Print this Сторінка

Волинець К. І., Волинець Ю. О., Стецюра М. В. Особливості підготовки майбутніх вихователів до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти

Волинець К. І.,
професор кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук, доцент;

Волинець Ю. О.,
старший викладач кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук;

Стецюра М. В.,
магістрантка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка

 

 

Особливості підготовки майбутніх вихователів до   забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти

У статті розглянуто окремі аспекти проблеми підготовки майбутніх вихователів до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти. Окреслено проблеми та суперечності, пов’язані з наступністю цих важливих рівнів освіти. Проаналізовано різні підходи до визначення поняття "підготовка".

Визначено структуру готовності майбутніх вихователів до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти, виділено провідні напрями її забезпечення.

Ключові слова: дошкільна освіта, початкова освіта, наступність, підготовка, готовність майбутніх вихователів до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти.

 

Постановка проблеми. Сучасна освіта України орієнтується на вітчизняні здобутки та, водночас, вимоги європейської спільноти до ступеневої освіти, освіти впродовж життя. Освіта спрямовує поступ суспільства, перетворює творчий, інтелектуальний потенціал людини в рушій прогресу людства. Протягом останніх десятиріч майже кожна європейська держава розпочала й активно продовжує реформування освіти, здійснює пошук ефективних способів реалізації наступності в освітньому процесі на рівнях дошкільної й початкової освіти.

Такі перетворення відбуваються й у системі освіти України. Закони України в галузі освіти, гуманістична концепція розвитку дітей, Державний стандарт початкової загальної освіти, Базовий компонент дошкільної освіти, програмові основи освітнього процесу на всіх рівнях освіти мають забезпечити вертикаль наступності освіти в нашій країні, стати сприятливим середовищем для поступального й успішного розвитку дітей і молоді.

Відповідно до чинного законодавства та нормативних документів саме наступність є однією з обов’язкових умов здійснення неперервності здобуття освіти, яка певною мірою має забезпечити єдність, взаємозв’язок та узгодженість мети, змісту, методів, форм освітнього процесу з урахуванням вікових особливостей дітей на суміжних рівнях освіти, а отже, забезпечити відповідність Базового компонента дошкільної освіти віковим особливостям дітей старшого дошкільного віку й вимогам концептуальних засад реформування Нової української школи.

У Базовому компоненті дошкільної освіти (у редакції 2012 року) та Державному стандарті початкової освіти (2018 року) визначається пріоритетність особистісно-орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, середовищного підходів до розв’язання основних завдань дошкільної та початкової освіти. У документах [7] ураховано зміну рушійних сил і характеру розвитку освіти, які відбуваються нині; їх зміст спрямований на становлення особистості дитини, її фізичний, комунікативний, пізнавальний, соціально-моральний, художньо-естетичний, креативний розвиток, набуття нею практичного досвіду.

Діалектика наступності полягає у збереженні й подальшому розвитку прогресивного та раціонального, досягнутого на попередніх ступенях розвитку. У Законі України "Про дошкільну освіту" зазначено, що "Дошкільна освіта – це цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, культурних потреб" [6].

Вирішення складних завдань реалізації наступності дошкільної й початкової освіти потребує підготовки фахівців, здатних забезпечити безкризовий перехід дошкільника в позицію молодшого школяра, ефективну самореалізацію дитини та її творче самовиявлення у процесі її прямування від дошкільної освіти до початкової, зберегти унікальність і самобутність дошкільного дитинства, вікову індивідуальність особистості, яка зростає.

Тому перед закладом вищої освіти постає завдання організувати навчання в такий спосіб, щоб забезпечити всебічний розвиток особистості майбутнього фахівця, формування у студента професійних і соціально-особистісних якостей, які уможливлять повноту реалізації інтелектуального потенціалу, уміле поєднання академічних знань із дошкільної педагогіки, дитячої психології та методик із новітніми тенденціями розвитку дошкільників, їх постійне оновлення, орієнтування в інформаційних потоках, що швидко зростають.

На жаль, у практиці та науці подекуди ще й нині наступність дошкільної й початкової освіти розуміється винятково як підготовка до школи, яка пов’язується із прагненням педагогів і батьків необґрунтовано розширювати знання дітей без урахування їхніх можливостей свідомо засвоювати знання й забезпечити їх актуальність і доцільність для дітей дошкільного віку, унаслідок чого освітній процес у закладах дошкільної освіти перетворюється в жорстко регламентовану навчальну діяльність.

Варто додати, що в закладах дошкільної освіти практикується раннє навчання дітей письма, читання, математики, що спричинює переважання пізнавального розвитку над художньо-естетичним, фізичним і соціально-особистісним. Водночас педагогам відомо: якщо в дитини одночасно не сформовані звукова культура, просторове мислення, уява, елементи самоконтролю й самооцінки та інші якості, то вміння читати не призведе до успіху в навчанні [2].

Отже, проблема забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти є актуальною й зумовлена низкою суперечностей між:

  • орієнтуванням суспільства до світового рівня формування конкурентоздатної особистості та недостатньою розробленістю теоретичних і методичних аспектів такої підготовки дітей у закладах дошкільної освіти;
  • новою стратегічною метою забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти та реальним станом готовності дошкільних педагогів до її досягнення;
  • необхідністю реалізації наступності в освіті дошкільників і молодших школярів на основі ампліфікації, самоцінності кожного етапу розвитку дитини й поширеною тенденцією форсованої підготовки дітей дошкільного віку до шкільного навчання.

Наявність негативних тенденцій у масовій практиці закладів дошкільної та початкової освіти потребують подальших наукових розвідок і конкретних дій держави, зусиль науковців і керівників освіти в забезпеченні наступності дошкільної й початкової освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що проблема наступності не є новою; питання підвищення якості професійної підготовки вихователя до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти було й залишається предметом уваги багатьох учених. Спроби її вирішення належать педагогам минулого (П. Блонський, Г. Люблінська, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.) та сучасним науковцям. Наступність характеризується різнобічністю охоплення широкого кола питань та неоднозначністю їх трактування, має комплексний характер і знаходиться в полі зору фахівців педагогіки, психології, філософії, соціології та фізіології, які висвітлюють різні аспекти проблеми наступності в освітній діяльності закладів дошкільної й початкової освіти та адаптації дитини до нових для неї умов життя.

На підготовці педагогічних кадрів для дошкільного рівня освіти, їх відповідності вимогам сучасності, удосконаленні змісту такої підготовки в умовах неперервної освіти й різних аспектах професійного зростання майбутнього вихователя акцентують увагу Г. Бєлєнька, О. Богініч, Е. Вільчковський, Н. Гавриш, Є. Карпова, О. Кучерявий, І. Луценко, Н. Лисенко, М. Машовець, Т. Поніманська та інші.

Погляд на дошкільне дитинство як на самоцінний, самобутній і неповторний період життя особистості поділяють сучасні українські науковці І. Бех, А. Богуш, В. Бондар, Т. Кочубей, В. Кремень, В. Кузь, Н. Побірченко, Т. Поніманська, Ю. Приходько, О. Сухомлинська, О. Савченко та ін.; методологічні засади проблеми наступності розкривають Л. Артемова, Е. Баллер, А. Богуш, В. Котирло, І. Огородник, З. Плохій, О. Проскура, О. Савченко та ін.; формування особистості педагога досліджували І. Зязюн, Н. Ничкало, О. Пєхота, В. Семиченко, С. Сисоєва та ін.; особливості наступності в діяльності закладів дошкільної й початкової освіти, зокрема у формуванні навчальних умінь розкриті у працях І. Гончарової, Г. Назаренко та ін., а також – у виховній роботі (В. Ликова), у фізичному вихованні (Е. Вільчковський, О. Дубогай), в умовах навчально-виховних комплексів "Заклад дошкільної освіти − початкова школа" (А. Богуш, Л. Іщенко, В. Кузь, О. Чепка та ін.).

Окремі аспекти підготовки фахівців дошкільного профілю висвітлено в роботах сучасних дослідників Г. Бєлєнької, А. Харківської (формування фахової компетентності), Ю. Волинець, Н. Лисенко, З. Плохій (підготовка вихователів до організації еколого-дослідницької діяльності дітей у природі), Н. Грама (теоретико-методичні засади фахової підготовки педагога-вихователя закладу дошкільної освіти до економічного виховання дітей) та інших.

Мета статті – розкриття особливостей підготовки вихователів закладів дошкільної освіти до реалізації принципу наступності між двома суміжними рівнями – дошкільною й початковою освітою.

Виклад основного матеріалу. Наступність у діяльності закладу дошкільної й початкової освіти традиційно визначається як двобічний зв’язок, що передбачає насамперед спрямованість освітнього процесу в закладі дошкільної освіти до вимог, які будуть пред’явлені дітям у школі, та, водночас, − урахування вчителем досягнутого старшими дошкільниками рівня розвитку, знань, навичок і досвіду. Початкова освіта має точно й повно враховувати набуте дитиною в дошкільному віці, особливо щодо формування її особистісних якостей, і цілеспрямовано продовжувати лінії попереднього розвитку.

Реалізація наступності між дошкільним і початковим рівнями освіти сприяє зближенню умов освіти старших дошкільників і молодших школярів. Завдяки цьому адаптація дитини до шкільних умов життя, виконання нею ролі учня відбуваються з найменшими труднощами, а сформовані в закладі дошкільної освіти елементи навчальної діяльності забезпечують підвищення ефективності навчання першокласників [7].

Безперечно, для забезпечення ефективної самореалізації дитини у процесі її прямування від дошкільної до початкової освіти актуалізується саме розвивальний тип взаємодії дорослого та дитини, за якого враховується вікова індивідуальність особистості, яка зростає, що  спонукає її до творчого самовиявлення, забезпечує збереження унікальності й самобутності дошкільного дитинства, безкризовий перехід дошкільника на позицію молодшого школяра [2].

Професії вихователя і вчителя початкового навчання є унікальними в педагогічному сенсі, оскільки від рівня фахової підготовки вихователя, першого вчителя, їхнього професіоналізму, умінь продукувати індивідуальний стиль педагогічної діяльності, готовності творчо працювати, самовдосконалюватися, упроваджувати нові підходи до організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти та в початкових класах  залежить цілісний розвиток особистості дитини. На думку О. Савченко [11],  тільки загальна стратегічна ідея для всіх рівнів освіти − забезпечення цілісного розвитку особистості – забезпечить вирішення проблеми наступності між дошкільним і початковим рівнями освіти в сучасності, а два початкових ступені освіти будуть діяти не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв’язку, це дозволить закладу загальної середньої освіти організувати освітній процес з урахуванням розвитку дитини в закладі дошкільної освіти, а останні можуть орієнтуватися на наступну освітню діяльність у школі; при цьому формування якостей, необхідних школяреві, має здійснюватися не всупереч, а на основі розвитку якостей, притаманних дошкільникові.  

Приєднуємося до думки Б. Фуллера, який зазначає, що "усі діти народжуються геніями, але впродовж перших шести років ми допомагаємо їм позбутися цієї геніальності" [9, c. 5]. Тож від вихователів, яких готують заклади вищої освіти для роботи з дітьми дошкільного віку, їхнього професіоналізму, особистісних якостей залежить майбутнє покоління, яке зростає.

Термін "підготовка" походить від слова "підготувати", сутнісними значеннями якого є "результат навчання як процесу надання необхідних знань для чогось" та "сукупність попередніх дій, які полегшують реалізацію якихось подальших дій чи процесів".

Зміст поняття "підготовка" за педагогічним словником визначається як формування та збагачення настанов, знань і вмінь, необхідних індивіду для адекватного виконання специфічних завдань [10]. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови поняття “підготовка” розглядається як “дія за значенням підготовити; запас знань, навичок, досвід і т. ін., набутий у процесі навчання, практичної діяльності” [3, с. 262].

В енциклопедії професійної освіти [5] зміст поняття "підготовка" розкривається у двох його значеннях, а саме: як навчання, тобто як деякий спеціально організований процес формування готовності до виконання майбутніх завдань, та як готовність, яку розуміють як наявність компетенцій, знань, умінь і навичок, необхідних для успішного виконання певної сукупності завдань.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що нині не існує єдиного підходу до трактування поняття "підготовка". Водночас, незважаючи на деякі розбіжності в теоретичних підходах до інтерпретації дефініції "підготовка", її зміст визначено в усіх дослідженнях як первинна й обов’язкова умова успішного виконання будь-якої діяльності.

Підготовку майбутнього вихователя до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти розглядаємо як невід’ємну частину системи професійної підготовки, метою якої є набуття майбутніми педагогами сукупності спеціальних знань, умінь і навичок, особистісних якостей, власного досвіду роботи та усвідомлених норм поведінки, що забезпечує можливість успішної роботи зі спеціальності, та навичок, необхідних для забезпечення наступності.

На основі дослідження О. Новак [8] нами розроблено структуру готовності майбутніх вихователів до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти як цілісного явища, що складається із трьох взаємопов’язаних структурних компонентів: мотиваційного (ставлення до професії, інтерес до неї та інші достатньо стійкі професійні мотиви), змістовно-операційного (рівень теоретичних знань, сукупність умінь і навичок; уміння прогнозувати та здійснювати забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти) та рефлексивного (уміння оцінювати та самоудосконалювати свої дії у процесі забезпечення наступності освітнього процесу в закладі дошкільної освіти та на рівні початкової освіти; уміння здійснювати самоаналіз і корекцію власної професійної діяльності).

Метою формування й розвитку психолого-педагогічної готовності майбутнього педагога до професійної діяльності є професійна компетентність вихователя, яка визначається як здатність до ефективного виконання професійної діяльності (визначено у вимогах посади), яка базується на фундаментальній науковій основі й емоційно-ціннісному ставленні до педагогічної діяльності, передбачає володіння професійно значущими налаштуваннями й особистісними якостями, теоретичними знаннями, професійними вміннями й навичками.

Професійна компетентність вихователя, зазначає Г. Бєлєнька [1], складається із трьох основних компонентів: теоретичних знань, практичних умінь їх застосування та професійно значущих якостей, що дають особистості можливість вільно, упевнено й толерантно діяти залежно від наявної необхідності та потреб довколишнього життя. Стабільний і безперервний розвиток усіх трьох складових на основі позитивних світоглядних позицій педагога становить компетентність фахівця. Знання та вміння мають формуватися в контексті набуття особистістю емпіричного і професійного педагогічного досвіду.

Для формування професійної компетентності майбутнього вихователя до організації освітнього процесу сучасна дидактика рекомендує збагачувати традиційні методи навчання інтерактивними технологіями, що сприяє розвитку творчого потенціалу, професійно значущих якостей педагога: креативності, творчих умінь, здатностей вирішувати складні професійні завдання, умінь застосовувати активні методи навчання, аналізувати результати власної діяльності, – а також формуванню стійкої мотивації й готовності кожного студента до саморозвитку, самоактуалізації та самоуправління й розвитку інтересу до цього напрямку діяльності та активної позиції з пошуку нових ресурсів вирішення проблеми наступності.

Тому підготовка майбутніх вихователів до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти в закладі вищої освіти повинна передбачати залучення майбутніх педагогів до різноманітних форм організації навчання з використанням засобів нових інформаційних технологій, в активній дії (створення нового продукту тощо), у мислительному пошуку (аналіз і формування нових поглядів), спостереженні, аналізі та прогнозуванні, за допомогою різноманітних вербальних форм навчання, із застосуванням інструктажу, наданням допомоги, у співпраці, в обговореннях і дебатах, на основі створення освітніх продуктів завдяки застосування різних способів виконання діяльності, аналізу подій із життя та власного досвіду, в експериментальній діяльності, у випробуванні, що допускає помилки [4].

Накопичення, поглиблення й удосконалення зазначених знань і вмінь у студентів – майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти – щодо реалізації наступності дошкільної й початкової освіти повинно забезпечуватися завдяки  інноваційних кроків у формуванні змісту підготовки фахівців дошкільної освіти, створення нової професіограми сучасного вихователя, нових освітніх програм підготовки здобувачів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти, навчальних програм фахових дисциплін, нових технологій професійної підготовки, тематики магістерських робіт і проектів, планів постійно діючих семінарів для працівників закладів дошкільної освіти.

Урізноманітнення змістового компонента модулів навчальних дисциплін і профеcійно-практичної підготовки відбувається за рахунок дисциплін, опанування якими сприяє засвоєнню знань  щодо забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти: "Вступ до cпеціальноcті", "Педагогіка загальна", "Педагогіка дошкільна", "Психологія вікова" та "Психологія педагогічна", "Практикум з ігрової діяльності", "Конструювання та експериментування в закладах дошкільної освіти", "Діагностичні методики вивчення особистісно-професійних якостей майбутнього вихователя" та інших.

Крім того, у вищій педагогічній освіті добре зарекомендували себе інтегровані курси, упровадження яких довело ефективність підготовки майбутніх фахівців до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти. Студенти вивчають такі інтегровані дисципліни, як "Дитяча література та розвиток мовлення", "Природничо-математичні науки з методикою", "Методика викладання фахових дисциплін", "Методика ознайомлення дітей з мистецтвом"; у ході їх засвоєння  успішно впроваджуються інноваційні технології у професійній підготовці майбутнього вихователя: квести; образотворення; технологія багатовекторності рішень; рефлексійного підходу до себе у професії; технології використання мультфільмів як освітнього засобу з метою контент-аналізу змісту наступності закладу дошкільної освіти та нової української школи; дебати; брифінги; мозковий штурм, а також використовуються засоби ІКТ-технологій (програмове забезпечення Prezi для створення різноманітних проектів, Learning Apps – для розроблення інтерактивних і навчальних ігор  тощо).

У цьому контексті вагомим є досвід кафедри дошкільної освіти  Київського університету імені Бориса Грінченка з підготовки педагогів з подвійною  спеціалізацією. Майбутні педагоги, які навчаються за спеціальністю 6.010101 "Дошкільна освіта", отримують додаткову спеціалізацію "Початкова освіта" із кваліфікацією "вчитель початкової школи". Здобувачі опановують такі дисципліни, як "Дидактика початкової школи", "Рідномовна освіта з методикою навчання", "Іншомовна освіта з методикою навчання", "Математична і природнича освіта з методикою навчання", "Інформатична й технологічна освіта з методикою навчання", "Соціальна і здоров’язбережувальна освіта з методикою навчання", "Громадянська та історична освіта з методикою навчання", "Практика виробнича (методична з додаткової спеціалізації)".

Також студенти, які навчаються за спеціальністю 6.010102 "Початкова освіта", опановують спеціалізацію "Дошкільна освіта", що передбачає підготовку висококваліфікованих фахівців у галузі дошкільної освіти, здатних до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти.

Вважаємо, що найбільш вагомою метою підготовки майбутніх вихователів до забезпечення наступності дошкільної й початкової освіти є розвиток можливостей для включення майбутніх фахівців до творчої професійної діяльності, формування в них здатності до швидких змін відповідно до соціальних потреб і культурних орієнтацій суспільства. Саме тому наявна в університеті система підготовки майбутнього фахівця дошкільного профілю забезпечує концептуальну єдність, поступове розгалуження та примноження змістового освітнього компонента, взаємопроникнення педагогічних підходів на ґрунті поваги й підтримки майбутнього фахівця, максимальне розкриття його можливостей. Студенти постійно займаються науковим пошуком, активізують здобуті раніше знання з різних дисциплін і галузей знань, підвищують рівень власної теоретичної й методичної підготовленості до роботи з дітьми дошкільного віку та їхніми батьками, а також мають можливість не тільки представити власні методичні розробки, проекти, а й апробувати їх під час практики в закладах дошкільної освіти як вихователі та в закладі загальної середньої освіти в ролі вчителя.

Висновки. Теоретичний аналiз проблеми наступності між початковою й дошкільною освітою показав, що цей підхід трактується як неперервний зв’язок між окремими сторонами, етапами освітнього процесу на зазначених рівнях освіти й усередині їх, що передбачає розширення та поглиблення знань та досвіду, набутих дитиною на дошкільному етапі освітньої діяльності, відповідно до змісту, форм і методів роботи за обов’язкового врахування якісних змін особистості дитини. Це є необхідною умовою органічного, природного продовження її розвитку, виховання й навчання, формування готовності до оволодіння новими видами діяльності.

Вирішення завдань реалізації наступності передбачає створення і впровадження єдиної, динамічної, перспективної системи конструктивних дій, спільних для управлінців, педагогів і батьків, спрямованих на розвиток, освітню діяльність старших дошкільників і молодших школярів.  Ефективність такої системи значною мірою залежить від підготовки майбутніх фахівців-дошкільників до забезпечення наступності між дошкільною й початковою освітою на основі впровадження в освітній процес закладу вищої освіти принципово новітніх способів взаємодії, забезпечення зв’язку змісту, програм, методів і форм підготовки педагогів, здатних вирішувати науково-методичні та практичні завдання з інноваційного розвитку дошкільної й початкової освіти, які мають відповідати реаліям не тільки сьогодення, але й майбутнього, пріоритетом яких буде формування особистості, яка зростає.

 

Список використаних джерел

  1. Бєлєнька Г. В. Формування професійної компетентності сучасного вихователя дошкільного навчального закладу : монографія / Г. В. Бєлєнька. – К. : Університет, 2011. – 320 с.
  2. Волинець К. І. Наступність дошкільної та початкової освіти як умова успішної самореалізації особистості / Волинець К. І. , Волинець Ю. О. , Стаднік Н. В. // Science and Educationa New Dimension : Pedagogy and Psychology. – 2016. – № 40 (4). − С. 84–88.
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Г. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.
  4. Досліджуємо права дітей : Освіта для демократичного громадянства та з прав людини (ОДГ/ОПЛ) : Серія уроків для 1-9 класів / Р. Голлоб, П. Крапф / пер. з англ. та адапт. В. В. Полторак. − К. : Основа, 2016. – Т. 5. – 100 с.
  5. Энциклопедия профессионального образования в 3-х т. / под. ред. С. Я. Батышева. – М. : АПО, 1999. – Т. 2. – 40 с.
  6. Про дошкільну освіту : Закон України від 16.07.2019 № 2628-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.help/law/2628-III.
  7. Інструктивно-методичні рекомендації щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти : додаток до листа МОН України від 19.04.2018 № 1/9-249 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://mon.gov.ua/storage/app/media/doshkilna/nastupnist/list.pdf.
  8. Новак О. М. Підготовка майбутніх вихователів до забезпечення наступності навчання в дошкільних навчальних закладах та початковій школі в сучасних умовах : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Новак Олена Мусіївна. – Хмельницький, 2013. – 281 с.
  9. Огнев’юк В. Особлива місія дошкільної освіти / Віктор Огнев’юк // Дошкільне виховання. − 2006. − № 4. − С. 5.
  10. Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. – К. : Пед. думка, 2001. – 511 с.
  11. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти / О. Я. Савченко // Дошкільне виховання. − 2000.– № 11. − С. 4–5.

 

Волынец, Е.И., Волынец Ю.А.,  Стецюра М.В. Особенности подготовки будущих воспитателей к обеспечению преемственности дошкольного и начального образования

В статье рассмотрены отдельные аспекты проблемы подготовки будущих воспитателей к обеспечению преемственности дошкольного и начального образования. Обозначены проблемы и противоречия, связанные с преемственностью этих важных уровнях образования. Проанализированы различные подходы к определению понятия "подготовка".

Определена структура готовности будущих воспитателей к обеспечению преемственности дошкольного и начального образования, выделены ведущие направления обеспечения этого феномена.

Ключевые слова: дошкольное образование, начальное образование, преемственность, подготовка, готовность.

 

Volynets, E. I., Volynets, Yu. A., Stetsyura, M. V. Features of Preparing Future Educators to Ensure the Continuity of Preschool and Primary Education

The article discusses some aspects of the problem of preparing future teachers to ensure the continuity of preschool and primary education. The problems and contradictions associated with the continuity of these important units of education are outlined. Different approaches to the definition of the term “preparation” are analyzed. The structure of the readiness of future teachers to ensure the continuity of preschool and primary education is determined and the main directions for ensuring this phenomenon are determined.

A structure has been developed for the readiness of future educators to ensure the continuity of preschool and primary education as a holistic phenomenon, consisting of three interrelated structural components: motivational, substantive-operational and reflective.

The presented innovative technologies used with students-future teachers of preschool education in the institution of higher education: quests in the professional training of the future teacher; educational development; multi-vector solutions; a reflexive approach to oneself in the profession and the technology of using cartoons as an educational tool for the purpose of content analysis of the content of the continuity of the preschool and the new Ukrainian school, quest technologies, debates, debriefing, brainstorming, ICT technologies (using Prezi software to create various projects, Learning Apps for the development of interactive and educational games and others).

Thus, the solution to the problems of the implementation of continuity involves the creation and implementation of a single, dynamic, promising system of constructive actions common to managers, teachers and parents aimed at developing the educational activities of older preschoolers and primary schoolchildren, the effectiveness of which largely depends on the training of future specialists-preschoolers to ensure continuity between preschool and primary education through the introduction of the latest in the educational process of higher education x interaction methods and communication of content, programs, methods and forms of teacher training.

Key words: preschool education, primary education, continuity, preparation, readiness.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5943