Карташова Л.А., Бендерець Н.М. Досвід навчання інформаційних технологій майбутніх учителів в Японії

Карташова Л. А.,
завідувач лабораторії підручникотворення для системи ПТО ІПТО Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор;

Бендерець Н. М.,
проректор з міжнародних зв'язків та інформаційно-комунікаційних технологій Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, кандидат педагогічних наук

Досвід навчання інформаційних технологій майбутніх учителів в Японії

У статті  досліджено освітні реформи провідних країн світу, зокрема Японії. Визнано потенційну цінність інформаційної освіти та навчання майбутніх учителів у галузі ІТ з метою сприяння підготовці учнів до майбутньої успішної діяльності в інформаційному суспільстві.

Ключові слова: система освіти, інформаційні технології, персональний комп’ютер, навчальний заклад, учитель, процес навчання, учні.

Постановка проблеми. Сучасний рівень розвитку інформаційних технологій (ІТ) забезпечує нові можливості модернізації навчально-виховного процесу. Їх упровадження в поєднанні з кращими традиційними та інноваційними засобами і формами навчання дає можливість урізноманітнювати навчально-виховний процес, підвищувати якість засвоєння матеріалу та автоматизувати його моніторинг. Упровадження ІТ забезпечує вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. На сучасному етапі розвитку суспільства наявність знань і вмінь у галузі ІТ стає базовою вимогою до випускника вищого педагогічного навчального закладу (ВПНЗ), оскільки впровадження ІТ у навчанні − одна з найбільш вагомих умов переходу до нового етапу оновлення змісту освіти, що зумовлює відповідні зміни методів,  форм і засобів навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У розробленнях проблем використання обчислювальної техніки та персональних комп'ютерів у навчально-виховному процесі уже накопичено значний науковий потенціал завдяки працям М. Бурди, В. Бикова, А. Верланя, О. Гокуня, А. Гуржія, О. Довгялло, В. Лапінського, Ю. Машбиця, М. Шкіля, К. Ющенко та інших. Питання підготовки майбутніх учителів до застосування в навчальному процесі ІТ також не є новою – вона висвітлена в наукових працях В. Беспалька, М. Жалдака, В. Монахова, Н. Морзе, А. Пишкало та інших. Проте дослідження, присвячені вивченню інформаційних процесів, їх ролі в розвитку системи освіти, не дають чіткого уявлення про інноваційну, а іноді навіть суперечливу, роль ІТ у навчанні та діяльності майбутніх учителів. З метою пошуку способів вирішення проблеми навчання ІТ студентів у ВПНЗ вбачається необхідним аналіз систем підготовки вчителів у високорозвинених країнах щодо впровадження ІТ у професійній діяльності.

Формулювання мети статті (постановка завдання). У системі освіти  багатьох країн тривають пошуки способів інтенсифікації і швидкої модернізації системи підготовки працюючих та майбутніх учителів, підвищення якості їх навчання із застосуванням ІТ. Можливості ІТ як інструмента професійної діяльності вчителя і принципово нового засобу навчання зумовили виникнення нових методів і організаційних форм навчання та їх упровадження в навчально-виховний процес.

Чималий досвід використання персонального комп’ютера (ПК) як засобу навчання набуто в США, Канаді, Франції, Болгарії та Японії. За різних підходів до організації та змістового наповнення роботи за комп'ютером отримані результати є схожими, зокрема було спостережено таке: стійку увагу під час роботи за ПК і великий інтерес до нього; зростання наполегливості й терпіння; виникнення кількох типів мотивації до роботи дітей за ПК –  дослідницький мотив, мотив успішного вирішення пізнавальних завдань тощо; розвиток "когнітивної гнучкості" – здатності знаходити найбільшу кількість принципово різних розв’язків завдань; розвиток здатності до антиципації, стратегічного планування; удосконалення навичок групової діяльності; зростання ролі комп'ютерної гри як інструмента діагностики та реабілітації (нині комп'ютерні ігри використовуються як засіб допомоги дітям із порушеннями навичок письмової мови, у зв'язку із труднощами навчання рахунку, для поліпшення координації, діагностики просторових здібностей, для корекції мови, зору, у роботі з дітьми із затримкою розумового розвитку, допомогає тривожним і соромливим дітям відкрито висловити свої проблеми, що є важливим у процесі психотерапії); сприяння виявленню та підтримки обдарованих дітей.

Результати аналізу систем навчання майбутніх учителів у ВПНЗ інших країн сприятимуть усвідомленню проблеми розробки та впровадження інноваційних систем навчання майбутніх учителів, що забезпечуватиме формування їхньої готовності до впровадження інформаційних технологій – ІТ-готовності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Одна з найбільш економічно розвинених країн світу – Японія – має систему освіти, яка в цілому відповідає рівневі її розвитку. Економічна ситуація та прагнення японського уряду довести рівень соціально-економічного життя у країні до рівня держав, лідерів світу, примусили звернути увагу на вдосконалення системи вищої освіти. У результаті цього 1949 року було ухвалено закон, за яким ВНЗ Японії мають працювати за однаковими  системами. Більшість спеціальних шкіл було переведено на кілька щаблів вище – у розряд університетів або коледжів, тому їх загальна кількість (державних і приватних) зросла до кількох сотень. Важливо, що зміст і методи навчання в усіх зазначених закладах контролювалися урядом.

Проте на всіх рівнях освіти стали виникати такі негативні явища, як надмірна стандартизація та уніфікація освіти, концентрація на кількісних показниках. Подальше зростання цих та інших недоліків привело до усвідомлення необхідності змін у системі освіти, зокрема у структурі, змісті та навчальному процесі. Дослідники зазначають, що лише за період 50–70-х років минулого століття в Японії було проведено щонайменше три реформи освіти, у результаті яких, за деякими показниками, уже на початок 80-х років у сфері освіти країна вийшла на одне з перших місць у світі.

Необхідність проведення реформ підтверджував японський політолог Ю. Ногучі [1], який у праці "Революція інформаційних технологій для пожвавлення Японії", вказуючи на значення ІТ для майбутнього країни, зазначав, що саме нова індустрія інформаційних технологій стане ключовим елементом лідируючого індустріального сектору в ХХI ст.

У серпні 1984 року в державі було сформовано Національну раду з реформ у сфері освіти, основним напрямом діяльності якої є проведення скоординованої політики реформ в освіти. Нею було визначено три основних напрями освітніх реформ: розвиток індивідуальності; перехід до навчання протягом усього життя; коригування освіти відповідно до змін у суспільстві.

Окремо варто відзначити особливості підготовки вчителів – система та зміст їх навчання характеризуються постійними змінами, зумовленими зрушеннями соціального становища вчителя та розумінням сутності професійних і людських якостей як  основних у його професійній діяльності.

Провідний дослідник можливостей застосування ІТ в освіті Департаменту початкової та середньої освіти Міністерства освіти, спорту, науки і технологій Японії Унетзава Атцусі в одному з інтерв’ю повідомив, що у грудні 1999 року уряд Японії затвердив програму "Millennium", спрямовану на інформатизацію системи освіти у країні. Програма виконувалася у два етапи:

• перший завершився в березні 2002 року – до мережі Інтернет було підключено всі державні середні школи, усі вчителі набули певних знань і вмінь роботи із ПК, що передбачало не викладання інформаційних технологій, а обізнаність у галузі ІКТ на рівні користувача;
• завершення другого етапу було визначено на березень 2006 року. До того часу доступ до мережі Інтернет мали всі школи Японії – приватні, державні, середні та початкові. На цьому етапі всі вчителі країни повинні вільно володіти інформаційними технологіями для застосування у професійній діяльності.

Основним завданням політики держави в галузі освіти стало виховання та навчання творчої, креативної, гармонійної і духовно багатої особистості, здатної працювати в консолідованих суспільних і державних структурах. Саме тому під час призначення на посаду вчителя в Японії проводиться ретельний добір випускників ВНЗ. На відміну від інших країн, японський громадянин повинен отримати диплом учителя та перед призначенням на посаду скласти іспити, щоб стати вчителем державної школи [4].

Варто додати, що оцінювання професійної компетентності вчителя на різних етапах його професійної кар'єри завжди було одним із найважливіших напрямів державної освітньої політики, тому в багатьох країнах сформувалася досить стійка система добору вчителів та оцінювання їхньої готовності до педагогічної діяльності. Кендзі Хонма (Kenji Honma), ректор Педагогічного університету Хоккайдо, одного з 11 японських педагогічних ВНЗ, в інтерв'ю "The Japan Times" наголошує, що японська математична освіта та освіта в галузі природничих наук високо оцінюються зарубіжними фахівцями у сфері освіти. Найбільш важливим, за його словами, є те, що практика неперервної освіти для працюючих педагогів, організована місцевими радами з освіти, може бути моделлю для інших країн.

У квітні 1991 року Центральну раду з освіти було реорганізовано. Міністерство освіти, спорту, науки і технологій Японії поставило перед нею завдання сформулювати основні цілі розвитку системи освіти Японії у XXI столітті. Рада виокремила головні напрями необхідних трансформацій: японська система освіти в майбутньому;  роль школи, сім'ї і суспільства та форми їх співпраці; адаптація освіти до здібностей і можливостей особистості та вдосконалення наступності між різними рівнями шкільної освіти; відкритість освіти до різних соціальних змін, таких, як інтернаціоналізація, інформатизація, досягнення науки і технологій.

Отже, інформатизація та досягнення в галузі науки і технологій у Японії є одним із пріоритетних напрямів розвитку системи освіти. У цьому контексті потрібно згадати, що донедавна, за свідченням Унетзава Атцусі [6], система шкільної освіти в Японії традиційно будувалася так, що школярі не мали права обирати школу для навчання: існував єдиний варіант  навчання – за місцем проживання. В останні роки деяким категоріям учнів, а саме – перспективним, дозволено обирати собі школу. Одним з основних критеріїв вибору школи стала ступінь упровадження ІТ у навчально-виховний процес. Звісно, школи є зацікавленими в залученні перспективних учнів, а значить, і в розвитку ІТ.

1986 року з'явилась перша комп'ютерна лабораторія – у початковій школі Акабанедай Нісі, де вперше в навчальний процес було введено ПК. Зауважуємо, що й натепер ця школа посідає перше місце за рівнем оснащення засобами ІКТ та за рівнем навчання ІТ. У закладі всі класи обладнані ПК із підключенням до локальної мережі та швидкісним доступом до мережі Інтернет.

У Японії, як і в деяких інших країнах, стратегія модернізації системи професійної підготовки вчителів здійснюється на основі оцінювання рівня їхньої кваліфікації під час прийняття на роботу та протягом професійної діяльності. Процедура проведення і зміст іспитів у різних департаментах різні, але переважно іспит складається з тесту із двох спеціалізованих предметів, а саме: педагогічного тесту (теорія і методика навчання) і тесту із базового предмета, а також інтерв'ю і практичних завдань. Останніми роками кілька департаментів освіти урізноманітнили зміст екзаменаційних тестів і ввели нові критерії і процедури відбору, орієнтовані на врахування особистісних якостей претендентів і їхнього досвіду [3]. Зазначене тестування мають пройти всі без винятку претенденти на посаду вчителя. Важливо зазначити, що останнім часом місцеві відділи освіти відмовилися від проведення тестування на паперовій основі – необхідність умінь роботи на ПК вважається необхідною складовою основних умінь учителя, тому тестування проводиться на ПК (табл. 1).

Таблиця 1

Зразок тестів, які проходять претенденти на роботу в школи префектури Кагошіма

Як видно з таблиці, практичні завдання на ПК виконують усі претенденти на отримання посади вчителя в місцевих школах. Практичні завдання включають такі завдання, як створення документа з використанням засобів текстового процесора Ms Word, створення та редагування таблиці засобами Ms Excel, робота в мережі Інтернет тощо.

Претенденти, які успішно склали тести, звільняються від подальших іспитів, які проводяться на другому етапі восени. Крім того, вони мають перед працевлаштуванням пройти співбесіду, на основі якої обирається школа. Їх зараховують на роботу на один навчальний рік, але остаточно зараховують на посаду тільки в тому випадку, коли вони протягом цього року успішно розвивалися. Для забезпечення їхнього успішного розвитку проводяться спеціальні тренінги.

Актуальною для Японії (а нині також для багатьох інших країн) є проблема впливу ПК на психіку юного покоління, оскільки насамперед існує небезпека підвищення дитячої злочинності на основі комп'ютерних ігор, заміни здорового спілкування з однолітками і реальним світом віртуальною реальністю. Саме це непокоїть фахівців у сфері освіти, тому вони ставлять завдання вирішення цих проблем на основі педагогічно доцільного впровадження вчителями ІТ у навчальний процес школи. Визнання потреби у випускниках ВНЗ із високим рівнем знань у галузі ІТ спонукало до обов’язкового запровадження дисциплін з оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями  та включення до вимог молодих фахівців уміння роботи на ПК. 2003 року Міністерство освіти, визнаючи актуальність необхідності інформативної компетентності випускників вищої школи, встановило високі вимоги до рівня їхніх знань, умінь і навичок у галузі ІТ. Було визначено, що всі вони повинні засвоїти дисципліну "Інформатика", що складається з трьох компонентів [6]:

• А – практична комп’ютерна грамотність: використання прикладного програмного забезпечення (створення та опрацювання текстів, електронних таблиць, презентацій і робота із зображеннями);
• Б – технічна грамотність: представлення чисел, знання й робота зі складовими ПК, обізнаність із будовою ПК, роллю і функціональними особливостями програмного та апаратного забезпечення, операційних систем і мереж;
• В – соціальні дослідження: позитивного та негативного впливу використання ПК в управлінні, бізнесі та охороні здоров'я; комп'ютерних злочинів та інтелектуальної власності.

Тепер ВНЗ мають пропонувати студентам для вивчення один із зазначених компонентів дисципліни "Інформатика": перший передбачає здобуття знань і набуття практичних умінь, другий спрямований на набуття досвіду здійснення наукових досліджень, третій – на застосування ІКТ у вирішенні соціальних проблем. Крім того, кожна складова дисципліни має вміщувати основний зміст інших двох.

Для того, щоб усі вчителі відповідали вимогам, які ставить перед ними держава, Міністерство освіти надає їм можливість пройти допоміжний курс навчання з інформатики (15 днів) – Crash Course – та отримати відповідний сертифікат. Більшості педагогів, які почуваються невпевнено в інформаційних технологіях, було запропоновано навчання за напрямом А. Було визначено, що раніше вчителі близько 80 % шкіл потребували вивчення тематики, передбаченої за цим напрямом. Підготовлений за Crash Course учитель може працювати в умовах сучасного інформаційного суспільства та відповідає вимогам до інформативної компетентності сучасного вчителя.

Уже 2009 року більше половини шкіл потребували навчання педагогів за напрямами Б та В, що свідчить про наявність необхідного рівня користувача ПК у вчителів Японії [2].

Згідно з рекомендацією Міністра освіти, культури, спорту, науки і технологій Кісабуро Токая (Kisaburo Tokai), навчання вчителів від 2007 року проводиться в 19 школах, серед яких 15 національних і 4 приватних. Одна з цих шкіл функціонує в Токіо під патронатом Університету Васеда і ще одна – у Кіото, яку спільно відкрили кілька університетів, серед яких Дошиша  та Рицумикан. Щодо дистанційного навчання, то ця форма навчання в Японії розвивається в межах загальної стратегії "довічного навчання (або навчання впродовж життя)" і використовується, зазвичай, для підвищення кваліфікації фахівців.

Розгляд розвитку та сучасного стану вищої школи в Японії показує, що одним з основних важелів державної політики є вища освіта. Для населення країни в епоху інформатизації та розвитку науково-технічного прогресу вища освіта стала потужним стимулом трудової активності. Підготовка фахівців у ВПНЗ здійснюється на основі низки принципів, серед яких на першому місці – принцип переваги загальної освіти над спеціальною. Саме він надає можливість забезпечення фахівцями, зокрема і вчителями, високого рівня, здатними швидко адаптуватися до нових технологій, упроваджувати їх у професійній діяльності, здійснювати пошук методів підвищення її ефективності. Які б реформи в системі вищої освіти Японії не проводилися, на всіх напрямах і на всіх рівнях навчання пріоритет надається загальноосвітній підготовці студентів, яка в останні роки включає наявність необхідного рівня знань, умінь та навичок у галузі ІТ [5].

Висновки. Аналіз досвіду впровадження засобів ІТ у систему навчання майбутніх учителів показує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом, зумовленим сформованими політичними, соціально-економічними та культурними умовами.

Політичні та соціально-економічні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, її інтеграція у світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на розвиток нового громадянина, забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців із вищою освітою, зокрема і вчителів.

Пропонуючи створювати найкращі умови для запозичення чужого досвіду та адаптації його до наявної системи, вважаємо, що копіювання чужих технологій прирікає і людину, й державу на неминущу другорядність. В умовах глобалізації набуває актуальності питання захисту власної унікальності, заснованої на історичному минулому народу, зокрема і в освіті як складнику культури. Не можна безпосередньо копіювати напрацювання інших країн – процес упровадження досягнень ІТ-галузі в систему навчання ВПНЗ України в умовах інформаційного суспільства певним чином відрізнятиметься від аналогічних процесів, характерних для інших країн, а отже, передбачатиме визначення умов та способів, властивих тільки Україні.

Список використаних джерел
1. Все учителя обязаны научиться пользоваться компьютером [Электронный ресурс] //   Коммерсантъ. −  2001. − № 172 (2302). − 21 сентября. − Режим доступа : http://www.kommersant.ru/daily/?date=20010921/. 
2. Высшее образование (Япония) [Электронный ресурс] //  Pedagogic.ru : Библиотека по педагогике. − Режим доступа : http://pedagogic.ru/pedagog /item /f00/s00/ e0000003/index.shtml/.
3. Павлова Т. Л. Традиции и реформы современной японской школы [Электронный ресурс] / Т. Л. Павлова. − Режим доступа : http://edukids.ru /articles/354/.
4. Пискунова Е. В.  Японский опыт оценки профессиональной компетентности учителя [Электронный ресурс] / Е. В. Пискунова. − Режим доступа : http://www.emissia.org/offline/2005/985.htm/.
5. Growing a Computer Science Requirement Computer. Anita Verno CSTA Board of Directors, Michio Chujo Kwansei Gakuin University Sanda, Japan [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://blog.acm.org /archives /csta/2009/03/growing _a_compu.html/
6. Noguchi Y. An Information Technology Revolution to Revive Japan [Електронний ресурс] / Y.  Noguchi // Japan Echo. − 2000. − Vol. 27. − № 1. − Режим доступу : www.noguchi.co.jp/.

 Карташова, Л.А., Бендерец, Н.Н. Опыт обучения информационным технологиям будущих учителей в Японии

В статье исследованы образовательные реформы ведущих стран мира, в частности Японии, где информатизация и внедрение достижений современной науки и технологий является одним из приоритетных направлений системы образования.  Рассмотрены ключевые компетентности выпускников высших учебных учреждений, требования к уровню их знаний, умений и навыков в сфере использования ИТ. Проанализирован опыт внедрения информационных технологий в систему подготовки будущих учителей. Сделан вывод о невозможности копирования опыта обучения информационным технологиям в других странах без учёта национальных особенностей системы высшего образования, а также политических, социально-экономических и культурных в условиях информационного общества. Признана потенциальная ценность информационного образования и обучения будущих учителей в области ИТ с целью способствования подготовке учеников к будущей успешной деятельности в информационном обществе.

Ключевые слова: система образования, информационные технологии, персональный компьютер, учебное заведение, учитель, процесс обучения, ученики.

Kartashova, L. A., Benderets, N. M. Experience of Information Technologies Teaching to Future Teachers in Japan

Educational reforms in leading countries of the world (for instance, Japan) are investigated in the article. Potential value of e-learning and teaching of information technologies to future teachers with the aim of improving students' preparation to effective activity in the information society are proved.

Key words: information technologies, personal computer, educational establishment, system, teacher, teaching, learning, textbooks.