Print this Сторінка

Герасимова І.Г., Фрицюк В.А. Проблеми розвитку освіти в контексті становлення інформаційного суспільства

Герасимова І.Г.,
доцент кафедри педагогіки і професійної освіти Вінницького державного педагогічного університету, доктор педагогічних наук, доцент;

 

Фрицюк В.А.,
професор кафедри педагогіки і професійної освіти Вінницького державного педагогічного університету, доктор педагогічних наук, доцент

 

Рецензент: Мозгальова Н.Г.,
завідувач кафедри музикознавства, інструментальної підготовки та хореографії Вінницького державного педагогічного університету, доктор педагогічних наук

 

Проблеми розвитку освіти в контексті становлення інформаційного суспільства

Професійна підготовка майбутніх фахівців зумовлює врахування тенденції переходу українського суспільства до інформаційної стадії розвитку. До характерних особливостей розвитку суспільства нового типу відноситься стрімке збільшення доступності інформації, її відкритість, потужні інформаційні потоки, що забезпечуються розвитком засобів трансляції інформації, зокрема комп’ютерних технологій. Забезпечуючи можливості для економічного зростання суспільства, розвиток інформаційного суспільства супроводжується неоднозначним психологічним впливом на особистість, що необхідно враховувати в освітньому процесі закладу вищої освіти, зокрема завдяки формуванню гуманітарної культури фахівців.

Ключові слова: професійна підготовка фахівців, інформаційне суспільство, вплив інформаційних технологій на особистість, освітній процес, гуманітарна культура.

 

Постановка проблеми. Загальновизнаною є безпосередня залежність суспільного розвитку від визначальних тенденцій у системі освіти. Закономірним процесом є реформування системи освіти в Україні, зумовлене соціально-економічними перетвореннями. Перехід до інформаційного суспільства – один із вагомих факторів, що визначає економічний поступ сучасної цивілізації. Тож урахування особливостей становлення інформаційного соціуму дає можливість передбачити й ті зміни, які визначатимуть розвиток освітньої галузі в недалекій перспективі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання порушеної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Проблема становлення і розвитку інформаційного суспільства активно досліджували зарубіжні вчені Д. Белл, Дж. Гелбрейт, П. Дракер, М. Кастельс, Й. Масуде, О. Тоффлер, А. Турен, М. Порат, Д. Рісмен, Т. Стоуньер, Ф. Уебстер та ін. До плеяди вчених, які здійснюють наукові розвідки цієї проблеми в Україні, належать І. Бабіч, Д. Дубов, В. Воронкова, М. Ожеван, С. Ечатюк, Л. Рижак, В. Скалацький, М. Скринник, І. Сопілко та ін. Проблеми освіти в інформаційному суспільстві розглядають у наукових працях С. Борисов, С. Ганаба, Д. Гнєдих, А. Іщенко, С. Костроміна, В. Кремень, Н. Толоконнікова, П. Саух та ін.

Ще в 60-70 роках ХХ століття виникла думка щодо становлення суспільства нового типу, яке визначається по-різному – "постіндустріальне суспільство", "суспільство знань", "інформаційне суспільство". Збільшення доступності інформації, стрімке її накопичення, можливості передавання, оброблення й використання збільшують її ціннісне значення як для розвитку суспільства в цілому, так і для його продуктивних сил. В інформаційному суспільстві до інформаційних ресурсів залучається велика кількість людей, виникає можливість не тільки обміну інформації, але й суттєвого впливу на свідомість людини. Цьому сприяє поява розвиненої інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, розвиток інформаційних систем і мереж, новітніх комп’ютерних технологій. Те, що інформація і знання, які є основною ознакою інформаційного суспільства, перетворюються в його стратегічний ресурс, було відзначено теоретиком менеджменту П. Друкером [6]. Дослідником уведено до наукового обігу термін "суспільство знань" (knowledge society), що визначає тип економіки, у якій знання відіграють вирішальну роль, а їх виробництво стає джерелом розвитку.

Характеризуючи  новий етап суспільного розвитку, економіку Третьої Хвилі О. Тоффлер [19] зауважує, що в ньому замінюються й ресурси, і транспортування, а також енергія. Знання зменшують потребу в сировині, праці, часі, просторі, капіталі та інших ресурсах. Вони стають незамінним засобом – основним ресурсом сучасної економіки, цінність якого постійно зростає. Це дозволяє говорити про "когнітивну революцію", що має вплив насамперед на економіку. Фактична невичерпність знань робить їх єдиною цінністю в умовах "кіберпросторової економіки", а головним надбанням будь-якої організації стають знання і творчі здібності фахівця розумової праці. Отже, головним засобом виробництва стає інтелект працівника, а навчання протягом життя надає конкурентної переваги компаніям і організаціям.

Це стало можливим завдяки винаходам, які були зроблені протягом ХХ століття, а саме: телеграфу, телефону, радіо, комп’ютеру. Проте саме мережа Інтернет стала інформаційною революцією, забезпечивши безпрецедентне поширення інформації, створивши умови для співпраці і спілкування незалежно від розташування учасників.

Д. Белл [2] зазначив, що нині індустріальний сектор втрачає свою провідну роль, а головною рушійною силою розвитку суспільства стають наукоємні технології.

Упродовж останніх п’яти років інформаційні і комунікативні технології відповідають за приблизно одну чверть зростання ВВП та за 40% підвищення продуктивності праці в Європейському Союзі [10].

У наш час 60% трудових ресурсів розвинених країн поглинає інформаційна сфера, а в найбільш розвинених країнах Західної Європи в ній працюють 70-75% фахівців, що дозволяє стверджувати, що інформаційна сфера стає вирішальним чинником у подальшому русі інтелектуалізації виробництва [6].

І хоча, вважає М. Кравець [10], український соціум у сприйманні нової інформаційної ситуації й далі перебуває на початку першого десятиріччя XXI століття, коли ознаками інформаційного суспільства вважали комп’ютеризацію, наявність мереж колективного користування, тенденція переходу до інформаційного суспільства простежується все більшою мірою. Так, одним із критеріїв переходу до суспільства інформаційної стадії розвитку слугує частка населення, зайнята у сфері послуг, яких має бути не менше 50% від чисельності населення, до того ж більше ніж 50% населення має бути зайнято у сфері інформаційно-інтелектуальних послуг [8]. Означене дає підстави констатувати тільки початковий етап переходу суспільного розвитку нашої країни до нового типу. Проте цей поступ є незворотним, оскільки відповідає загальносвітовим тенденціям. У зв’язку з цим виникає необхідність аналізу особливостей становлення нового українського суспільства, наслідків, які вже певною мірою проявляються в українському соціумі і прояв яких буде лише збільшуватися. Із цією метою проаналізуємо особливості розвитку суспільства нового типу. Їх узагальнення дозволить визначити як проблеми, що дають знати про себе в системі освіти вже нині, так і упередити ті, які виникатимуть. Адже саме завдяки змін в освіті можна підготувати молодь до життєдіяльності в суспільстві нового типу.

Виклад основного матеріалу. Серед характерних ознак інформаційного суспільства науковці [11; 14; 16; 18] виокремлюють такі:

  • наявність загальнодоступних засобів ІКТ, які забезпечують  розповсюдження інформаційних потоків у суспільстві і пов’язують людей, різні соціальні організації та держави;
  • усвідомлення суспільством пріоритетності інформації перед іншими продуктами діяльності людини;
  • інтенсивне формування інформаційного сектора економіки, який займає домінантні позиції в новому суспільстві;
  • зростання інформатизації та ролі інформаційних технологій у суспільних та господарських відносинах;
  • створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів;
  • задоволення потреб щодо інформаційних продуктів і послуг;
  • перетворення інформації на найважливіший економічний ресурс, що має глобальний характер і забезпечує підвищення ефективності, зростання конкурентоспроможності та інноваційний розвиток суб’єктів господарювання;
  • усе більший вплив інформації на всі сфери людської життєдіяльності, перетворення її на предмет загальнодоступного споживання населення;
  • розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів в обсязі, необхідному для підтримки науково-технологічного й соціально-історичного прогресу, що постійно прискорюється;
  • можливість кожного індивіда, групи осіб, підприємства чи організації в будь-якій точці країни в будь-який час на основі автоматизованого доступу і систем зв’язку одержати за відповідну плату чи безкоштовно потрібну інформацію і знання, необхідні для їхньої життєдіяльності й вирішення особистих і соціально значимих завдань;
  • процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва та управління;
  • радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких є розширення сфери інформаційної діяльності та послуг;
  • зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями й виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;
  • бажання людей використовувати засоби ІКТ для більш повного розкриття свого потенціалу, прагнення до засвоєння нових комп’ютерних технологій;
  • наявність доступних апаратних і програмових засобів, необхідних людям для ефективного отримання інформації і знань, що розповсюджуються в глобальних інформаційних мережах;
  • посилення ролі теоретичних знань.

Як бачимо, уміння працювати з інформацією, перетворення її у знання зумовлюють необхідність володіння інформаційними засобами. А швидкість накопичення інформації, її обмін у наш час не тільки спричиняють формування економіки нового типу, а сприяють зміні вектора розвитку освіти. Є всі підстави констатувати "когнітивну революцію", що лише збільшує цінність знань на тлі обмеженості природних ресурсів [19]. Тільки знання є цінністю в умовах "кіберпросторової економіки", а фахівці розумової праці стають надбанням кожної організації. Головним засобом виробництва стає інтелект працівника, а конкурентоздатність компаніям забезпечує навчання протягом життя тих, хто працює.

Формування інформаційного суспільства пов’язане з комп’ютеризацією, розвитком комп’ютерно-телекомунікаційних технологій [20]. Комп’ютеризація відбувається поетапно: 1 – наука; 2 – менеджмент; 3 – суспільство (система освіти, медицини, соціального забезпечення і т. ін.); 4 – на рівні індивідуальності. Використання комп’ютерної інформації  має призвести до розквіту масової творчості; підвищення цінності, ефективності використання часу, дозволяючи обрати найбільш ефективне розгортання дій; розширення автоматизованих операцій у матеріальному виробництві за рахунок звільнення людини від продуктивних функцій і, як наслідок, збільшення вільного часу. За рахунок цього створюються передумови для самовираження, самоактуалізації, самовдосконалення людини.

Проте все частіше в наукових публікаціях [7; 9; 12; 15; 17] порушується питання про неоднозначність впливу великої кількості інформації, інформаційно-комунікативних технологій на людину, що призводить до такого:

  • прояву дегуманістичних тенденцій "комп’ютерної" комунікації";
  • формування культури інформаційного суспільства;
  • формування віртуальної реальності;
  • зростання фізичного і психічного навантаження;
  • перехід від активних форм дозвілля до пасивних;
  • транслювання норм, цінностей, стереотипів поведінки.

Учені [1; 3; 4; 12; 21] акцентують увагу на наслідках впливу інформаційно-комунікативних технологій психологічного характеру на особистість, зокрема на таких:

  • маніпулятивному впливі на особистість, її уявлення й емоційно-вольову сферу, що відбувається завдяки розповсюдження непотрібних ідей та настанов у свідомості людей; деформації поглядів на різні події, результатом чого стають емоційні зміни у ставленні до певних явищ; кардинальних змінах поглядів, методів сенсаційних повідомлень про щось нове, важливе;
  • посиленні почуття незахищеності, самотності внаслідок дефіциту реального спілкування, десоціалізації, що призводить до зміни свідомості;
  • виникненні психічних захворювань невротичного характеру, посиленні психологічного навантаження;
  • підвищенні рівня інформаційного стресу внаслідок або недостатності, або надмірності інформації для вирішення завдань, складності завдань, дефіциту часу, втрати концентрації уваги і т. ін.;
  • розвитку інформаційних перевантажень, які призводять до втомленості нервових центрів, надмірного гальмування, спотворення значення подразників, наслідком яких стає зниження працездатності, поява почуття безпорадності та навіюваність;
  • зниженні рівня людського міжособистісного спілкування за рахунок технологічної експансії, "спілкування" з гаджетами різного рівня, безособовості інноваційних технологій;
  • формуванні кліпового мислення, трансформації когнітивної сфери особистості;
  • трансформації аксіологічних регулятивів;
  • зміні акустичного середовища, що призводить до неадекватного уявлення людини про зовнішнє середовище;
  • штучному формуванні синдрому залежності.

Зрозуміло, що така ситуація потребує осмислення та врахування у процесі підготовки фахівців у системі вищої освіти. Саме вища освіта нині є потужним джерелом підвищення продуктивності праці, оскільки завдяки кваліфікації і фахових навичок громадян забезпечується понад 50% ВВП на душу населення. А підвищення середнього рівня освіченості на один рік навчання сприяє збільшенню ВВП на душу населення в межах 3-6% [5].

Саме освіта значною мірою має забезпечувати суспільний розвиток та, водночас, вона потрапляє під потужний вплив інформаційних технологій, урахування чого необхідне в організації навчального процесу в системі освіти, зокрема вищої. Особливо гостро ця проблема постає перед навчальними закладами педагогічного спрямування. Майбутні педагоги не тільки опиняються під негативним впливом сучасного інформаційного середовища, що вже зумовлює необхідність розроблення компенсаторних механізмів і способів його нейтралізації, а й мають запобігати цьому впливу в роботі з дітьми, використовуючи потужний потенціал соціалізації освіти.

Освіта в наш час  не тільки долучає особистість до соціуму, здійснює її осуспільнення, творення індивідуальної соціальності, тобто забезпечує "виробництво свідомості" як власне людської свідомості, а й долучає вже соціалізованого індивіда до більш високого рівня інформації в її суспільно-значущому розумінні [13].

Питання освіти в інформаційному суспільстві активно розробляли  сучасні вчені Б.Данилишин, В.Геєць, О.Комарова, О.Писаренко та ін. Перш за все ними вказано, що завдяки системі освіти сучасна людина має навчитися працювати з великим обсягом інформації, з тими інформаційними потоками, які нині є реальністю. Сучасного фахівця необхідно підготувати до перетворення інформації у знання, що передбачає опанування способами мислення, усвідомлення, суб’єктивацію отриманої інформації, перетворення її на індивідуально значущу форму, унаслідок чого вона перетворюється на знання [13].

Висновки. Основою розвитку сучасного суспільства стає не тільки обмін інформацією, а й продукування нової, на підставі якої будуть формуватися нові знання.

На тлі необхідності оволодіння інформаційно-комп’ютерниими технологіями, які є засобами обміну інформації, гостро постає і проблема опанування новими нормами спілкування в інформаційному середовищі та збереження навичок міжособистісної взаємодії. Сучасна людина перебуває в мультикультурному середовищі, тож має бути готовою до різних картин світобачення, культурних й індивідуальних особливостей партнерів у спілкуванні. Водночас мають бути збережені основи міжособистісної взаємодії, спілкування як "обмін духовними світами", у якому кожна людина відчуває потребу.

Це, своєю чергою, актуалізує питання формування гуманітарної культури, яка значною мірою може нейтралізувати негативний вплив інформаційних технологій на людину. Саме гуманітарна культура здатна протистояти технократизму, абсолютизації раціоналізму, насаджуванні антигуманної системи цінностей. Гуманітарна культура безпосередньо пов’язана з духовністю, моральністю особистості.

Як найбільш продуктивний спосіб формування гуманітарної культури розглядаємо гуманітаризацію і гуманізацію освіти, що і становить  перспективу наших подальших наукових розвідок.

 

Список використаних джерел

  1. Аносов В. Д. Исходные посылки проблематики информационно-психологической безопасности / В. Д. Аносов, В. Е. Лепский // Проблемы информационно-психологической безопасности / под ред. А.В. Брушлинского и В.Е. Лепского. –  М. : Институт психологии РАН, 1996. – С. 7–11.
  2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / В.Л. Иноземцев ; пер. с англ. – М. : Academia, 1999. – 787 с.
  3. Вешняковская Е. Информационная эпоха : в кого мы превращаемся? / Е. Вешняковская // Наука и жизнь. – 2012. – № 1. – С. 2–9.
  4. Воронкова В. Г. Інтернет як глобальна тенденція розвитку мережевого суспільства та інформаціоналізму / В. Г. Воронкова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2016. – № 64. – С. 32–43.
  5. Данилишин Б. М. Інноваційна модель економічного розвитку : роль вищої освіти / Б. М. Данилишин, В. І. Куценко // Вісник НАН України. – 2005. – №9. – С. 26–35.
  6. Друкер П. Энциклопедия менеджмента : Весь Питер Друкер в одной книге : лучшие работы по менеджменту, написанные за 60 лет / О. Л. Пелявский ; пер. с англ. – М. ; СПб. ; К. : Издательский дом "Вильямс", 2004. – 421 с.
  7. Дубов Д. В. Інформаційне суспільство в Україні : глобальні виклики та національні можливості : аналіт. доповідь / Дубов Д. В., Ожеван О. А., Гнатюк С.Л. – К. : НІСД, 2010. – 64 с.
  8. Иноземцев В. Л. Технологический прогресс и социальная поляризация в ХХI столетии / В. Л. Иноземцев // Полис. Политические исследования. – 2000. –№ 6. – С. 28–39.
  9. Кальной И. И. Гуманитарное образование как фактор преемственности поколений / И. И. Кальной // Философско-антропологические исследования. – 2010. – Вып. 3–4. – С. 76–82.
  10. Кравець М. Філософія формування інформаційного суспільства у європросторі / М. Кравець // Соціогуманітарні проблеми людини. – 2010. – №4. – С. 37–43.
  11.  Луковкин С. Б. Проблемы становления информационного общества в современной философии : дисс. … кандидата философских наук : спец. 09.00.03, 09.00.11 / Луковкин Сергей Борисович. – Мурманск, 2006. – 191с.
  12.  Малькова Т. П.  Образование в информационном обществе : специфика преподавания философии в техническом университете / Т. П. Малькова // Гуманитарный вестник. – 2016. – №6. – С. 1–14.
  13.  Писаренко О. Л. Сутність інституту освіти в інформаційному суспільстві : соціально-філософський аналіз / О. Л. Писаренко // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" : зб. наук. праць. – К. : ІВЦ "Політехніка". – 2009. – № 2. – (Серія "Філософія. Психологія. Педагогіка"). – С. 121–124.
  14.  Пожуєв В. І. Формування інформаційного суспільства в умовах глобалізації / В. І. Пожуєв // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2009. – Вип. 36. – С. 4–11.
  15.  Попов Б. Н. Метаморфозы человека в информационном обществе / Б. Н. Попов // Человек в мире и мир человека. – Калуга : ИД "Эйдос", 2004. – С. 279–291.
  16.  Ракитов А. И. Философия компьютерной революции / Л. И. Ракитов. – М. : Политиздат, 1991. – 287 с.
  17.  Результаты социологического исследования на тему: "Молодежь Украины". Март 2013 [Электронный ресурс] // Сайт Института Горшенина. – Режим доступа : http://institute.gorshenin.ua/researches /120_sovremennaya_ molodezh_ukraini.html.
  18.  Толоконнікова Н. Шкільна освіта в інформаційному суспільстві / Н. Толоконнікова, О. Васильків // Обрїї. – 2014. – № 2(39). –  С. 27–29.
  19.  Тоффлер Е. Третя хвиля / Е. Тоффлер ; пер. з англ. А. Євси. – К. : Всесвіт, 2000. – 453 с.
  20.  Masuda Y. (1983) Information Societyas Postindustrial Society: Wash, 234 р.
  21.  Forbs D. (1994) False Fixes. The Cultural Politicsof Drugs, Alcoholand Addictive Relations. N.Y.: Suny Press, Aldany.

 

Герасимова И. Г., Фрицюк В. И. Проблемы развития образования в контексте становления информационного общества

Профессиональная подготовка будущих специалистов предусматривает учет тенденции перехода украинского общества к информационной стадии развития. Характерными особенностями развития общества нового типа являются стремительное увеличение доступности, открытости информации, мощных информационных потоков, которые обеспечиваются развитием средств трансляции информации, в том числе компьютерных технологий. Обеспечивая  возможности для экономического развития общества, становление его как информационного сопровождается неоднозначным психологическим влиянием на личность, что обуславливает необходимость его учета при организации учебного процесса в учреждении высшего образования на основании формировании гуманитарной культуры учащихся.

Ключевые слова: профессиональная подготовка специалистов, информационное общество, влияние информационных технологий на личность, учебный процесс, гуманитарная культура.

 

Gerasymova, I.G., Frytsiuk, V.I. The Problem of Educational Development in the Context of the Emergence of the Information Society

Professional training of future specialist expects taking into account tendency of moving Ukrainian society to informational stage of development. Between the features of this process are rapid improvement in accessibility, open information, strong informational channels that backed by development of information transfer and information technologies. Despite capabilities for economical society growth, development of information society is accompanied by ambiguous psychological influence to personality. Its existence leads to necessity of taking it into account in educational process in high education institutions, specifically forming humanitarian culture of specialists.

Key words: professional development of specialists, information society, influence of information technologies to personality, educational process, humanitarian culture

 

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5591