нелегальних трудових мігрантів // Соціальна політика і соціальна робота. – 2006.  – № 2–3. – С. 72–83.
3. Гошовський Я. О. Ресоціалізація депривованої особистості : монографія / Я. О. Гошовський.  – Дрогобич : Коло, 2008.  – 480 с.
4. Девятова О. Е. Семейная депривация и психические расстройства у детей : монография /  О. Е. Девятова. – М. : Барс, 2004. – 114 с.
5. Дмитрюк Н. С. Ефект батьківської депривації як негативний чинник психічного розвитку  дітей раннього  віку / Н. С. Дмитрюк // Збірник наукових праць РДГУ. –  Рівне : РДГУ, 2016. – С. 63–67.
6. Дорошенко А. Б. Соціальне середовище як фактор формування особистості (соціально-філософський аналіз) : дис. … канд. філос. наук : 09.00.01 / А. Б. Дорошенко. – К., 1994. – 146 с.
7. Католик Г. Діти трудових емігрантів : особливості особистісних конфліктів (опис психотерапевтичного досвіду) / Г. Католик // Вісник Львівського університету. –  2008. – Вип. 1. – (Серія «Філософські науки»). –    С. 220–228.
8. Козубовська І. В. Соціальна профілактика девіантної поведінки : корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей у процесі педагогічного спілкування : монографія / І. В. Козубовська, Г. В. Товканець. –  Ужгород : УДУ, 1998. – 196 с.
9. Колесник А. Корекційна тренінгова програма по роботі з дітьми трудових мігрантів / А. Колесник // Соціальний педагог. Шкільний світ. – 2008. – № 11 (23). – С. 4–6.
10. Лангмайер Й. Психическая депривация в детском воздасте : учебно-методическое пособие / Й. Лангмайер, Зд. Матейчек. –  Прага : Авиценум, 1984. – 334 с.
11. Максименко О.  Г. Особливості функціонування механізмів психологічного захисту особистості в умовах родинної депривації : автореф.  дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Олена Георгіївна Максименко. – Одеса, 2008. – 20 с.
12. Сподар В. С. Діти трудових мігрантів / В. С. Сподар // Соціальна педагогіка : теорія та практика. – 2009. – № 4. – С. 14–18.
13. Хлюпін В. Робота з дітьми мігрантів в школі / В. Хлюпін // Соціальна педагогіка: Діловий журнал для соціальних робітників і педагогів. – 2009. – № 1. – С. 71–76.

Социально-психологические особенности детей трудовых мигрантов с проявлениями семейной депривации

В статье раскрыто содержание понятия "семейная депривация", проанализированы, обобщены и систематизированы социально-психологические особенности детей трудовых мигрантов с проявлениями семейной депривации.

Ключевые слова: депривация, семейная депривация, семья, трудовые мигранты.

Svatenkov, Alexander. Socio-Psychological Characteristics of Children of Migrant Workers with Family Deprivation Symptoms

The article deals with the concept of "family deprivation". Social and psychological characteristics of children of migrant workers with family deprivation symptoms were analysed, summarized and systematized.

Deprivation is a limitation, removal, loss of personality of different types of feelings, emotions, needs that block a person's life during this period. The family deprivation is an integrative type of deprivation that includes some features of cognitive, emotional and social deprivation.

The main symptoms of family deprivation of children of migrant workers can be grouped into four groups: the emotional state of the children (feelings of hurt and guilt, loss experience, lack of support); characterological features (sensitive and / or demonstrative accentuation of character, low or high self-esteem, laziness, seclusion); behavioural symptoms (aggressiveness, hostility, increased anxiety, bad habits, depression); social symptoms (disadvantages of the family scenario, decreased learning success, communication difficulties, low adaptive capacity, neglect, low social activity).

Key words: deprivation, family deprivation, family, migrant workers.