Print this Сторінка

Григор’єва О.В. Структурно-функціональна модель освітнього округу

Григор’єва О.В.,

доцент кафедри методики викладання базових дисциплін Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, кандидат біологічних наук, доцент

 

Структурно-функціональна модель освітнього округу

 

У статті проаналізовано проблеми та перспективи створення освітніх округів в Україні. Подано структурно-функціональну модель освітнього округу, суб’єктами якого є навчальні заклади сільської місцевості. Визначено основні напрями діяльності управлінських структур освітнього округу на першому етапі його формування.

Ключові слова: освітній округ, структурно-функціональна модель, готовність до інноваційної діяльності, проектно-цільове управління.

 

Постановка проблеми. Нині проблеми якості шкільної освіти в Україні можуть бути ефективно вирішені на основі впровадження профільного навчання у старшій школі. На жаль, створення профільних класів у малих містах і сільський місцевості пов'язане зі значними труднощами, а в деяких випадках неможливе через малу кількість учнів і відсутність педагогів високої кваліфікації. Наявність великої кількості малочисельних і малокомплектних навчальних закладів значно ускладнює фінансування навіть першочергових видатків.

Водночас із проблемою фінансування існує низка сутнісних проблем якісної організації навчально-виховного процесу в сільській школі, а саме:

  • низький рівень психолого-педагогічної діагностики та моніторингу розвитку учнів сільської місцевості;
  • відсутність можливості вибору типу навчального закладу, профілю навчання, факультативів, курсів за вибором, гуртків, секцій тощо;
  • низький фаховий рівень учителів, які викладають декілька різних предметів;
  • недостатній рівень соціалізації дітей сільської місцевості;
  • обмежений доступ учасників навчально-виховного процесу до сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Конкретні форми організації, змістовні й організаційні аспекти профільного навчання все ще викликають немало питань і сумнівів. У зв'язку з цим украй важливим є всебічний аналіз наявного вітчизняного й зарубіжного досвіду організації профільного навчання та функціонування шкільних об'єднань.

Сьогодні найпоширенішими моделями організації профільного навчання є однопрофільні та багатопрофільні загальноосвітні навчальні заклади, ліцеї, школи, які функціонують на базі вищих, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, опорних шкіл тощо. Проблеми профільної освіти досліджували О.Егоров [1], Л.Зламанюк [2], Л.Липова, П.Замаскіна [3], В.Химинець [4] та інші. Структуру, особливості, питання і перспективи сільської профільної школи вивчали Л.Загорулько [5], Г.Іванюк [6] та інші.

Функцію добровільного об'єднання загальноосвітніх навчальних закладів різних форм власності з дошкільними, позашкільними й іншими навчальними закладами й установами виконує освітній округ. Проблеми та перспективи освітніх округів розкрили О.Сікора [5], Н.Криволапчук [6], А.Стельмах [7], О.Кравчук [8], Н.Макеєва [9], В.Самодєлов [10].

Відповідно до ідеї освітні округи повинні вирішити більшість проблем освіти в сільській місцевості України. Проте практичне впровадження задекларованих принципів організації і функціонування освітніх округів   викликає багато проблем і труднощів. Відповіді на питання, які постають у ході практичної діяльності, мають бути отримані за допомогою експериментування.

Позитивний досвід створення освітніх округів свідчить про унікальність кожного об’єднання. Отримати ефективно діючий освітній округ можна лише за умови індивідуального підходу до формування умов його створення. Найкращий спосіб досягнення цієї мети – застосування наукової методології. Організація експериментального майданчика на базі освітнього округу сільської місцевості дозволить визначити основні підходи до формування організаційно-педагогічних умов створення округу та отримати модель, яка може бути застосована в організації інших об’єднань навчальних закладів.

Метою статті є представлення створеної структурно-функціональної моделі діяльності освітнього округу та розроблення на цій основі стратегії розгортання організаційно-педагогічних умов для діяльності об’єднання навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Основним методом дослідження є комплексний експеримент з упровадження проектно-цільової методології управління педагогічними процесами.

Структурно-функціональна модель освітнього округу, розроблена авторами, (таблиця 1) демонструє низку організаційних і педагогічних умов, дотримання яких уможливить досягнення мети функціонування освітнього округу – якісної профільної освіти в умовах сучасної української школи.

Розгортання функціональних взаємозв’язків умов здійснюється відповідно представленої моделі знизу вверх.

В основі діючої структури освітнього округу розташовуються органи управління, оскільки ефективне керування є необхідною умовою для якісного функціонування всієї структури. Зазначені органи управління здійснюють організаційні функції, кожна з яких слугує досягненню кінцевої мети. Ключовим для діяльності освітнього округу є транспортування учнів та розподіл профілів між закладами І-ІІІ ступенів з побудовою спільного навчального плану.

Забезпечення організаційних умов діяльності освітнього округу надасть принципову можливість існування (узгодженої роботи) об’єднання навчальних закладів, а також створить оптимальні педагогічні умови інноваційної діяльності педагогічних колективів шкільного об’єднання.

Виконання організаційних умов може забезпечити мережеву співпрацю освітніх закладів, ефективне використання матеріально-технічної і методичної бази викладання профільних предметів, проте мало вплине на якість кінцевого продукту – профільної освіти. Тільки інноваційна педагогічна діяльність кожного вчителя, вихователя, керівника дозволить вирішити поставлені завдання. Базовою педагогічною умовою автори моделі вважають готовність педагогічних працівників закладів освітнього округу до інноваційної діяльності.

Отже, розгортання умов функціонування освітнього округу дасть можливість отримати якісну профільну освіту в сучасній школі на основі якісної управлінської структури та ефективної організації матеріально-технічного та управлінського забезпечення навчально-виховного процесу з подальшим формуванням і розвитком педагогічних умов.

Таблиця 1

Структурно-функціональна модель освітнього округу

Профільне навчання

Педагогічні умови

Система психологічного супроводу (профорієнтація, особистісне зростання, робота з батьками, співпраця з вчителями)

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Здоров’язберігаючі технології

Узгоджена виховна робота загальноосвітніх і позашкільних закладів освітнього округу

Наступність дошкільної, початкової, середньої і старшої шкільних ланок освіти в роботі з обдарованими дітьми

Робота з батьками (інформування, переконання, демонстрація переваг, залучення до діяльності у громадських батьківських організаціях)

Здійснення змістовної допрофільної підготовки

Готовність педагогічних працівників до інноваційної діяльності в умовах освітнього округу

Організаційні

Транспортування учнів, учителів (навчання та позаурочна робота); педагогічний супровід транспортування

Розподіл профільних напрямів серед ЗНЗ І-ІІ ступенів

Матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу, особливо профільного навчання та до профільної підготовки

Запровадження ставок психолога у всіх суб’єктах освітнього округу

Спільний навчальний план освітнього округу

Узгоджена система оцінювання в профільних класах

Плани роботи керівних органів освітнього округу

Моніторинг діяльності освітнього округу

Співпраця з ВНЗ, ПТНЗ, науково-дослідними установами, БМАН

 

Управлінські умови

Матеріально-технічні, фінансові

Організація навчально-виховного процесу в освітньому окрузі

Конференція ОО

Педагогічна рада ОО

Рада ОО

координатор

 

У ході дослідження було проаналізовано актуальний стан Хотинського освітнього округу відповідно до представленої моделі та встановлено проблеми в управлінні об’єднанням навчальних закладів. Нормативне затвердження освітнього округу, розроблені положення про Раду округу, педагогічну раду округу, про мобільний психологічний пункт не дали потрібного результату. З точки зору управління освітньою системою важливо було організувати співпрацю фахівців усіх суб’єктів освітнього округу для досягнення спільної мети.

Способом організації спільної діяльності може стати "Програма діяльності освітнього округу на експериментальний період", за допомогою якої створюються необхідні умови для успішного функціонування освітнього округу.

Програма повинна стати дієвим інструментом узгодженої діяльності всіх суб’єктів, структур і ланок об’єднаних в освітній округ педагогічних колективів. Над створенням Програми діяльності освітнього округу працювало п’ять творчих груп: із питань управління, організації навчально-методичної роботи, психологічного забезпечення, виховної роботи та наступності в роботі дошкільної й початкової шкільної ланок. До складу творчих груп увійшли працівники всіх суб’єктів округу, відповідальні за певний напрям діяльності. До творчої групи з питань виховної роботи увійшли представники всіх позашкільних навчальних закладів освітнього округу.

Метою роботи кожної групи стало напрацювання проектів мережевої роботи навчальних закладів за певним напрямом. Напрацьовані проекти було організовано в "Програму діяльності Хотинського освітнього округу на період 2012-2016 рр.". Програма містить 10 тематичних розділів: 1-2. Розроблення системи управління освітнім округом (нормативне та кадрове забезпечення). 3-6. Забезпечення допрофільної підготовки та профільного навчання (робота з кадрами, організація навчання, матеріально-технічне, методичне забезпечення). 7. Організація виховної роботи. 8. Організація роботи дошкільної та початкової шкільної ланок освіти. 9. Психологічний супровід діяльності освітнього округу. 10. Моніторинг діяльності освітнього округу.

У концептуальній частині програми представлено актуальність, мету, завдання, очікувані результати та умови виконання програми.

Перевагами цього документа є чітко сформульовані очікувані результати та методологія виконання, зазначення відповідальних осіб. На основі цього документа складаються програми і плани роботи навчальних закладів, їх окремих підрозділів. Результати виконання кожного завдання у чітко визначений термін обговорюються на засіданнях педагогічної ради, ради округу або конференції.

Створення Програми діяльності освітнього округу забезпечить вирішення основних завдань зі створення організаційно-педагогічних умов діяльності шкільного об’єднання. Проте роботою творчих груп визначено основні проблеми в організації діяльності освітнього округу, що існують нині:

  1. Відсутність координатора округу. Ця посада не передбачена Положенням про освітній округ і повинна бути введена на рівні відділу освіти. Особа, яка її займатиме, може бути запропонована Раді освітнього округу як заступник голови Ради. Посадові обов’язки заступника Ради округу включатимуть забезпечення виконання всіх технічних процесів управління округом: розроблення планів діяльності Ради, конференцій, педагогічних рад, аналізу виконання програми діяльності округу, створення спільного навчального плану, графіків транспортування учнів та їх виконання, моніторингу діяльності тощо.
  2. Відсутність безперебійного транспортування. У цьому питанні актуальними є такі проблеми: а) відсутність фінансування паливно-мастильних матеріалів та технічного супроводу; б) відсутність педагогічних працівників, які б здійснювали супровід дітей під час перевезення; в) відсутність законної можливості для перевезення дітей у позанавчальний час для позакласної навчально-виховної роботи. Найбільш загрозливим для існування освітнього округу є відсутність фінансування паливно-мастильних матеріалів, що за всіх інших позитивних умов унеможливлює діяльність шкільного об’єднання.
  3. Низька готовність педагогічних працівників освітнього округу до інноваційної діяльності. Ця проблема найяскравіше проявила себе у вигляді психологічного опору нововведенням під час роботи творчих груп. Можна було відмітити низьку інформованість щодо мети й завдань освітніх округів, страх дестабілізації сталої ситуації, втрати напрацьованих переваг у власному закладі, відсутність стимулу (можливість покращення матеріально-технічної бази навчально-виховного процесу, нерозуміння переваг освітнього округу для власного закладу, відчуття загрози знищення навчального закладу, відсутність віри у стабільність нововведення, бажання так співпрацювати, щоб легко повернутись до попереднього стану), небажання збільшувати кількість роботи з документами, низька самооцінка власної педагогічної підготовки.

Спостереження за змінами ставлення учасників творчих груп до діяльності зі створення освітнього округу в процесі підготовки проектів та програми розвитку дозволили побачити позитивний ефект такої роботи. Підтвердження цього припущення стали дані, отримані в результаті діагностики готовності педагога до інноваційної діяльності.

У сучасній педагогічній науці існує багато підходів до визначення понять "інноваційна діяльність", "готовність до інноваційної діяльності" та методів формування готовності до педагогічних інновацій. У психолого-педагогічних джерелах "готовність" визначається як активно-діяльнісний стан особистості, налаштування до певної поведінки, змобілізованість сил на виконання завдання [1; 2].

Готовність педагога до інноваційної діяльності − це складне інтегративне новоутворення особистості, сутність якого складають взаємодія мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного та оцінно-рефлексивного компонентів. Готовність педагога до інноваційної діяльності останніми роками досліджують В. Уруський [1], Н. Клокар [2] та інші.

Для діагностики готовності педагогів до інноваційної діяльності в умовах округу було розроблено анкету (за моделлю готовності, розробленою В.І.Уруським [13]), яка включає три компоненти: мотиваційно-операційний, змістовно-операційний, оцінно-рефлексивний. Для оцінювання мотиваційно-орієнтаційного компонента в авторській анкеті запропоновано два запитання: щодо потреби у творчій реалізації та оцінювання цільової спрямованості педагога. Аналіз змістовно-операційного компонента здійснювався за відповідями на такі запитання: з володіння технікою педагогічних та управлінських інновацій, про рівень інформаційної культури педагога. Оцінно-рефлексивний компонент оцінювався за запитанням про ставлення педагога до експериментальної роботи.

За всіма показниками було здійснено порівняння відповідей респондентів до початку першого експериментального періоду та після його завершення.

Учасниками опитування стали педагоги, які працюють у навчальних закладах Хотинського освітнього округу, – усього 44 особи. 24 респонденти були учасниками творчих груп із написання проектів розвитку округу (експериментальна група), а 20 – не брали участь у роботі творчих груп (контрольна група).  Останні із зазначених до початку експерименту приблизно порівну розподілились за результатами самооцінювання потреби у творчій діяльності: по 31% виявилось таких, які оцінили свою потребу як низьку і високу, а 38% – як потребу середнього рівня. Зазначаємо також, що впродовж дослідного періоду учасники цієї групи свою думку не змінили.

Виразнішими виявились зміни потреби у творчій активності учасників творчих груп: якщо до початку експерименту вони розділились порівну на дві групи із середнім та високим рівнем потреби у творчості, то наприкінці першого етапу експерименту 10% опитуваних оцінили свою потребу як низьку (не бачили особистих ресурсів для прояву творчості в умовах освітнього округу), 60% – визнали середній рівень готовності й лише 30% були переконані в необхідності творчої реалізації за умов експерименту зі створення освітнього округу.

Вивчення мотиваційної складової показало, що в контрольній групі за рік роботи експериментального майданчика збільшилася кількість респондентів із особистими цілями, які неузгоджені з метою експерименту зі створення освітнього округу, та зменшилася частина педагогів, які мали  узгоджені цілі; водночас в експериментальній зник сегмент педагогів, які вважали, що особисті цілі не узгоджуються зі спільними завданнями, проте з’явилась група тих, хто побачив повне узгодження.

експеримент засвідчив, що в педагогів навчальних закладів, які входять до складу округу, виникає страх не витримати конкуренцію. Особливо це стосується вчителів шкіл, рівень роботи яких, на думку самих респондентів, є нижчим, ніж в колег. Такі педагоги входили до складу як контрольної, так і експериментальної груп. Інформування про можливості та перспективи роботи в окрузі дещо заспокоїло учасників проектної команди, у той час як невизначеність та низька інформованість, що призводить до додумування причин і наслідків, лише загострила неможливість побачити позитивні зміни для особистої діяльності в межах освітнього округу в незадіяних у дослідженні  педагогів.

Під час оцінювання змістовно-операційного компонента готовності до інновацій педагоги контрольної групи охарактеризували свій рівень володіння інноваційними технологіями приблизно однаково як на початку року, так і наприкінці його: дещо зменшилась кількість осіб, які вважають свій рівень абсолютно достатнім. Проте в експериментальній групі виявлена інша тенденція: вдвічі зросла кількість педагогів, які вважають свої професійні знання досконалими для здійснення інноваційної діяльності в умовах освітнього округу, та зник сектор відповідей щодо недостатності та непотрібності технологічної підготовки до інноваційної діяльності. Вважаємо, що ці зміни можуть бути пов’язані із двома аспектами: робота у творчих групах підтвердила актуальність і достатність наявних знань, а також сприяла ознайомленню з новими підходами – проектними технологіями управління педагогічним процесами.

Вивчення оцінно-рефлексивного компонента готовності показало, що в контрольній групі ставлення до експерименту оцінено по-різному, а повторне опитування вказувало на негативізацію думки респондентів. Ставлення до експерименту учасників творчих груп не мало негативного характеру в ході дослідження впродовж  першого етапу експерименту. Активна участь педагогів у проектній діяльності стимулювала прийняття ними активної позитивної дослідницької позиції.

Висновки із представленого дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Отже, відповідно до структурно-функціональної моделі базисом діяльності освітнього округу є належні організаційно-управлінські умови: створення локальних нормативних актів, які унормовують спільну діяльність навчальних закладів та запровадження посади координатора освітнього округу з покладанням на нього обов’язків організації узгодженої діяльності  мережі навчальних закладів.

Необхідною умовою діяльності освітнього округу є забезпечення матеріальних умов ведення спільного навчально-виховного процесу на основі фінансування перевезень учнів.

В умовах виконання двох попередніх визначених обставин першочерговою є робота щодо створення педагогічних умов діяльності освітнього округу, тобто  забезпечення якісної профільної освіти як мети.

Подальші дослідження (другий концептуально-діагностичний етап) будуть пов’язані зі створенням системи моніторингу виконання "Програми діяльності суб’єктів Хотинського освітнього округу" та її корекцією за результатами реалізації окремих її завдань, етапів. Особлива увага приділятиметься формуванню готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності в умовах експерименту зі створення освітнього округу та готовності батьків, учнів, педагогічних працівників, регіональних органів управління до співпраці.

 

Список використаних джерел

  1. Егоров, О. Профильное образование : проблемы и перспективы / О.Егоров // Народное образование. – 2006. – № 5. – С. 32-36.
  2. Зламанюк, Л.М. Профільна освіта : шляхи реалізації // Нива знань. – 2005. – № 1. – С. 14-17.
  3.  Липова, Л. Профільне навчання і проблеми соціалізації випускників / Липова, Л., Замаскіна П., Малишев В. // Шлях освіти. – 2008. – № 1. – С. 38-41.  
  4. Химинець, В.В. Інноваційна освітня діяльність / В.В.Химинець. – Ужгород, 2007. – 364 с.
  5. Загорулько, Л.П. Особливості організаційно-педагогічних умов профільного навчання в основній школі Австрії  / Л.П.Загорулько // Педагогічні науки. Освітні інновації : філософія, психологія, педагогіка : зб. наук. праць. –– Суми : СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. – Ч. 1. – С. 66-74.
  6. Іванюк, Г.І. Соціально-педагогічні засади розвитку сільської школи в Україні (1958-2000 рр) / Г.І. Іванюк. – К. : Педагогічна думка, 2007. – 408 с.
  7. Сікора, О.П. Система управління науково-методичною роботою в освітніх округах / О.П.Сікора // Завучу. Усе для роботи. – 2011. – № 17/18. – С. 1-6. 
  8. Криволапчук, Н.В. Освітній округ – реальний шлях для отримання якісної освіти / Н.В.Криволапчук // Завучу. Усе для  роботи. – 2011. – № 17/18. – С.34-36.
  9. Стельмах, А. Г. Творчий підхід до організації науково-методичної роботи з управлінськими та педагогічними кадрами в умовах функціонування освітніх округів / А.Г.Стельмах // Завучу. Усе для роботи. – 2011. – № 15/16. – С.1-7.
  10. Кравчук, О.Г. Організація освітньої діяльності в освітніх округах / О.Г.Кравчук // Завучу. Усе для роботи. – 2011. – № 15/16. –  С. 8-9.
  11. Макеєва, Н.В. Освітній округ – реальний шлях створення рівних можливостей для отримання якісної освіти / Н.В.Макеєва // Завучу. Усе для роботи. – 2011. – № 15/16. – С. 9-22.
  12. Самоделов, В.Г. Образовательная и кадровая политика округа : инновационные решения и практическая деятельность / В.Г.Самоделов. // Информатика и образование. – 2007. – № 11. – С. 3-5.
  13. Клокар, Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Клокар Наталія Іванівна. − К., 1997. − 227 с.
  14. Ковальчук, О. Інноваційна робота як проблема професійного удосконалення вчителя / О.Ковальчук // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2002. − № 1-2. − С. 51-52.
  15. Уруський, В.І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності : методичний посібник / В.І.Уруський.  − Тернопіль : ТОКІППО, 2005. − 96 с.
  16. Клокар, Н.І. Методика експериментального дослідження професійного розвитку педагогів у міжатестаційний період на засадах диференційованого підходу [Електронний ресурс] / Н.І. Клокар // Народна освіта.  – 2010. – №3 (12). – Режим доступу : http://www.www.narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/12/index12.htm.

 

 

Григорьева Е.В. Структурно-функциональная модель образовательного округа

В статье проанализированы проблемы и перспективы создания образовательных округов в Украине. Представлена структурно-функциональная модель образовательного округа, субъектами которого являются учебные заведения сельской местности. Определены основные направления деятельности структур управления образовательным округом  на начальном этапе его формирования.

Ключевые слова: образовательный округ, структурно-функциональная модель, готовность к инновационной деятельности, проектно-целевое управление.

 

Grigorieva, H. The Structural-Functional Model of Educational District

The problems and prospects of education districts in Ukraine are analyzed in the article. The structural-functional model of educational district of the number of schools in rural areas is shown. The main activities of the management structures of educational district in the first stage of its formation are given.

Key words: educational district, structural-functional model, commitment to innovation, project management by objectives.

 

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=610